Інфляція: що це таке, як вона працює та як впливає на нас

Для пострадянському просторі «інфляція» є одним із найбільш поширених термінів у інформаційному просторі. Це явище є суттєвою проблемою української економіки з самого початку спроби побудувати систему ринкової економіки. На додаток, з 2015 року Нацбанк почав декларувати, що дотримується режиму «інфляційного таргетування», відмовившись від контролю за курсом національної валюти. Замість того щоб утримувати фіксований курс гривні, регулятор слідкує за інфляцією та намагається впливати на неї за допомогою облікової ставки. Від неї також залежить і вартість кредитів. За логікою, тепер якщо інфляція перевищує цільовий діапазон, то регулятор не має допускати суттєвої девальвації, яка призводить до інфляції. Загалом сьогодні це один із ключових економічних показників, який впливає на сучасну монетарну політику України. «Український капітал» пояснить, що таке інфляція, як вона працює, як вимірюється та як впливає на всіх учасників економіки.

Що таке інфляція?

Інфляція — це показник зміни ціни на певний товар або послугу за певний час. Коли ціни на товари чи послуги в середньому зростають — це і називається інфляцією. Інфляція насправді є одним з найпростіших економічних явищ. Це явище описує поступове зростання цін та повільне зниження купівельної спроможності вашого гаманця внаслідок знецінення валюти. В нашому випадку — це гривня. Коли гривня знецінюється у вартості, зменшується її купівельна спроможність. З часом потрібно все більше гривень, щоб придбати таку ж кількість товарів чи послуг, ніж це було раніше. Інфляція показує саме ту цифру, наскільки більше гривень треба для купівлі певного товару.

Що таке інфляція на практиці?

За січень-лютий інфляція на споживчому ринку склала 2,3%. Це означає, що ціни на споживчі товари за два місяці зросли на 2,3%. Той пакет продуктів, що на початку року коштував 1000 грн, станом на кінець лютого коштував 1023 грн. Це здається невеликим здорожчанням, але це лише короткостроковий показник інфляції. Якщо подивитися на це явище за більший період, то виявляється справжня його суть. Так, наприклад, за 2016-2020 роки сумарна інфляція складає рівно 45%. Це означає, що ціни на споживчі товари за останні 5 років зросли на 45%. Пакет продуктів, який на початку 2016 року коштував 1000 грн, в кінці 2020 року коштує вже 1450 грн. Середня номінальна зарплата у 2016 році складала 5 187 грн, а у 2020 році — 11 596 грн. З 2016 по 2020 роки вона зросла на 123,5%. Знаючи, скільки була інфляція за ці роки — 45%, можна вирахувати реальне зростання середньої зарплати, яка виросла всього на 78,5%. Натомість українська статистика не завжди відзеркалює реальність, адже офіційний рівень зарплат суттєво занижений і його розрахунок залежить від рівня мінімальної заробітної плати, яка номінально зростала.

Як формується інфляція?

Економісти не завжди сходяться на думці щодо факторів, які можуть вплинути на інфляцію — зростання цін в економіці. Якщо спростити, то інфляція є наслідком збільшення попиту на продукцію та послуги або збільшення собівартості продукції. Якщо ж говорити теоретично, то інфляцію викликають два глобальних процеси. Коли зменшується ВВП. Скорочення валового внутрішнього продукту, про який ми пояснювали раніше, при незмінному обсязі грошової маси в обігу є одним з глобальних причин інфляції. Якщо кількість продукції, виробленої в Україні зменшується, а кількість грошей залишається на одному рівні, то ціни на продукцію зростають — виникає інфляція. Коли зростає кількість грошей. Цей процес схожий на попередній, але діє з іншого боку. Коли державні витрати, наприклад, бюджетні, зростають саме коштом емісії — випуску нових гривень — знову виникає інфляція. Якщо продукції більше не виробляється, тоді ціни на продукцію теж зростають. В західній класифікації називають дві основні причини виникнення інфляції: інфляцію попиту та інфляцію пропозиції. Ці обидві причини інфляції є результатом збільшення сукупного попиту на певні товари та послуги. Інфляція попиту виникає, коли економіка зростає та зростають зарплати. Тоді населення може купувати більше — зростає попит. В такому випадку виробники вимушені піднімати вартість продукції, щоб збільшити зарплату своїм працівникам та щоб не виникало дефіциту. Інфляція пропозиції виникає, коли виробник підвищує ціни через збільшення собівартості продукції: сировини або робочої сили. Також ціни збільшуються, коли все ж таки з’являється дефіцит чи є достатній попит серед населення. Або ж на ринку є монополіст, який отримує можливість впливати на ринкову вартість своєї продукції.

Як можна регулювати інфляцію?

У реальній економіці одночасно діють як немонетарні причини інфляції — те, про що ми, загалом, говорили в минулій частині, так і монетарні. Монетарні заходи можуть регулювати інфляцію, реагуючи на зміни в реальній сфері економіки. Так, зміни кредитно-грошової політики, зміни маси грошей в обігу, та підвищення чи зниження облікової ставки впливають на цінність грошей в економіці. Відповідно, вони можуть впливати й на інфляцію. Ці важелі впливу в Україні має наш Національний банк. Наприклад, якщо Нацбанк почне друкувати гривні, то на це реагуватимуть ціни виробників. Ціни на їх продукцію зростають — інфляція зростає. Якщо Нацбанк навпаки знищить певну кількість гривень, то ціни будуть падати. Також важливим практичним важелем на інфляцію є облікова ставка — те, під скільки відсотків Нацбанк кредитує інші банки. Якщо вона зростає, банки менше беруть в борг, менше кредитують та, відповідно, купівельна спроможність населення, як і інфляція, залишається на місці. Якщо ж облікова ставка зменшується, банки активніше беруть в борг у НБУ та кредитують населення. Купівельна спроможність населення зростає, а виробники можуть збільшувати ціни на товари — інфляція зростає. Також немонетарні методи регуляції інфляції може застосовувати наш уряд та парламент. Наприклад, збільшуючи чи зменшуючи мінімальну зарплату, зменшуючи чи збільшуючи частку держави в економіці, збільшуючи чи зменшуючи державні витрати держбюджету, змінюючи податки тощо.

Яка буває інфляція?

Загалом є декілька найпоширеніших класифікацій інфляції, які допомагають зрозуміти це явище. Так, наприклад, за характером прояву виділяють відкриту та приховану інфляцію. Відкрита інфляція з’являється сама по собі без жорсткого контролю держави. Це звична інфляція. Прихована інфляція — це коли ціни та зарплати повністю контролює держава. При такій інфляції з’являється дефіцит. Товари, які мають дорожчати, залишаються доступними, а виробник втрачає можливість задовольнити попит. Також виділяють види інфляції за її швидкістю. Є повзуча інфляція — це зростання цін менше ніж 10% на рік. Така інфляція вважається «здоровою» для економіки. Після неї йде галопуюча інфляція — 10-50% на рік, яка вважається «нездоровою», вона потребує регуляції держави. Божевільна інфляція, яка більше за 50% на рік, називають гіперінфляцією. Є збалансована інфляція — коли ціни на всі товари зростають рівномірно, та незбалансована інфляція — коли ціни на різні товари збільшуються нерівномірно. Є очікувана інфляція — прогнозована, та неочікувана інфляція. Також є імпортована — коли зростають ціни на імпортовані товари чи збільшується кількість іноземної валюти, та експортована інфляція — той же процес, але з експортними товарами. Також існує протилежне до інфляції явище — дефляція. Якщо під час інфляції ціни зростають, то під час дефляції ціни падають. Це явище також вважають «нездоровим», адже тривала дефляція може стати причиною економічної кризи. А взагалі економісти мають звичку вигадувати нові види інфляції. Ситуацію, коли економіка в стагнації та зростають ціни, можуть називати стагфляцією. Коли зростають ціни на агропродукцію, таке називають агфляцією. Взагалі інфляцій буває багато. Навіть є поняття шринкфляція — це коли виробник зберігає ціну, але зменшує (shrink) об’єм товару. Наприклад, в магазинах зараз важко знайти саме 1 літр молока. Іноді це 0,9 літра, а іноді й 0,8 літра, але ціна за пакет залишається такою, як була за літр.

Як подивитися на інфляцію?

Найвідомішим показником інфляції є індекс споживчих цін (ІСЦ). Це «простіша» інфляція, споживацька. Для цього показника обраховують звичайні споживчі товари, які купує населення. Зростання ж ціни, наприклад, залізної руди в цей показник не входить — для такого є індекс цін виробників (ІЦВ). Ці показники вираховуються в усіх країнах приблизно за однаковим методом їх статистичними державними органами. В Україні таку функцію виконує Державна служба статистики. Саме на сайті Держстату доступні відкриті дані щодо ІСЦ та ІЦВ за весь час обрахунку. Там надають показники інфляції проти останнього місяця, у порівнянні з відповідним місяцем минулого року — річну інфляцію. Також там можна побачити порівняння до базисного періоду — наприклад, як ціни зросли у 2020 році у порівнянні з 2016 роком. Погратися з цими показниками можна в калькуляторі інфляції від Держстату.

Як рахують інфляцію в Україні?

Якщо цікава точна методологія, то, наприклад, довідник Держстату з обрахунку ІСЦ знаходиться за посиланням. Спробуємо спростити методичку статистів та пояснити те, як рахують інфляцію в Україні. Що дорожчає? Спершу формується споживчий набір товарів та послуг — найважливіших та найпопулярніших. Умовою потрапляння товару чи послуги в ІСЦ є те, що його частка в витратах населення має становити не менше 0,1%. Цей список переглядається кожні 5 років. Колекційні предмети, антикваріат, дороге мистецтво тощо не входить до цього списку. Де дорожчає? Потім Держстат обирає території, на яких збирається інформація про зростання цін. Очевидно, статистичні представники фізично не можуть відвідати всі магазини в Україні. Тому там обирають найбільш репрезентативні «точки» — міста, де збиратимуть інформацію. Як дорожчає? Коли у Держстаті визначили товари та місцевість оцінки, тоді там приступають вже, власне, до перевірки та реєстрації цін. Спочатку записуються місцеві ціни, а згодом з них формуються регіональні та всенаціональний середній показник цін. Тоді ціни порівнюють з цінами за минулий місяць й минулорічними та публікують ІСЦ на своєму сайті.

Як зрозуміти інфляцію?

Інфляція може мати як негативний вплив на соціально-економічні процеси, так і позитивний. В чому негатив? Всі грошові запаси поступово знецінюються. Якщо це відбувається прогнозовано, то це ще можна контролювати. Коли ж відбувається непередбачена інфляція, як часто буває в Україні, тоді грошові запаси дуже знецінюються. Разом із грошовими запасами знецінюються і цінні папери. Іноді навіть дохідні інвестиції можуть не давати реального доходу через знецінення грошей. Якщо, наприклад, звичайний банківський відсоток нижче рівня інфляції, то економічний добробут навіть тих, хто зберігає свої кошти на депозитах в банках, зменшується. Внаслідок інфляції програють кредитори, продавці, експортери, працівники бюджетних підприємств. Емісія грошей може ще більше збільшити інфляцію, яка може перетворитися в гіперінфляцію — фактичний крах економіки, коли підприємства банкрутують та закриваються, а населення витрачає всі кошти лише на товари першої необхідності. В чому позитив? Інфляція має стимулюючий вплив на товарообіг. Споживачі купують потрібні їм товари сьогодні, адже їх ціна постійно зростає. Також інфляція створює мотивуючий фактор для споживачів. Якщо ціни зростають, тоді й доходи мають зростати, а для цього має зростати продуктивність покупця як робітника. Також інфляція перерозподіляє доходи між кредиторами та позичальниками. У виграші, до речі, виявляються позичальники. Довгостроковий кредит під фіксовані відсотки дозволяє позичальнику лише частину відсотків, яку не «з’їдає» інфляція. При інфляції виграють боржники, покупці, імпортери та працівники реального сектора економіки. Вона служить фактором «природного відбору» економічної еволюції. Слабкі підприємства розоряються, а сильні та ефективні підприємства залишаються функціонувати та збільшують валовий внутрішній продукт країни.

Що не так сьогодні з інфляцією?

Сьогодні у світі спостерігаються нові економічні явища, які дещо змінюють закони економіки. Раніше збільшення коштів в економіці з подальшим неминучим зростанням споживання призводили до прискорення інфляції та розігріву економіки. Сьогодні ж як показує практика західних країн, після приходу на фінансові ринки великої кількості некваліфікованих інвесторів, трансмісія перестає працювати, адже гроші йдуть не в економіку, а на фондовий ринок, внаслідок чого реальне споживання і як наслідок інфляція зростає несуттєво, натомість на фінансових ринках утворюються «бульбашки».

Гроші полюють за товаром. Що таке інфляція

Інфляція — один з найвідоміших у народі економічних термінів. Усі знають, що це про підвищення цін. Але суть, причини, а тим більше види інфляції для багатьох загадка — про все це ми і розповімо простими словами

• Що таке інфляція?
• Наслідки інфляції
• Як вимірюють інфляцію
• Чому виникає інфляція?
• Види інфляції: за темпами
• Чим інфляція відрізняється від девальвації
• Інфляція в Україні
• Як борються з інфляцією
• Інфляція як стимул для ділової активності

Що таке інфляція?

Інфляція (походить від латинського слова inflatio — здуття) — довгострокове підвищення загального рівня цін на товари і послуги. В результаті на одну і ту саму суму грошей людина або компанія може купити все менше матеріальних цінностей і послуг, ніж раніше. Інакше кажучи, знижується купівельна спроможність грошей, національна валюта знецінюється — втрачає частину своєї реальної вартості.

Для прикладу побудуємо просту модель. Припустімо, сьогодні квиток на приміський поїзд, яким людина добирається до роботи, коштує 30 грн, набір продуктів, які він купує, — 4 тис. грн, за комунальні послуги він платить 1100 грн на місяць. Через півроку ця ж людина виявляє, що квиток коштує вже 40 грн, набір продуктів — 5200 грн, а за комуналку треба віддати 1270 грн. Тоді наш герой іде до начальства і вибиває собі підвищення зарплати з 15 тис. до 17 тис. грн. Тепер він отримує більше грошей, але не живе багатше, тому що ціни зросли, а гривня стала коштувати дешевше.

Як правило, при інфляції немає одночасного зростання цін одразу на всі товари і послуги: одні з них можуть дорожчати досить швидко, інші — стояти на місці або навіть знижуватися. Тому для оцінки інфляції використовується як загальна оцінка рівня цін в країні (і їх динаміки) — так званий дефлятор ВВП, так і оцінка зміни цін на певні кошики товарів і послуг.

У відкритій, ринковій економіці (як в Україні) інфляція проявляється у формі підвищення цін і зарплат. Якщо ж в країні адміністративно-командна система, то інфляція виявляється “прихованою”: держава забороняє торгівлі підвищувати номінальні ціни, але в результаті виникає товарний дефіцит.

Наслідки інфляції

Перший і головний наслідок — скорочення реальних доходів населення. Першими страждають люди, які отримують невисокий фіксований дохід (відсотки за депозитом, не соцвиплати, зарплати, якщо вони не індексуються). Саме тому інфляцію іноді називають “податок на бідних”. Виникає недовіра до влади, яка тягне за собою політичну нестабільність.

За високої інфляції люди починають мінімізувати використання національної валюти (немає сенсу тримати її у себе — вона знецінюється). Стає невигідно робити заощадження, відкривати вклади, клієнти банків знімають гроші з рахунків і купують на них не тільки товари і послуги, але й, наприклад, іноземну валюту.

Висока інфляція руйнівно діє на фінансову систему країни і економіку загалом. Через зростання нестабільності на фінансових ринках банкам стає невигідно видавати бізнесу і громадянам довгострокові кредити, що призводить до ще більшого подорожчання товарів і послуг. Порушується інвестиційний процес, оскільки роботу підприємства неможливо спланувати наперед — а це одне з основних умов для інвестування.

Особливо погано, якщо інфляція стає галопуючою (вище 10% на рік), а тим більше переростає в гіперінфляцію (за різними оцінками, понад 50% або навіть 200% на рік). У гіршому разі люди навіть починають використовувати для розрахунків валюти інших країн і сурогати грошей (золоті і срібні вироби, спиртне, продукти тощо) або частіше проводити бартерні угоди, коли один товар обмінюється на інший.

Як вимірюють інфляцію

У більшості країн інфляцію вимірюють приблизно одним і тим самим способом: беруть так званий споживчий кошик — набір продуктів, товарів і послуг, які регулярно купує середньостатистична людина або сімʼя (домогосподарство). Така метрика називається індексом споживчих цін (ІСЦ). Відповідний кошик товарів і послуг в Україні складається з 328 пунктів, включаючи продукти, одяг, комунальні послуги, побутову техніку, ціни на проїзд (розрахунки проводяться за складними формулами з урахуванням ваги кожного блага у вибірці).

Ще одна найважливіша метрика — це дефлятор ВВП. При його розрахунку враховуються не тільки споживчі, а всі групи товарів і послуг (у тому числі інвестиційні). Назва пояснюється просто: вартість всієї виробленої в країні кінцевої продукції за певний період (рік) перераховують в цінах базового періоду (в Україні зараз — 2016 р.), які зазвичай на якийсь відсоток нижчі. На цей відсоток і зменшують (дефлірують) ВВП поточного року, щоб зрозуміти реальний рівень виробництва (незалежний від підвищення цін).

Є й інші способи виміряти інфляцію — індекс цін виробників (відображає собівартість випуску без урахування додаткової вартості дистрибуції і податків з продажу), індекс витрат на проживання (враховує баланс підвищення доходів і зростання витрат), індекс ціни активів (зміна вартості акцій, нерухомості, позикового капіталу тощо), які використовуються вченими-економістами, банківськими і урядовими аналітиками.

Чому виникає інфляція?

Якщо дуже просто, то загальний рівень цін в економіці зростає тоді, коли грошей стає більше по відношенню до кількості благ, які можна за них купити, або коли дорожчає саме виробництво товарів і послуг. Інакше кажучи, розрізняють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції.

Інфляція попиту — це підвищення цін, обумовлене збільшенням попиту на товари і послуги в результаті зростання доходів населення, державних витрат тощо. Вмсловлюючись фігурально, це коли занадто багато грошей “полюють” за тією ж кількістю товару.

Інфляція пропозиції (витрат) — підвищення цін, викликане подорожчанням факторів виробництва (сировини, електроенергії, палива, заробітної плати), що призводить до підвищення собівартості випуску товарів або надання послуг.

Ці види інфляції нерідко комбінуються. Внаслідок інфляції витрат може скоротитися пропозиція — і виявляється, що все така ж кількість грошей “полює” за меншою кількістю товарів.

Часто інфляція виникає через неправильну монетарну політику. Наприклад, вище керівництво держави схильне проблеми, що виникають в економіці, “заливати” грошима, а надприбутків у бюджету для цього немає — і вибирається найпростіший шлях: друкувати гроші (проводити емісію гривні). Якщо при цьому керівництво центробанку країни знаходиться в залежному становищі і не може чинити опір тиску вищого політичного керівництва, починає розкручуватися спіраль інфляції. Характерний приклад — Білорусь протягом останніх 25 років.

Буває, у країни просто немає виразної монетарної політики, і вона друкує гроші тільки тому, що не вміє керувати економікою іншими методами. Приклад — Зімбабве.

Буває, державні витрати через кризу різко зростають, а доходи — падають. Тоді держава вдається до грошової емісії, збільшуючи грошову масу понад потреби товарного обігу. Приклад — багато країн світу в 2020-му, коли пандемія Covid-19 зажадала різкого збільшення держвидатків, а доходи впали через економічну кризу, що настала за пандемією.

Ще один варіант — надмірне розширення грошової маси за рахунок масового кредитування, коли фінансовий ресурс береться не з заощаджень, а з надмірної емісії зобовʼязань, номінованих в нацвалюті (у тому числі банками). Приклад — Латвія в 2008–2010 рр.

В Україні сплеск інфляції був в 2014–2015 рр., коли через втрату частини територій з їх промисловим потенціалом і військових дій на сході країни відбулося скорочення реального обсягу національного виробництва. Це призвело до зростання цін, оскільки меншому обʼєму товарів і послуг відповідала більш-менш колишня кількість грошей.

Види інфляції: за темпами

• Низька — до 4–6% на рік. Вважається, що така інфляція комфортна і для споживачів, і для підприємців. Така інфляція дозволяє економіці розвиватися.
• Помірна — від 6 до 10% на рік. Такий рівень не руйнівний для економіки, але вказує, що, можливо, з монетарною політикою центробанку щось не так. Є небезпека, що помірна інфляція вийде з-під контролю.
• Висока (галопуюча) — від 10 до 100% на рік. При такому рівні виникає нестабільність на ринку, фінансове планування ускладнюється.
• Гіперінфляція — в цьому разі зростання цін становить сотні і тисячі відсотків, а гроші доводиться друкувати безперервно. Зазвичай гіперінфляція означає крах системи фінансового обігу в країні.

Чим інфляція відрізняється від девальвації

В обох випадках йдеться про знецінення національної валюти, але інфляція відображає падіння купівельної спроможності грошової одиниці при придбанні товарів і послуг всередині країни, а девальвація — зменшення її вартості щодо інших валют. Найчастіше це взаємоповʼязані явища, проте темпи інфляції і девальвації можуть відрізнятися в рази.

Інфляція в Україні

Подивимося на індекс інфляції за останні роки, з моменту Революції гідності. У 2013-му цей індекс становив 100,5%, в 2014-му підскочив до 124,9%, а в 2015-му і зовсім поставив рекорд: 143,3%. Далі економіка почала приходити в норму, а індекс інфляції — знижуватися. З 2016-му він становив 112,4%, в 2017-му — 113,7%, в 2018-му — 109,8%, в 2019-му — 104,1% і в 2020-му — 105%.

Індекс інфляції розраховується як співвідношення вартості ринкового кошика в поточному році до вартості ринкового кошика в базовому році і множиться на 100%. Нагадаємо, що в Україні він розраховується по кошику, який включає 328 найменувань товарів і послуг.

Що нас чекає в плані інфляції в 2021-му? 21 січня правління НБУ вирішило зберегти облікову ставку на рівні 6% і підвищило інфляційний прогноз на 2021 р. до 7%. Також в Нацбанку нагадали, що в 2020 р. інфляція становила 5%, досягнувши центральної точки цільового діапазону зі значним прискоренням до кінця року завдяки відновленню економічної активності.

Тепер НБУ прогнозує, що в січні індекс споживчих цін досягне 6,2% в річному вимірі, в березні інфляція становитиме 7%, в червні — перевищить 8%. Тобто відновлення економіки в 2021 р. буде супроводжуватися зростанням інфляції. Проте, за прогнозом НБУ, до кінця року споживча інфляція сповільниться до 7% і в першій половині 2022 р. увійде в цільовий діапазон (5,9%).

Що ж стосується дефлятора ВВП, то він в Україні зазвичай вищий, ніж споживча інфляція. І, за найсвіжішими даними Держстату, в перші три квартали 2020 р. коливався в діапазоні 5–7,9%, а за 2019 р. становив 8,1%.

Як борються з інфляцією

Найпоширеніший спосіб — скорочення державних витрат і одночасно проведення так званої “політики дорогих грошей” (досягається насамперед підвищенням процентної ставки). Основне завдання цих заходів — зменшити обсяг грошей в обігу і уповільнити швидкість обігу грошей. Для цього влада країни:

• підвищує податкове навантаження,
• знижує бюджетні витрати,
• скорочує обсяги кредитування,
• заморожує зростання заробітної плати.

У кожному разі рецепт свій. Скажімо, якщо інфляція повʼязана з підвищенням витрат на сировину, то найефективнішим способом поліпшити ситуацію буде пошук більш дешевих сировинних товарів.

Інфляція як стимул для ділової активності

Не можна сказати, що інфляція завжди тільки зло. По-перше, помірна інфляція — природний економічний процес. У кожного нацбанку в кожній країні своє бачення “нормального” рівня інфляції; зазвичай у розвинених країнах це від 0,5 до 4% на рік.

Помірна інфляція позитивно діє на економіку: вона стимулює товарообіг, сприяє розширенню виробництва та інвестування. Очікування зростання цін в майбутньому спонукає споживачів не відкладати гроші “під матрац”, а купувати товари вже сьогодні. Або зберігати гроші в банках, щоб уберегти їх від знецінення. Це, в свою чергу, стимулює капітальні вкладення банківського капіталу у виробництво.

У ситуації помірної інфляції підприємці, які взяли кредит, легше розплачуються з боргами і беруть нові позики, чекаючи, що зростання цін знову полегшить розрахунок за кредитами. Так стимулюється ділова активність.

Американський економіст, нобелівський лауреат Мілтон Фрідман говорив: “Інфляція — одна з форм оподаткування, яка не потребує законодавчого схвалення”. Не тільки він, а й багато інших економістів розглядають інфляцію як своєрідний податок держави на власників накопичень, оскільки грошовий капітал через інфляцію знецінюється.