Як садити цибулю в ґрунт, щоб не було стрілок — безцінна порада

Цибуля — вологолюбна рослина. Тому, коли вологи їй не вистачає, вона «боїться», що ріпці не вистачить сил сформуватися, і виганяє стрілку. Поки нарощується зелена маса, цибулю треба поливати.

Після поливу обов’язково розпушуйте землю, щоб не утворилася кірка. Недолік кисню теж може викликати стрілкування. Та й в пухнастому, розпушеному ґрунті ріпці легше рости. Правила нескладні, а цибуля варта того, щоб попрацювати.

Користь цибулі

Цей овоч дуже корисний. Велика кількість вітаміну C і фітонцидів робить його незамінним в профілактиці й лікуванні застуд, ангіни, навіть грипу. Наявність кверцитину і флавоноїдів робить цибулю одним із засобів профілактики невиліковних захворювань.

Цибуля здатна поліпшити стан організму і тому, що сприяє виведенню «поганого» холестерину, запобігає тромбоутворенню.

Якщо хочете мати розкішне, густе, слухняне волосся, втирайте цибульний сік у шкіру голови. Після такої маски мийте голову ароматним шампунем.

Цибульний поцілунок

Ох, але як цілуватися, поївши цибулі?

Зелень петрушки, кінзи, м’яти допоможе. Пару хвилин пожуйте її або корінь петрушки, лимонну кірку, кілька зерен кави або таблеток активованого вугілля (вибирайте на смак). Сплюньте і прополощіть рот.

Цибуля: вирощування на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 січня 2016 🕒 16 хвилин 👀 82504 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за цибулею
• Овоч цибуля – опис
• Посадка цибулі у відкритий ґрунт
  • Коли садити цибулю в ґрунт
  • Ґрунт для цибулі
  • Після чого можна садити цибулю
  • Як садити цибулю у відкритий ґрунт
  • Посадка цибулі під зиму
  • Як виростити цибулю
  • Полив цибулі
  • Підживлення цибулі
  • Обробка цибулі
  • Цибуля ріпчаста
  • Цибуля-порей
  • Цибуля-шалот
  • Шніт-цибуля
  • Запашну цибулю
  • Багатоярусна цибуля
  • Цибуля-батун
  • Старіюча цибуля
  • Цибуля-слизун
  • Коментарі

  Рослина цибуля (лат. Allium) – рід багаторічних і дворічних трав’янистих рослин, що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів, що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках. В Ірані, Китаї та Середземномор’ї цибулю знали ще 4000 років тому, на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII століття. All у перекладі з кельтської означає «пекучий» – мабуть, тому Карл Лінней і назвав цибулю allium. А може, латинська назва походить від слова halare, що означає «пахнути».

  У культурі вирощують різні види цибулі, але найчастіше це Allium cepa, або цибуля ріпчаста, і її численні сорти, а також цибуля-шалот, цибуля-батун, цибуля дудчаста, цибуля-порей та інші. Цікавий овоч цибуля і як декоративна рослина: ландшафтні дизайнери використовують для оформлення клумб такі види цибулі, як похила, афлатунська, голландська, велетенська, каратавська, круглоголова, Шуберта, Христофа та інші.

  Посадка й догляд за цибулею

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у першій декаді травня, посадка в ґрунт сіянки – навесні, в ті ж терміни, що й посів насіння, посадка в ґрунт вівсюжки – під зиму (з 5 по 20 жовтня).
  • Цвітіння: появу квіткової стрілки допускають тільки якщо потрібне насіння.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: сухий, багатий на органіку, з водневим показником pH 6,5-8,0. Кислі ґрунти під цибулю вапнують.
  • Полив: у середньому один раз на тиждень при витраті на кожен м² 5-10 л води.
  • Підживлення: при підготовці ділянки вносять органіку, перед посівом або посадкою – повне мінеральне добриво. Надалі підживлюють тільки якщо повільно наростає листя. Допускається 2-3 підживлення органічним добривом. Останнє – коли цибулини досягнуть розміру волоського горіха.
  • Розмноження: насінням, сіянкою (дрібні цибулинки) та вівсюжкою (дрібна сіянка).
  • Шкідники: цибульні молі, мухи й прихованохоботник, паросткові мухи, капустянки, совки (городні, капустяні й озимі), тютюнові трипси.
  • Хвороби: біла та сіра гнилі, жовтяниця, пероноспороз, фузаріоз, головня, іржа, трахеомікоз, шийкова гниль цибулі, вірусна мозаїка.

  Овоч цибуля – опис

  У рослин роду велика куляста сплюснута цибулина, вкрита фіолетовим, білим або червонуватим лушпинням. Листя прикореневе, ременевидне або лінійне, дудчасте, стебло роздуте, товсте, до 1 м у висоту. Квітки непоказні, дрібні, розташовані на довгих квітконіжках і зібрані в парасолькоподібні суцвіття, що досягають у деяких видів 40 см у діаметрі й одягнені в чохол, який зберігається до початку розкриття квіток. Зав’язь одногнізда або тригнізда. Насіння кругле або кутасте. Плодоносить цибуля в серпні або вересні. У городній культурі найчастіше вирощують цибулю ріпчасту. Про те, як садити цибулю, як поливати цибулю, чим удобрювати цибулю, коли викопувати цибулю, як зберігати цибулю і які сорти цибулі для відкритого ґрунту краще обрати, ми розповімо вам у цій статті.

  Посадка цибулі у відкритий ґрунт

  Коли садити цибулю в ґрунт

  Цибулю садять навесні, в першій декаді травня, в добре прогріту землю: якщо температура ґрунту буде менше 12 ºC, цибуля починає стрілкуватися. Принцип вирощування цибулі у відкритому ґрунті такий: у перший рік навесні ви сієте насіння, і до осені у вас виростають маленькі цибулинки – сіянка, а посадивши наступної весни сіянку, ви до осені отримаєте вже повноцінні цибулини. Але річ у тім, що зберегти сіянку до весни важко, оскільки для цього потрібен особливий температурний і вологісний режим, тому сіянку сіють у ґрунт на рік дозрівання під зиму.

  Ґрунт для цибулі

  Цибуля – рослина світлолюбна, і віддає перевагу відкритим, сухим і сонячним ділянкам, багатим на органіку, з водневим показником у межах рН 6,4-7,9. Якщо у вас на городі кислий ґрунт, під цибулю його доведеться вапнувати. Місце готують заздалегідь: восени ґрунт для цибулі перекопують на глибину 15-20 см із торфогнійним компостом або з перепрілим гноєм (свіжий гній цибулі вадить, оскільки провокує зростання зелені, через що цибулини не визрівають). У кислий ґрунт додають доломітове борошно, деревну золу, мелену крейду або вапняк. Навесні, перед посівом, вам залишиться тільки внести в ґрунт на кожен м² по 60 г суперфосфату, 10 г сечовини та по 20 г хлористого калію й зарити добрива в ґрунт граблями.

  Після чого можна садити цибулю

  Найкращі попередники для цибулі – картопля, капуста, боби, горох, сидерати і томати, а от після таких культур, як часник, морква, огірок і власне цибуля, сіяти цибулю на ділянці можна лише через три роки, а ще краще через п’ять років.

  Як садити цибулю у відкритий ґрунт

  Цибулю-ріпку можна вирощувати трьома способами:

  • у дворічній культурі, попередньо вирощуючи сіянку;
  • в однорічній культурі з насіння;
  • в однорічній культурі з попереднім вирощуванням розсади.

  Розглянемо всі три способи.

  Вирощування цибулі з насіння за один сезон можливе тільки в районах із довгим літом, і культивують таким способом солодкі й напівсолодкі сорти цибулі. Передпосівна підготовка насіння передбачає стратифікацію або закладку у вологу марлю на добу для набубнявіння. Потім насіння цибулі висівають у заправлений мінеральними добривами та пролитий розчином мідного купоросу з розрахунку 1 столова ложка на 10 л води ґрунт на глибину близько 1,5 см за схемою 13х1,5 см, рясно поливають ділянку водою через розсікач і накривають посів плівкою. Як тільки з’являться сходи, плівку прибирають, сходи проріджують, залишаючи між сіянцями відстань 2-3 см, після чого ділянку мульчують перегноєм. Наступне проріджування проводять тижні за три, і в підсумку відстань між сіянцями має стати 6-8 см.

  Розсадним способом вирощуються напівгострі і солодкі сорти цибулі. Підготовлені (стратифіковані або набряклі) насінини сіють в ящики за 50-60 днів до висаджування розсади у відкритий ґрунт дуже густо на глибину 1 см, залишаючи відстань між рядами близько 4-5 см. Розсада цибулі невибаглива, але перед пересадкою сіянців у відкритий ґрунт листя і коріння краще на третину вкоротити.

  Якщо ви живете в кліматі з недовгим і неспекотним літом, вам навряд чи вдасться за один сезон виростити з насіння повноцінну цибулину-ріпку, тому доведеться вирощувати цибулю в дворічній культурі: у перший рік виростити з насіння сіянку, а в другий – з сіянки цибулину-ріпку. Таким способом найкраще культивувати гострі сорти цибулі. Принцип посіву насіння на сіянку той самий, що і для вирощування ріпки. Наступної весни на початку травня сіянку висаджують на глибину 4-5 см у ґрунт із проміжком 8-10 см і з дистанцією між рядами 30 см, підготувавши ділянку так, як це вже було описано. Але попередньо переберіть, відкалібруйте і добре прогрійте на сонечку посадковий матеріал протягом тижня, інакше він почне стрілкуватися, а безпосередньо перед посадкою потримайте сіянку 10 хвилин у розчині чайної ложки мідного купоросу в 10 літрах води. До речі, якщо ви збираєтеся ласувати молодою зеленою цибулькою, посадка цибулі в ґрунт проводиться густіше – через 5-7 см, а потім проривайте ряди, поки між рослинами не залишиться дистанція 8-10 см.

  Посадка цибулі під зиму

  В одній із наших статей ми вже писали про те, як садити цибулю восени. Під зиму найкраще сіяти дрібну сіянку, оскільки вона не утворює стрілок. Якщо ви хочете навесні їсти зелену цибулю з городу якомога раніше, то посадіть для цього під зиму трохи великої сіянки. Взагалі ж посадка озимої цибулі має масу переваг:

  • по-перше, не потрібно зберігати сіянку до весни, оскільки зазвичай вона швидко висихає, якщо не створити їй особливих умов;
  • по-друге, коли з’являється цибульна муха, яка пошкоджує весняні посадки, озимій цибулі, вже досить зміцнілій, вона не страшна;
  • по-третє, у вас буде ранній урожай – уже в липні;
  • по-четверте, на звільненій від цибулі ділянці ще можна встигнути щось виростити.

  Під зиму сіють зазвичай холодостійкі сорти – Арзамаський, Даниловський, Стригуновський, Штутгартен. Що ж до вибору ділянки, то вимоги до неї такі самі, як і при весняному посіві, крім однієї деталі: саджайте цибулю там, де найраніше сходить сніг і не застоюється вода. Посадка цибулі восени проводиться з 5 по 20 жовтня, під самі заморозки, але в ще теплу землю. Перед посадкою посівний матеріал перебирають, калібрують, прогрівають і садять у борозенки завглибшки 5 см на відстані 6-7 см між цибулинами. Між рядами зберігають інтервал 15 см. Після перших заморозків – але не раніше, інакше цибуля може випріти – ділянку накривають ялиновим гіллям або соломою, які прибирають навесні, коли починає танути сніг.

  Догляд за цибулею

  Як виростити цибулю

  Вирощування цибулі у відкритому ґрунті передбачає своєчасний регулярний полив, після якого в обов’язковому порядку необхідно розпушувати ґрунт і видаляти з ділянки бур’ян, щоб він не задушив молоді сходи рослини. Крім того, цибуля потребує підживлення, а у випадках зараження хворобами чи шкідниками знадобиться її обробка фунгіцидами або інсектицидами.

  Полив цибулі

  Простіше було б сказати, що цибулю слід поливати раз на тиждень, витрачаючи на 1 м² від 5 до 10 л, але одне літо не схоже на інше: в один рік може стояти посуха, і поливати цибулю доведеться мало не щодня, в інший рік дощ може лити через день, і цибуля почне гнити від перезволоження. Тому просто стежте за тим, щоб цибуля не пересихала і не потерпала від надміру води: при нестачі вологи пір’я стає сизувато-білим, а при надлишку зелень набуває блідого відтінку. У липні полив скорочують, оскільки настає період дозрівання цибулин, якщо тільки літо не надто посушливе.

  Підживлення цибулі

  Як ми вже писали, восени при підготовці ділянки у ґрунт вносять органічні добрива, а навесні, перед посадкою, комплекс із мінерального підживлення. Згодом, якщо листя наростає повільно, проводять удобрення цибулі розчином органіки (склянка пташиного посліду, сечовини або коров’яку на 10 л води) з розрахунку 3 літри на 1 м². Через два тижні підживлення можна повторити, а коли цибулини досягнуть розмірів волоського горіха, проводять третє підживлення за тією ж рецептурою.

  Обробка цибулі

  Дуже часто новачки запитують, чим обробити цибулю, щоб захистити її від хвороб. У садівничій практиці нормою є профілактична обробка листя цибулі від грибкових захворювань при досягненні його пір’ям висоти 15 см розчином мідного купоросу – чайної ложки препарату на 10 л води. Для того, щоб рідина занадто швидко не стікала з листя, можна додати в розчин столову ложку тертого господарського мила.

  Шкідники і хвороби цибулі

  Для організації правильного догляду важливо знати, чим хворіє цибуля і які комахи можуть завдати їй шкоди. З хвороб для цибулі небезпечними є шийкова, сіра та біла гнилі, а також жовтяниця, фузаріоз, несправжня борошниста роса (пероноспороз), сажка, іржа, мозаїка і трахеомікоз.

  Біла гниль розвивається на кислих ґрунтах, тому намагайтеся кислий ґрунт на ділянці вапнувати. Крім того, розвитку хвороби сприяє надлишок азоту в ґрунті. Хворі екземпляри необхідно з грядки видаляти, а перед закладкою цибулин на зберігання їх із профілактичною метою опудрюють крейдою.

  Сіру гниль викликає грибок, а сприяє поширенню хвороби волога і дощова погода. Хворі цибулини потрібно видаляти, а в якості профілактики гарні результати дає неухильне дотримання агротехнічних умов і весняна обробка цибулі розчином мідного купоросу.

  Жовтяниця цибулі – вірусне захворювання, яке деформує квітки й утворює на листках хлоротичні плями. Вилікувати вірусну хворобу неможливо, тому необхідно негайно не тільки видаляти з ділянки екземпляри з її симптомами, а й утримувати грядки з цибулею та міжряддя в чистоті, видаляючи бур’ян, як тільки він з’являється. Ну і, звичайно, дотримуватися сівозміни.

  Несправжня борошниста роса (пероноспороз) проявляється на листках і стеблах світлими плямами довгастої форми з сірим нальотом, які поступово чорніють. Цибулини, уражені пероноспорозом, при зберіганні починають рано проростати, хворі рослини не утворюють насіння. Щоби знищити збудників пероноспорозу, зібрані цибулини перед закладанням на зберігання прогрівають протягом 10 годин при температурі 40 ºC. Щоб уникнути захворювання, стежте за тим, аби посадки цибулі не були надто загущеними.

  Фузаріоз проявляється пожовтінням кінчиків пір’я, оскільки в районі денця цибулини розвивається гниль і відмирання тканин. Це грибкове захворювання, яке особливо активно проявляється в спекотні сезони. Причиною фузаріозу може бути ураження рослини цибулевою мухою. Як превентивний захід використовують прогрівання посівного матеріалу перед посадкою.

  Симптоми сажки виглядають як опуклі напівпрозорі темно-сірі смуги, на яких із часом тріскаються тканини, випускаючи назовні спори грибка, кінчики листя сохнуть. Щоб захистити від хвороби цибулини, які укладаються на зберігання, потрібно прогрівати їх перед закладкою при температурі 45 ºC протягом 18 годин. В якості профілактики своєчасно видаляйте бур’яни і не сійте різні сорти цибулі на одній ділянці.

  Іржа виявляється буро-червоними здуттями на листі цибулі, що містять спори грибка. Як профілактичний захід можна використовувати прогрівання зібраних цибулин при температурі 40 ºC протягом 10 годин перед закладанням на зберігання. Слідкуйте за густотою грядок і своєчасно видаляйте з них екземпляри з симптомами хвороби.

  Трахеомікоз є наслідком фузаріозу: гниль починається з нижніх тканин цибулини, поступово піднімаючись вище і поширюючись на всю цибулину, викликаючи відмирання коренів і пожовтіння пір’я цибулі. Видаляйте рослини з симптомами трахеомікозу, дотримуйтесь правил агротехніки і сівозміни.

  Шийкова гниль цибулі проявляється сірим щільним нальотом цвілі на зовнішніх лусках, що з часом перетворюється на чорні плями. Виявляється хвороба після збирання цибулин, а наступні симптоми виникають місяці за два. Особливо схильні до зараження пізні сорти. Розвивається захворювання при вирощуванні цибулі в несприятливих умовах, тому головним правилом має стати дотримання агротехнічних умов, а також прогрівання сіянки перед посадкою і зібраних цибулин перед закладанням на зберігання при температурі 45 ºC.

  Мозаїка перетворює листя цибулі на плоскі, гофровані клапті з жовтими смугами, суцвіття цибулі дрібнішають, насіння стає менше, рослина відстає у рості. Це вірусне захворювання, і боротися з ним можна тільки профілактично.

  Усі грибкові захворювання легко лікуються фунгіцидами, але перед тим, як обробити цибулю, подумайте про те, що цибулинам властиво накопичувати не тільки поживні речовини, а й отрути, тому ми не рекомендуємо вам використовувати в боротьбі з хворобами хімічні препарати.

  Із комах-шкідників найнебезпечніші для рослини цибульні прихованохоботник, міль і муха, паросткова муха, капустянка, а також капустяна, городня й озима совки та тютюновий трипс. Проти гусені совок ефективна обробка рослин однопроцентним розчином Бітоксибацилліну або піввідсотковим розчином Гомеліна. Проти тютюнових трипсів допомагає обробка Актеліком або Карбофосом (0,15 %). Прихованохоботника знищують системними інсектицидами. Личинки росткової мухи гинуть при глибокому осінньому перекопуванні ділянки. Цибулева муха боїться запаху моркви – чергуйте ряди цибулі з рядами моркви, і цибульна муха облетить вашу ділянку стороною. У боротьбі з цибулевою міллю необхідно протягом сезону своєчасно видаляти з ділянки бур’яни, а в кінці сезону – всі рослинні залишки, дотримуватися правил агротехніки і сівозміни. Капустянку звичайну приманюють пастками: викопують у декількох місцях ділянки ями півметрової глибини, укладають у них кінський гній і накривають щитами з дощок. Коли капустянки залізуть туди погрітися, їх знищують.

  Збирання та зберігання цибулі

  Збір урожаю цибулі починають у суху погоду, коли перестають утворюватися нові листки, пір’я полягає, а цибулини набувають форми і характерного для сорту забарвлення й об’єму. Зазвичай це буває з середини серпня до першої декади вересня. Намагайтеся не пропустити час збору, бо цибуля може відновити ріст і стане непридатною для зберігання. Цибулини викопують, складають на грядці для просушування, потім очищають їх від підсохлої на повітрі землі.

  Перед закладанням цибулі на зберігання її просушують на сонці або в добре провітрюваному сухому приміщенні. Досвідчені городники сушать цибулю в духовці: спочатку при температурі 25-35 ºC, потім близько 10 годин при температурі 42-45 ºС. Після цього цибулини оглядають і обмацують, виявляючи ознаки гниття і хвороб. Не годяться для зберігання зіпсовані цибулини або без лушпиння. Після просушування у цибулин обрізають ножицями листя, залишаючи шийку довжиною 4-6 см.

  Найкраще залишати на зберігання звичайну жовту цибулю: у неї щільна оболонка, вона не така примхлива, як інші. Цибуля, що виросла з сіянки, зберігається краще, ніж та, що з насіння, як і гіркі сорти, які лежать довше, ніж солодкі і напівсолодкі, що більше схильні до захворювань через занадто тонке лушпиння.

  Найбільше для зберігання цибулі підходить сухий льох із температурою близько 0 ºC або трохи вище, однак поруч не повинні зберігатися картопля, буряк, морква та інші овочі, що вимагають високої вологості повітря. Складають цибулини в ящики, мішки з тканини, сітки, кошики або безрозмірні панчохи – до цибулин має бути доступ сухого повітря, тому, щоб уникнути появи гнилі, не варто складати цибулю в посуд товстим шаром. У сухому погребі чи підвалі цибулю час від часу перебирають, виявляючи підгнилі або пророслі цибулини. З метою збільшення терміну зберігання коріння цибулин припікають. Можна зберігати цибулю в квартирі при температурі 18-20 ºC подалі від гарячих радіаторів, заплівши з неї вінки, але тоді не треба обрізати перед зберіганням сухе листя цибулі.

  Види і сорти цибулі

  Цибуля ріпчаста

  Найпоширеніший вид цибулі – ріпчаста. Його історія налічує більше 6000 років – він згадується ще в давньоєгипетських папірусах. Це багаторічна рослина висотою до 1 метра з кулясто-плескатою м’ясистою цибулиною діаметром до 15 см із зовнішнім лушпинням жовтого, білого або фіолетового кольору, трубчастим сизувато-зеленим листям, зеленувато-білими квітками на довгих квітконіжках, зібраними в густе кулевидне парасолькоподібне суцвіття. Стрілка в ріпчастої цибулі порожниста, роздута, заввишки до півтора метрів, плоди кулясті.

  Сорти ріпчастої цибулі за смаковими якостями поділяються на:

  • гострі й гіркі, що містять від 9 до 12 % цукру;
  • напівсолодкі сорти з вмістом цукру 8-9 %;
  • солодкі сорти, в яких цукру від 4 до 8 %.

  Солодкі сорти, хоч як це дивно, містять менше цукру, ніж гіркі, але й ефірних олій у них менше, тому вони видаються солодшими за гіркі. Гіркі, напівгіркі і гострі сорти використовують для приготування перших і других страв, а з солодких сортів готують салати та десерти.

  Пропонуємо вам знайомство з найкращими сортами ріпчастої цибулі:

  • Аліса Крейг – смачні цибулини для будь-яких страв із білими верхніми лусками, чудово зберігаються;
  • Фен Глоуб – великі цибулини м’якого смаку з жовтуватими лусками, підходять для будь-яких страв і довгого зберігання;
  • Стурон – середнього розміру соковиті цибулини з жовтими лусками, призначені для гарячих страв і тривалого зберігання;
  • Штутгартер – солодкі, великі яскраво-жовті цибулини тривалого зберігання, використовувані для приготування перших і других страв;
  • Лонг Ред Флоренс – червоні, солодкі на смак і м’які цибулини, схожі на цибулю-шалот. Використовуються для приготування соусів і в свіжому вигляді. На жаль, зберігається ця цибуля погано;
  • Ред Барон – великі червоні, гострі на смак цибулини, придатні для тривалого зберігання.

  Із салатних сортів цибулі найбільш відомі червоні Фуріо і Редмейт; Гардсмен із довгими білими стеблами; високоврожайний сорт для теплиць Вайт Лісбон і багаторічний, схожий на цибулю-батун, сильно розгалужений сорт Принц Уельський, листя якого можна використовувати як шніт-цибулю.

  Цибуля-порей

  або перлова цибуля з Середземномор’я, відома ще з часів стародавніх держав – Греції, Риму та Єгипту. Це дворічна рослина з ланцетоподібним, вкритим восковим нальотом листям, яке складається по серединній жилці – воно схоже на часникове, але набагато більше за розміром. Цибуля-порей надзвичайно вимоглива до догляду і вологості ґрунту.

  Цибуля-шалот

  вирощується в Середній Азії і на Близькому Сході, вона вирізняється скоростиглістю, забарвлення цибулин цього виду таке ж, як і у цибулі ріпчастої – жовте, біле і фіолетове. Крім того, цибуля-шалот відрізняється багатогніздістю і високою лежкістю. Французькі кухарі цінують цибулю-шалот за те, що її цибульний смак не так сильно виражений, і вона чудово підходить для приготування вишуканих соусів. Найкращі сорти:

  • Пікассо – сорт із м’якоттю рожевого кольору, що має прекрасний смак;
  • Єллоу Мун – ранній сорт шалота, стійкий до стрілкування і прекрасно зберігається;
  • Голден Гурме – сорт чудово зберігається, з великими цибулинами прекрасного смаку.

  Шніт-цибуля

  (цибуля-різанець, цибуля-скорода) вирощується на території всієї Європи: поки вона молода, її використовують у свіжому вигляді для салатів, а зі зрілих стебел готують начинку для пирогів. Листя шніт-цибулі пряне, схоже на пір’я цибулі-батуна, але менше за розміром. Шніт-цибуля морозостійка та стійка до хвороб і шкідників.

  Запашну цибулю

  вирощують у Китаї для приготування страв азійської кухні, особливо для тих, які поєднуються з соєвим і рибним соусом. У неї плоске листя з гострим часниковим ароматом. Зацвітає цей вид на другий чи третій рік гарними медоносними суцвіттями розміром 5-7 см із приємними пахощами, через які вид і отримав свою назву.

  Багатоярусна цибуля

  теж зростає в Китаї і використовується для приготування гарнірів, салатів і приправ. Смачні мариновані цибулини цього виду вживаються з жирними сортами м’яса. Багатоярусна цибуля вважається видом, найбільш багатим на вітаміни і фітонциди.

  Цибуля-батун

  існує в трьох іпостасях – китайська, японська та корейська. Вона використовується в стравах азійської кухні, які готують на сковороді-вок, у салатах із морепродуктами або рибою, в маринадах. Корейський та японський батун мають ніжніший смак.

  Старіюча цибуля

  росте в природі в Південно-Східній Азії і є інгредієнтом корейської національної кухні, а в свіжому вигляді використовується для супів, салатів і кимчхи.

  Цибуля-слизун

  або поникла цибуля – багаторічник, поширений у Сибіру і європейській частині Росії. Назву свою вона отримала за тягучий сік, схожий на слиз. Цей вид морозостійкий, стійкий до захворювань, має високі смакові якості. Листки лінійні, плоскі, соковиті, смак у них слабкогострий. Цибулин цей вид не утворює. Вживають цибулю-слизун як дієтичний продукт свіжою і консервованою.

  Крім описаних у статті видів, відомі також цибуля Регеля, Суворова, стебельчаста, гігантська, або велетенська, блакитна, ведмежа, коса, афлатунська, Христофа, або Зірка Персії, похила або дика, жовта, каратавська, круглоголова, або Барабанні палички, Маклеан, Моля, або золота, сицилійська, або Медовий часник, та інші.

  Цибуля-порей: вирощування у відкритому ґрунті, посадка на розсаду

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 10 лютого 2019 Перша редакція: 10 лютого 2017 🕒 14 хвилин 👀 47930 разів 💬 3 коментарі

  • Посадка й догляд за цибулею-порей
  • Цибуля-порей – опис
  • Вирощування цибулі-порею з насіння
    • Посів насіння цибулі-порею на розсаду
    • Догляд за розсадою цибулі-порею
    • Коли садити цибулю-порей у відкритий ґрунт
    • Ґрунт для цибулі-порею
    • Після чого можна садити цибулю-порей
    • Як садити цибулю-порей у відкритий ґрунт
    • Посадка цибулі-порею під зиму
    • Як вирощувати цибулю-порей
    • Полив цибулі-порею
    • Підживлення цибулі-порею
    • Обробка цибулі-порею
    • Корисні властивості цибулі-порею
    • Цибуля-порей – протипокази
    • Коментарі

    Цибуля-порей (лат. Allium porrum), або пір,пор, праж чи прас – трав’яниста рослина, що належить до роду Цибуля. Родом порей із Передньої Азії, але пізніше він потрапив у Середземномор’я, де досі в природі можна зустріти його вихідну дикорослу форму – цибулю виноградну. Цибуля-порей була добре відома в країнах стародавнього світу – Єгипті, Римі та Греції, а з доби середньовіччя її вже вирощували по всій Європі, особливо популярна вона у Франції – Анатоль Франс називав порей спаржею для бідняків.

    Сьогодні цей вид цибулі поширений повсюдно.

    Посадка й догляд за цибулею-порей

    • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – під зиму, у листопаді. Посів насіння на розсаду – в кінці лютого або на початку березня. Посів насіння в теплицю – у середині квітня. Посів насіння під плівку – у кінці квітня. Висаджувати розсаду у відкритий ґрунт – на початку або в середині травня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: родючий, повітропроникний, нейтральної реакції.
    • Полив: регулярний. Перші дні після висадки розсади грядку не поливають, а потім ґрунт зволожують у середньому один раз на п’ять днів, витрачаючи на кожен м² від 10 до 15 л води.
    • Підживлення: 3-4 рази за сезон органічними й мінеральними добривами. Уперше – через три тижні після висадки.
    • Підгортання: – основна для культури процедура, яку проводять 3-4 рази за сезон із середини літа.
    • Розмноження: насінням.
    • Шкідники: цибульні мухи.
    • Хвороби: пероноспороз, іржа, вірусна мозаїка.
    • Властивості: лікарська й дієтична рослина.

    Цибуля-порей – опис

    Цибуля-порей – трав’янистий дворічник, що сягає у висоту від 40 см до 1 м. У перший рік життя цибуля-порей формує потужну кореневу систему, несправжню білу цибулину діаметром від 2 до 8 см і довжиною 10-12 см, що переходить у несправжнє стебло, і велику кількість лінійно-ланцетних, розташованих віялом зелених або блакитно-зелених листків. На другий рік у червні-липні у рослини розвивається квітконос заввишки до 2 м із рожевими або білими квітками, що утворюють зонтичне суцвіття, а в серпні або вересні дозріває насіння, схоже на насіння ріпчастої цибулі, і зберігає прорісність упродовж двох років.

    Порей – культура холодостійка, вимоглива до вологи. У центральних і північних районах його вирощують розсадним способом, а на півдні сіють просто в ґрунт.

    Вирощування цибулі-порею з насіння

    Посів насіння цибулі-порею на розсаду

    Період вегетації культури від 150 до 200 днів, і щоб прискорити процес дозрівання, цибулю-порей вирощують розсадним способом. Якщо ви вирішили сіяти цибулю на розсаду в домашніх умовах, робити це слід у кінці лютого або на початку березня. У теплицю посів здійснюють у середині квітня, а якщо ви збираєтеся займатися вирощуванням на грядці під плівкою, то сіяти насіння порею потрібно в кінці квітня.

    Для посіву вам знадобиться посуд завглибшки не менше 10-12 см, оскільки у порею довге коріння. Посуд треба знезаразити, помивши в міцному розчині марганцівки, а насіння слід кілька годин потримати в термосі з теплою водою (40-45 ºC), а потім відразу опустити в холодну, після чого просушити до сипучості. Заповніть посуд (краще, щоб це були окремі горщики або скляночки) легким дерново-перегнійним ґрунтом. Злегка утрамбуйте його й добре полийте, потім посійте насіння цибулі-порею, засипте його шаром піску завтовшки 5 мм, накрийте плівкою і до появи сходів утримуйте при температурі 22-25 ºC.

    Догляд за розсадою цибулі-порею

    Щодня посіви необхідно провітрювати, а для того, щоби ґрунт весь час був злегка вологим, його обприскують із пульверизатора. Перші сходи з’являються вже за 10 днів, і як тільки це станеться, з посівів знімають покриття, їх виставляють на яскраве розсіяне світло, а температуру знижують удень до 18-20, а вночі до 12-14 ºC. Коріння рослин має перебувати в теплі, тому підкладіть під посудину з посівами лист гіпсокартону або пінопласту. Бережіть сіянці від прямих променів сонця і від протягів. Якщо розсада порею зійшла занадто густо, прорідіть її. Поливають розсаду теплою водою.

    Коли сіянці підростуть і зміцніють, їх підживлюють розчином 20 г аміачної селітри, такої ж кількості хлористого калію і 40 г суперфосфату в відрі води з розрахунку на 1 м² посівів.

    Посадка цибулі-порею у відкритий ґрунт

    Коли садити цибулю-порей у відкритий ґрунт

    Із перших чисел до середини травня, у віці 50-60 днів сіянці порею висаджують на грядку. Напередодні розсада цибулі-порею має бути рясно полита, а в процесі пересадки у сіянців на одну третину підрізають листя і коріння. Посадка цибулі-порею в ґрунт має проводитися ближче до вечора або в похмурий день.

    Ґрунт для цибулі-порею

    Ділянку для культури вибирають відкриту й сонячну, подалі від дерев і чагарників, що затуляють світло. Ґрунт потрібен родючий, нейтральної реакції, водо- і повітропроникний. Занадто кислі ґрунти слід вапнувати. Готують ділянку під посадку цибулі-порею з осені: на кожен м² під перекопування вносять по парі столових ложок нітрофоски, по чайній ложці сечовини і по відру компосту або перегною. Навесні треба розсипати по ділянці компост і перегній із розрахунку 3 кг на м², але перекопувати не варто – добриво потрапить у ґрунт при посадці розсади й наступних поливаннях.

    Після чого можна садити цибулю-порей

    Добре росте цибуля-порей після таких культур, як горох, квасоля, соя та інші бобові, сидерати, білокачанна капуста, томати і рання картопля, але не можна садити порей на ділянках, де в останні три роки зростав якийсь вид цибулі.

    Як садити цибулю-порей у відкритий ґрунт

    На шостий-сьомий тиждень після появи сходів розсаду починають загартовувати, виносячи її вдень ненадовго на відкрите повітря, але поступово збільшуючи тривалість процедури. Підготовлена до життя на відкритому повітрі розсада буде готова до пересадки.

    Ділянку, підготовлену під порей, розрівнюють і роблять на ній борозенки завглибшки 10-15 см на відстані 20-30 см одна від одної. Вийнятий із борозен ґрунт фіксують так, щоб він не обсипався в борозну. Посадка порею здійснюється в борозенки на відстані 10-25 см між сіянцями – залежно від сорту. Перед посадкою коріння розсади слід укоротити до 4 см і занурити в бовтанку, що складається в рівних частинах із глини, коров’ячого гною та води. Сіянці злегка прикопують у борозні, не засипаючи її повністю, і рясно поливають, щоб навколо коренів не залишалося повітря.

    Посадка цибулі-порею під зиму

    Часто цибулю-порей вирощують посівом просто в ґрунт під зиму. Ділянку готують заздалегідь, улітку – перекопують і вносять добрива, а в листопаді насінини розкладають через 8-12 см у борозенки, розташовані на відстані 20 см одна від одної. Уважно стежте за прогнозом погоди: якщо буде занадто тепло, цибуля встигне дати сходи, які майже напевно загинуть при подальшому похолоданні. Посіви на зиму мульчують торфом і перегноєм, а потім засипають снігом – що більше його буде на ділянці, то краще: сніг довго танутиме, і порей зійде вже тоді, коли минуть поворотні заморозки.

    Догляд за цибулею-пореєм

    Як вирощувати цибулю-порей

    Вирощування цибулі-порею і догляд за нею полягає у виконанні добре знайомих кожному городникові процедур. Отже, як виростити цибулю-порей? Необхідно проводити регулярні поливання, прополювання та розпушування ґрунту в рядах, вносити підживлення, захищати від хвороб і шкідників, але найвідповідальнішою процедурою, що дає змогу отримати вибілене стебло – а це і є головна цінність порею – є підгортання рослин, яке необхідно здійснити 3-4 рази за вегетаційний період. Починають проводити підгортання в середині літа, а після кожної процедури ділянку мульчують різаною соломою, сухою травою або сухим гноєм.

    Що стосується розпушування ґрунту навколо рослин, то його потрібно проводити хоча б один раз на два тижні. Тільки-но стебло цибулі сягне в діаметрі товщини олівця, починайте під час процедури розпушування потроху додавати в борозни землю, вийняту з неї при посадці. Як тільки борозна повністю закриється, можна братися до підгортання рослин.

    Полив цибулі-порею

    Волога є основою зростання цибулі-порею, однак перші три дні після висадки сіянців на грядку їх поливати не можна. Надалі ж полив здійснюють приблизно один раз на п’ять днів, витрачаючи на кожен м² від 10 до 15 л літеплої води.

    Підживлення цибулі-порею

    За сезон порей підживлюють 3-4 рази. Через три тижні після висадки сіянців у відкритий ґрунт необхідно полити ґрунт розчином 20 г аміачної селітри і 15 г калійної солі в 10 л води – цієї кількості вам вистачить на 4 м² грядки. Добре відгукується цибуля-порей і на органічне підживлення – розчин коров’яку (1:10) або пташиного посліду (1:20). Перед кожним підгортанням підсипайте під стебла цибулі деревну золу з розрахунку 1 склянка добрива на 1 м² ділянки.

    Шкідники і хвороби цибулі-порею

    Із хвороб для цибулі-порею найнебезпечніша мозаїка – вірусне захворювання, переносником якого є попелиця. Визначити мозаїку можна по поздовжніх плямах жовтого кольору на листках цибулі. Уражені рослини відстають у рості.

    Хворіє порей також на грибкові хвороби несправжню борошнисту росу й іржу. Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, проявляється швидко зростаючими овальними плямами на листках цибулі. Уражені рослини стають неїстівними.

    Іржа – теж грибкова хвороба. Її можна розпізнати по яскраво-жовтих подушечках спор грибка, які з’являються на листках цибулі. У міру дозрівання подушечки темніють, потім чорніють, а уражене листя засихає.

    Головним шкідником порею є цибульна муха, здатна завдати врожаю непоправної шкоди. Цибульну муху можна побачити вже в середині травня – в цю пору вона відкладає яйця в ґрунт і на листя, а через кілька днів з’являться личинки, які харчуються центральною частиною цибулі, від чого вона гниє і в’яне.

    Обробка цибулі-порею

    Для захисту врожаю від цибулевої мухи використовують запилення ділянки деревною золою з розрахунку одна склянка золи на один м² грядки. Замість золи можна використовувати тютюновий пил або суміш тютюнового пилу з золою. Відлякує муху обробка ґрунту і рослин меленим перцем (одна чайна ложка перцю на м² ділянки). Хоч би чим ви обпилили цибулю-порей, після обробки обов’язково розпушіть ґрунт на глибину 2-3 см.

    Добре зарекомендував себе в боротьбі зі шкідником тютюновий настій. Готують цей засіб так: у 10 л гарячої води додають столову ложку рідкого мила і 200 г тютюну, настоюють кілька годин, потім настій проціджують і обприскують ним рослини.

    Щоби напевно відлякати від порею цибульну муху, можна висаджувати між його рядами селеру.

    А як боротися з хворобами цибулі-порею? Збудників грибкових захворювань знищують обробкою рослин і ґрунту на ділянці розчином Фітоспоріну або хлорокису міді. На жаль, вірусні захворювання, як-от мозаїка, невиліковні, тому боротьба з ними ведеться тільки агротехнічними методами:

    • дотриманням сівозміни;
    • боротьбою з бур’янами й шкідливими комахами;
    • використанням для посіву стерильного насіння;
    • негайним видаленням із грядки уражених рослин;
    • вирощуванням стійких сортів цибулі-порею.

    Збирання і зберігання цибулі-порею

    Збирати цибулю-порей слід раніше, ніж температура на городі опуститься до -5 ºC, оскільки рослина зносить морози тільки до -7 ºC. Викопують порей за допомогою лопати й залишають його на деякий час на краю борозни для просушування. Потім рослини очищають від землі, намагаючись, щоб вона не потрапляла між листя, трохи підрізають коріння цибулі й відправляють його на зберігання. Не обрізайте листя! – це призведе до швидкого в’янення рослин.

    Зберігають цибулю-порей по-різному. Наприклад, у погребі при температурі від -1 до +1 ºC і вологості повітря близько 85 %. На дно ящика насипають шар вологого річкового піску завтовшки близько 5 см, на нього вертикально встановлюють стебла цибулі-порею, а між ними знову насипають пісок – у такому вигляді цибуля зберігається до півроку.

    Можна зберігати порей у ящику з вологим піском на балконі – якщо ящик добре вкрити, то порей легко знесе заморозки до -7 ºC.

    Для зберігання цибулі-порею в холодильнику вибирають найякісніші рослини, підрізають у них коріння та листя, охолоджують до 0 ºC, потім швидко розкладають по 6-8 стебел у поліетиленові пакети з перфорацією і зберігають при температурі -5 ºC упродовж 4-5 місяців.

    Зберігають цибулю-порей і в подрібненому вигляді: вимиті, висушені й порізані листя та стебла цибулі поміщають шаром до 5 см у поліетиленові пакети та кладуть на зберігання в морозилку.

    Види і сорти цибулі-порею

    За термінами дозрівання сорти цибулі-порею поділяються на ранні, або літні, які збирають у серпні чи на початку вересня, середньостиглі, або осінні, що дозрівають до жовтня, і пізні, або зимові.

    Ніжки цибулі ранніх сортів, яким для дозрівання потрібно від 130 до 150 днів, важать від 200 до 350 г, а в діаметрі сягають 3 см. Листя у ранньостиглих сортів нешироке, зелене, рідко і під гострим кутом розташоване на несправжньому стеблі, а до кінця липня воно грубшає. Найпопулярнішими ранньостиглими сортами цибулі-порею є:

    • Коламбус – один із найкращих скоростиглих сортів голландської селекції з чудовим смаком. Зріла рослина сягає у висоту всього 70-80 см, а ніжку формує заввишки 20 см, діаметром 6 см і масою 400 г. Перевагою сорту є те, що для відбілювання стебла йому не потрібні підгортання;
    • Веста – продуктивний сорт, рослини якого сягають у висоту 150 см, а продуктове стебло при постійному підгортанні може сягнути 30 см у висоту і 350 г в масі. Вирізняється Веста прекрасним солодкуватим смаком;
    • Хобот слона – ніжка у цього сорту формується заввишки до 30 см, але тільки в результаті багаторазового підгортання. Вирізняється Хобот слона гарним солодкуватим смаком і здатністю довго зберігатися;
    • Голіаф – рослина з вибіленою частиною до 30 см заввишки, до 6 см у діаметрі, масою до 200 г, з широким зеленим або сірувато-зеленим листям і слабко вираженою цибулиною;
    • Килим – високоврожайний середньоранній сорт, у якого вибілена частина сягає у висоту від 10 до 25 см і 3-4 см у діаметрі при масі близько 150 м

    Середньостиглі сорти порею не такі врожайні, як ранні, але перевершують їх за якістю. Для дозрівання цим сортам потрібно від 150 до 180 днів. У середньостиглих рослин синьо-зелене листя завширшки до 7 см і ніжка вагою до 200 г і висотою до 25 см. Найкращі сорти цибулі-порею в цій групі:

    • Джолант – стійкий до грибкових хвороб урожайний сорт із ніжкою заввишки до 35 см, слабко вираженою цибулиною і вузьким, жолобчастим, вертикально розташованим листям темно-зеленого кольору з антоціановим відтінком;
    • Казимир – високий і компактний сорт, що вирізняється продуктивністю і стійкістю до грибків, із листям, що відходить від стебла майже вертикально, слабко вираженою цибулиною й вибіленим стеблом заввишки до 25 і діаметром до 3,5 см;
    • Камус – стійкий до грибкових хвороб сорт середньої висоти з увігнутим листям зеленого кольору з невеликим восковим нальотом, слабко вираженою цибулиною й вибіленим стеблом заввишки до 20 і діаметром до 2,5 см;
    • Танго – високопродуктивний морозостійкий сорт із майже вертикальними листям, слабко вираженою цибулиною, стеблом заввишки до 12 см, діаметром близько 5 см і масою до 250 г;
    • Бастіон – стійкий до плямистостей високоврожайний сорт із ніжкою висотою до 30 см і масою до 220 г.

    Пізні сорти цибулі-порею дозрівають довго – понад 180 днів. Їхня продуктивність така ж, як у середньостиглих сортів, але вони довше зберігаються. Листя у пізньої цибулі широке, синьо-зеленого відтінку, часто з восковим нальотом. Воно дуже щільно розташоване на несправжньому стеблі і відходить від нього майже під прямим кутом, через що рослини виглядають приосадкуватими. Ніжка у них щільна, товста й коротка. Популярними пізніми сортами цибулі-порею є:

    • Карантанський – висота вибіленої ніжки цього сорту сягає 25 см, діаметр – 4 см при масі 200 і більше грамів. Листя широке, розлоге, темно-зелене з сильним восковим нальотом;
    • Елефант – морозостійкий і посухостійкий, гоструватий на смак сорт чеської селекції з ніжкою завдовжки до 25 см і масою близько 200 г, синьо-зеленим листям із сильним восковим нальотом і слабко вираженою цибулиною;
    • Бандит – красива високоросла рослина, виведена голландськими селекціонерами, з коротким потовщеним стеблом чудового смаку. Сорт вирізняється холодостійкістю;
    • Осінній гігант – ще один сорт голландської селекції, який утворює велику ніжку заввишки до 40 і діаметром до 8 см. Головна перевага сорту – чудова лежкість;
    • Асгеос – зимостійкий сорт із широким темним блакитно-зеленим листям, слабко вираженою цибулиною і ніжкою дещо гострого смаку заввишки до 20 см, але масою до 350 г;
    • Меркурій – стійка до вірусних інфекцій рослина з темно-зеленим листям, ніжкою дещо гострого смаку висотою до 25 см і масою до 200 г.

    Властивості цибулі-порею – шкода і користь

    Корисні властивості цибулі-порею

    Цибуля-порей вирізняється високим умістом вітамінів (B2, B1, E, C), каротину, а також білкових речовин, солей калію, магнію, заліза, фосфору, кальцію та сірки. Цей вид цибулі має властивість підвищувати при зберіганні вміст аскорбінової кислоти більш ніж у півтора рази.

    Цілющі властивості цибулі-порею відомі з давніх-давен: її використовували при лікуванні подагри, цинги, ревматизму, ожиріння, порушення обміну речовин, авітамінозу, виснаження, сечокам’яної хвороби, при психічній і фізичній перевтомі.

    Клінічні дослідження встановили, що цибуля-порей має жовчогінну та сечогінну дію, підвищує апетит, покращує роботу печінки.

    Застосовують цибулю-порей і для уповільнення розвитку онкологічних захворювань, наприклад, при раку кишечника, простати і матки. Окрім того, він відновлює організм, надає сил і підвищує тонус у період весняного авітамінозу.

    Використовують цибулю-порей і для загоєння саден і подряпин, а також для підвищення гемоглобіну в крові, при лікуванні туберкульозу і сибірської виразки, стрептококових і стафілококових інфекціях, діареї, безсоння, лихоманці, нападах астми, артритах та інших хворобах і розладах організму.

    У порею мінімальна калорійність, тому його можна віднести до дієтичних продуктів і рекомендувати всім, хто стежить за своєю фігурою або бореться з ожирінням. З цибулі-порею готують супи-пюре, борщі, розсольники, його використовують як інгредієнт багатокомпонентних страв – овочевого рагу, омлету, запіканок, салатів, додають порей і в піцу. Тушковану цибулю-порей, приправлену лимонною заправкою, використовують як гарнір.

    Цибуля-порей – протипокази

    У свіжому вигляді цибуля-порей не рекомендована при хворобах шлунка й дванадцятипалої кишки, але після теплової обробки вона шкоди не завдасть. Протипоказаний продукт при захворюваннях нирок і сечового міхура. З обережністю потрібно вживати в їжу порей людям, що страждають сечокам’яною хворобою, оскільки він містить речовину оксаліт. А переїдання порею може викликати головний біль навіть у абсолютно здорової людини.