§ 10. Політична карта світу, її елементи

Політична карта світу. Політична карта світу – це тематична географічна карта, на якій показано розташування держав, залежних країн і територій, їхні кордони, столиці й найбільші міста. Історичні та географічні зміни є основними ознаками політичної карти світу та окремих регіонів. Утворення нових держав унаслідок об’єднання чи розпаду раніше існуючих, зміна суспільно-політичних кордонів країн, виникнення нових столиць чи зміна їхніх назв – усі ці події обов’язково знаходять відображення на політичній карті.

Основними елементами змісту політичної карти світу є країни (держави) і території. Чи тотожні поняття «країна» та «держава»? З географічного погляду, країна – це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле щодо історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною. Держава – це країна, яка сама здійснює суверенітет (або верховну владу) на всій своїй території. Отже, держава – це незалежна суверенна країна. На політичній карті існують і залежні країни й території – ті, на яких суверенітет здійснює інша держава. Наприклад, Гібралтар – залежний від Великої Британії, Французька Гвіана – залежна від Франції.

На політичній карті є і так звані невизнані держави. Це такі суспільно-географічні утворення, які не мають загального міжнародного визнання, але фактично є суверенними країнами. Більшість невизнаних держав являють собою регіони, що через певні обставини (військові, економічні чи політичні конфлікти) відокремилися від своїх держав. Деякі з невизнаних держав мають підтримку інших країн, зацікавлених у їхньому існуванні. Прикладом такої невизнаної держави є Абхазія. На політичній карті існують і так звані спірні території. Їхній статус є дійсно спірним між державами, які з різних причин претендують та дану територію, наприклад, Західна Сахара.

Сучасна політична карта світу формувалася протягом багатьох тисячоліть. Для зручності аналізу всіх змін, що відбувалися на політичній карті світу, процес її формування поділено на кілька етапів (мал. 22). Як бачимо, новітній етап хоч і є наразі найменш тривалим, але відзначається великою кількістю держав. Отож ми є свідками швидких змін на політичній карті. Так, у результаті розпаду в 1991 р. Радянського Союзу майже одразу утворилося 15 незалежних країн, серед яких й Україна.

Мал. 22. Етапи формування політичної карти світу

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

За офіційними даними Організації Об’єднаних Націй і політичною картою світу, що в атласі, з’ясуйте, скільки держав і країн нині існує у світі. Визначте також кількість залежних і спірних територій. Дані запишіть у зошит.

Форми державного правління. Традиційно розрізняють дві основні форми державного правління – республіку й монархію (мал. 23), підґрунтям яких є різні джерела влади (народ чи монарх).

Мал. 23. Основні форми державного правління

Республіка – форма державного правління, за якої вищі органи державної влади (парламент, президент) обрано безпосередньо народом на певний термін. Така форма правління найпоширеніша у світі. Існують парламентські, президентські республіки та змішані.

Значна кількість парламентських республік зосереджена в Європі. Це, наприклад, Греція, Італія, Угорщина, Чехія, ФРН. Президентськими республіками є США, Аргентина, Бразилія та ін. Держав зі змішаною формою правління також чимало. Так, президентсько-парламентськими республіками є, наприклад, Франція, Росія. У цих країнах президент має значний вплив на формування уряду. Серед змішаних форм правління дуже поширені парламентсько-президентські республіки, у яких вплив президента на формування й роботу уряду обмежений (наприклад, Румунія, Чорногорія).

Така форма правління, як монархія, означає, що влада цілком або частково в руках одноосібного глави держави – монарха та зазвичай передається в спадок. Лише в Малайзії та Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) монархи обираються на п’ятирічний термін. Монархії бувають необмежені (абсолютні) й обмежені (конституційні). Найпоширеніша у світі – конституційна монархія, при якій реальна законодавча влада належить парламенту, а виконавча – уряду, наприклад в Іспанії, Данії, Швеції, Японії.

Серед абсолютних монархій на сучасній політичній карті слід назвати такі країни, як Бруней, Катар, ОАЕ. У них уряд та інші органи влади відповідальні лише перед монархом. Різновидом абсолютної монархії є теократична монархія, де глава держави є водночас главою церкви. Теократичними монархіями є дві держави – Ватикан і Саудівська Аравія.

Адміністративно-територіальний устрій. Це адміністративно-територіальна організація держави. Територія кожної країни поділяється на окремі частини – адміністративно-територіальні одиниці, у яких створюються та діють органи державної влади й місцевого самоврядування. Одиницями територіально-адміністративного поділу можуть бути області, провінції, губернії тощо. Адміністративно-територіальна організація держави передбачена законом, який визначає не лише порядок територіального поділу країни, а й характер конституційно-правових відносин між державою загалом та її складовими частинами.

Розрізняють просту, або унітарну, і складну – федеративну форми адміністративно-територіального устрою. Унітарна форма характеризується верховенством єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями. Її ознаками є наявність єдиної конституції, єдиного керівного центру, єдиної державної мови. Федерація відрізняється наявністю державних утворень, які мають певну юридичну й політичну самостійність. У федеративній державі водночас з єдиними законами й органами влади діють закони й органи територіально-адміністративних суб’єктів – республік, штатів, земель тощо.

Історично склалося, що держав з унітарною формою державного устрою у світі більше. Така форма притаманна, наприклад, більшості країн Європи. За Конституцією Україна – також унітарна держава.

До 1 січня 2006 р. Україна була президентсько-парламентською республікою. З набуттям чинності змін до Конституції вона отримала нову форму державного правління та стала парламентсько-президентською республікою. Основні принципи або правила державного ладу в Україні визначені в її Конституції. Це насамперед принципи суверенності та незалежності держави, демократизму, унітарності (єдності, соборності), а також соціальної та правової держави.

ГОЛОВНЕ

• Політична карта світу – це географічна карта, на якій відображено територіально-політичний поділ світу на країни, держави й території.

• Процес формування сучасної політичної карти налічує чотири етапи – стародавній, середньовічний, новий і новітній.

• Розрізняють такі форми державного правління, як республіка та монархія, і такі форми державного устрою, як унітарна та федеративна.

• Україна – це унітарна парламентсько-президентська республіка.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ

• 1. Які основні елементи політичної карти світу?
• 2. Чим відрізняється республіка від монархії, унітарна країна від федерації?
• 3. Чому політична карта світу постійно змінюється?
• 4. Чому в Україні на сучасному етапі розвитку відбуваються певні зміни в державному правлінні та в адміністративно-територіальному устрої?
• 5. Знайдіть держави – республіки та монархії, які названі в параграфі, користуючись політичною картою світу в атласі.

Сучасна політична карта світу. Відмінність понять «країна», «держава», «залежна країна», «колонія». Етапи формування політичної карти світу

Мета: актуалізувати й поглибити знання понять «політична карта», «держава», «країна», «залежна країна», «колонія»; ознайомити з основними етапами формування політичної карти світу; розвивати навички роботи з політичною картою світу, вміння розрізняти кількісні та якісні зміни на політичній карті світу; виховувати географічну культуру та розширювати світогляд учнів.

Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальний матеріал «Періоди та етапи формування політичної карти світу».

Тип уроку: комбінований.

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

• Що вивчає соціально-економічна географія світу?
• Які історико-географічні регіони існують у світі?
• За якими критеріями виділяють різні історико-географічні регіони світу?
• Які джерела географічних знань для вас є найбільш зручними у користуванні та інформативними?
• Які методи ви застосовували при складанні опорних схем «Джерела географічних знань» та «Методи географічних досліджень»?
• Назвіть провідних учених економгеографів.
• Яку карту називають політичною?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням роздивитися політичну карту світу в атласах та сформулювати поняття «політична карта світу». Усі варіанти, ідеї, ключові слова вчитель записує на дошці або плакаті. Коли ідеї скінчаться, вчитель пропонує виокремити із записаних найбільш суттєві фрази, ключові слова. В результаті формується декілька визначень.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Політична карта світу

Ваше неоднозначне тлумачення є зрозумілим, оскільки у соціально-економічній географії поняття «політична карта світу» використовують у вузькому і широкому розуміннях. У вузькому розумінні політична карта світу — це географічна карта Землі, на якій відображені всі країни і держави світу, їх кордони і столиці, деякі інші географічні об’єкти, що мають важливе політичне значення (поселення, шляхи сполучення тощо). У широкому розумінні політичною картою називають сукупність різноманітних даних політичного змісту про країни і регіони світу. Якщо у першому випадку поняття політичної карти відображає статичну (на конкретний момент часу) політико-територіальну модель світового простору, то широке значення цього поняття передбачає також врахування динамічних явищ і процесів, що мали місце чи відбуваються зараз в окремих країнах або між ними.

Політична карта є об’єктом вивчення політичної географії, яка є галуззю економічної і соціальної географії, що пов’язана з політологією.

На сучасній політичній карті світу близько 230 країн і територій, з них — 193 держави.

2. Основні елементи політичної карти світу

Основними елементами політичної карти світу є територія, країна, держава.

Територія — це частина земної поверхні, що має певні просторові межі та географічне положення. Згідно з нормами міжнародного права на Землі виділяють території трьох видів:

• території держав;
• залежні країни і території;
• води відкритого моря (акваторія) і територія Антарктиди.

Завдання 1. Визначте правовий статус понять «країна», «держава».

У суспільно-географічному сенсі країна означає певну (окрему) частину земної поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурсами, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною. У першому випадку країна виступає державою. Таким чином, держава — це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна країна з публічною політичною владою, що здійснюється через систему спеціальних органів і установ. Кожна держава є країною, тоді як не кожна політико-географічна країна є державою.

Завдання 2. Поясніть, у чому полягає суть державного суверенітету.

Суверенітет держави полягає в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання інших держав і без порушення прав інших держав. Територія держави (державна територія) — це певна частина земної поверхні, що перебуває під суверенітетом даної держави і обмежена з усіх сторін кордоном.

До складу державної території входять:

• суходіл (материковий і/чи острівний);
• внутрішні води — ріки, озера, водосховища, канали в межах суходолу, а також деякі морські води (акваторії портів, води бухт, заток, проток, морів, береги яких повністю належать даній державі);
• територіальні води — смуга вод в океанах, морях, затоках, протоках завширшки до 12 морських миль від берегової лінії материка і островів, а також від лінії, що є межею внутрішніх морських вод (конкретна ширина територіальних вод визначається відповідними угодами);
• надра суходолу і шельфу під внутрішніми морськими і територіальними водами разом із наявними в них мінеральними ресурсами;
• повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіальними водами;
• так звані умовні території — морські судна і літаки, окремі технічні споруди під прапором даної держави, що перебувають за її межами і дотримуються законодавства країни перебування, посольства даної держави в інших країнах.

Державний кордон відділяє територію держави від територій сусідніх країн і від вод відкритого моря, що знаходиться за межами територіальних вод у напрямку моря чи океану. Особливий статус у ньому має економічна зона держави — морський район, що прилягає до її територіальних вод і поширюється на відстань до 200 морських миль від берегової лінії або ж до межі континентального шельфу у тих місцях, де він (шельф) перевищує 200-мильну ширину. В економічній зоні прибережна держава має виняткове право на розвідування, експлуатацію і збереження природних ресурсів (мінеральних і біологічних), що є на дні, в його надрах, у самій воді, а також на управління цими ресурсами. У даний час майже всі країни світу встановили свої економічні зони, які охоплюють загалом 40 % Світового океану.

Залежні країни і території перебувають під політичною і військовою владою держав. Вони поділяються на колонії (зараз у міжнародній практиці вживають поняття «володіння», «залежні території» тощо), які не мають політичної і економічної самостійності, протекторати, що мають відносну внутрішню незалежність, і підопічні території, які тимчасово передано ООН під контроль незалежних держав унаслідок виникнення певних політичних умов.

На сучасній політичній карті світу існує кілька десятків володінь і залежних територій, більшість з яких є залишками колишніх колоніальних імперій великих держав. Площа суходолу, зайнята ними, постійно зменшується, за окремими винятками це невеликі острівні території в Океанії і Карібському басейні.

Власниками володінь і територій в наш час є 11 держав. Найбільшими метрополіями за кількістю володінь залишаються Великобританія і Франція, найбільшими ж територіями володіють Данія і Марокко (майже не заселені простори льодовикової Ґренландії та пустельної Сахари відповідно).

Особливий територіальний статус має Антарктида — нейтральна демілітаризована територія. Формально всі держави світу мають право проводити на ній мирні наукові дослідження. Однак фактично вся територія Антарктиди розділена деякими державами на так звані «зони впливу».

Водами відкритого моря мають право користуватися всі народи і держави, в тому числі й внутрішньоконтинентальні.

3. Періоди формування політичної карти світу

Головною особливістю політичної карти є динамічність (здатність постійно змінюватися). Зміни на політичній карті поділяють на кількісні і якісні. Кількісні зміни відбуваються внаслідок приєднання відкритих земель, територіального поділу у зв’язку з воєнними діями, об’єднанням чи розпадом держав, купівлею або обміном певних територій, збільшенням чи зменшенням площ суходолу морських держав. Якісні зміни зумовлюються розвитком певної суспільно-економічної формації, прийняттям нової форми державного устрою, набуттям державного суверенітету, створенням міждержавних союзів і організацій тощо. У розвитку політичної карти світу виділяють певні періоди та етапи.

Завдання 3. Ознайомтеся зі змістом таблиці «Періоди та етапи формування політичної карти світу». Поставте позначки на полях: «+», якщо наведені факти вам відомі, «-», якщо відомості є новими для вас.

Періоди та етапи формування політичної карти світу

Періоди формування

Держави. Зміни на політичній карті світу

(рабовласницький, IV тис. до н.е. – V ст. н.е.)

Виникнення перших могутніх держав. Єгипет, Вавилон, Карфаген, Кріт, Греція, Рим, Персія, Китай, Індія

З багатьох дрібних феодальних держав формувалися могутні імперії, постійно змінювались кордони. Впливові країни того часу: Київська Русь, Візантія, Англія, Іспанія, Франція, Арабський халіфат та ін.

(капіталістичний, XVI ст. – початок XX ст.)

Відбулися великі географічні відкриття, тривало загарбання колоній, на політичній арені з’являються потужні Османська, Австро-Угорська, Російська імперії. Формується світовий ринок і завершується поділ світу між капіталістичними країнами. На політичній карті 55 держав

(початок XX ст. – наші часи)

Розпад Османської, Російської і Австро-Угорської імперій, поява нових держав — Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Фінляндії тощо. За результатами Першої світової війни змінилися кордони держав, що існували, і їх колоніальних володінь: німецькі колонії були перерозподілені між Великою Британією, Францією, Бельгією і Японією. Почалися визвольні рухи в колоніальних країнах і формування соціалістичного табору. Утворення Радянського Союзу в 1922 р.

(1939 – кінець 80 р. XX ст.)

На початку Другої світової війни налічувалося 70 суверенних держав, у 1947 році — 81 держава. 1948 р. — створено державу Ізраїль. У 1949-му з’явилися ФРН і НДР. До 1959 р. склався світовий соціалістичний табір: НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія, Югославія, Албанія, Китай, Північна Корея. Колоніальні системи США, Великобританії та Франції були зруйновані. У 60-70-ті рр. політичну незалежність здобули близько 100 колишніх колоній в Азії, Африці і Латинській Америці

(з кінця 1980-х рр.)

Крах світової соціалістичної системи (соціалістичний устрій досі певного мірою зберігають Китай, Північна Корея, В’єтнам, Куба, Лаос). Возз’єднання НДР і ФРН, об’єднання ЄАР і НДРЄ. Розпад СРСР, поділ Чехословаччини на Чехію і Словаччину, Ефіопії — на Ефіопію і Ерітрею, Югославії — на 6 держав (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македонія, Словенія, Сербія, Чорногорія)

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Завдання 4. Наведіть конкретні приклади кількісних і якісних змін на політичній карті.

Завдання 5. Спрогнозуйте можливі якісні та кількісні зміни на політичній карті світу у майбутньому.

VI. Підсумок уроку

• Політична карта світу — це територіально-просторова модель сучасної політичної організації світу.
• За політико-територіальними ознаками на Землі розрізняють суверенні держави, країни, території.
• У формуванні політичної карти світу розрізняють кілька періодів: стародавній, середньовічний, новий і новітній.
• На політичній карті світу відбуваються зміни — як якісні, так і кількісні. Спостерігається тенденція збільшення кількості держав.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § ____ .

2. Дізнайтеся з додаткових джерел інформації про вогнища (діючі та потенційні) військових або політичних конфліктів у світі та позначте їх на контурній карті.

Залежна територія

Залежна територія – це країна, яка не має повної незалежності, але зберігає усі інші характеристики країни, такі як територія, населення та кордони. Ця термінологія зазвичай застосовується до країн, які в минулому були колоніями або впливовими територіями, що належали до інших країн.

Залежні території можуть мати різні форми залежності, такі як колоніальна залежність, територіальна залежність або економічна залежність. Наприклад, колоніальна залежність може включати у себе те, що країна-залежна була колонією іншої країни, яка контролювала її політику та економіку.

Територіальна залежність може включати у себе те, що країна-залежна не має повної контролі над своєю територією, наприклад, через наявність іншої країни, яка володіє частиною її території.

Економічна залежність може включати у себе те, що країна-залежна залежить від іншої країни для свого економічного розвитку та використання ресурсів. Це може включати у себе експорт ресурсів до іншої країни або залежність від іноземних інвестицій.

Залежні території зазвичай мають обмежені можливості для розвитку та незалежного прийняття рішень. Вони можуть бути залежні від зовнішньої допомоги та фінансування, щоб забезпечити свій розвиток та функціонування.

Однак, національна та міжнародна політика може допомогти зменшити залежність територій та забезпечити їх розвиток та незалежність. Це може включати у себе сприяння економічному розвитку та створення умов для залучення інвестицій, а також надання політичної та фінансової допомоги для підтримки розвитку територій.

Узагалі, залежна територія – це країна, яка не має повної незалежності, але зберігає усі інші характеристики країни. Це може призводити до обмежень щодо розвитку та незалежного прийняття рішень. Проте національна та міжнародна політика може допомогти зменшити залежність територій та забезпечити їх розвиток та незалежність.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.