В ідеалі, потрібно зателефонувати роботодавцю і особисто повідомити про своє рішення. У разі такого особистого дзвінка у роботодавця залишається можливість запитати про причини і, в разі чого, дати вам більше інформації про вакансію, щоб переконати вас. Не виключено, що ви все ж таки передумаєте і прийдете на зустріч.

Прогул — це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Оскільки прогул є порушенням трудової дисципліни, за його вчинення працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності та підданий стягненню у вигляді догани або звільнення (ст. 147 КЗпП).

Тож коли за загальним правилом КЗпП забороняє звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування його у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП), то ст. 5 Закону № 2136-ІХ містить інші положення.

У заяві про звільнення за угодою сторін працівник ставить бажану дату звільнення, яка може співпадати з датою подачі заяви, а роботодавець, розглядаючи цю заяву вирішує задовольняти її чи ні. Саме у цьому полягає згода сторін, коли працівник і роботодавець спільно вирішують коли і як звільнитися працівникові.

Для цього потрібно вказати у заяві дату звільнення. Щоправда ця умова не дії у випадках примусових залучень до суспільно корисних робіт у воєнний час, або роботи у критичній інфраструктурі. Звільнитися за власним бажанням громадяни можуть як під час роботи, так і під час відпустки чи перебування на лікарняному.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не може усунути сам працівник, цього разу — ведення воєнних дій. Отже, поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Відповідно, тривалий час через різні причини, такі працівники не мають можливість вийти на зв’язок з роботодавцем та повідомити про причини відсутності …