Діагноз «міокардит» ставиться, виходячи з результатів інструментальних і лабораторних досліджень. При підозрі на інфекційну природу міокардиту проводиться дослідження крові на певні віруси, бактеріальні чи грибкові інфекції.
Для діагностики може бути необхідно проведення наступних аналізів та інструментальних методів дослідження:
- Аналіз крові (виявлення запалення, визначення рівня ЛДГ, КФК та інше)
- Рентген грудної клітки
- Електрокардіограма (ЕКГ)
- Ехокардіограма (УЗД серця)
- У деяких випадках може бути показане МРТ серця
Нелікований міокардит дає дуже серйозні ускладнення: перикардит (запалення зовнішньої оболонки серця); аритмію – збої серцевого ритму; серцеву недостатність; кардіоміопатію дилатаційну – порушення здатності серця перекачувати кров із розширенням обох шлуночків.
Міокардит – це запалення міокарда, тобто середнього шару серцевого м'яза.
Фахівці рекомендують не затягувати з лікуванням захворювання, оскільки міокардит — це тяжкий запальний процес у міокарді (середній, м'язовий, шар серця), викликаний інфекцією, аутоімунними патологіями, алергією або токсичним отруєнням. Виникає як у дітей, так і в дорослих і діагностується в 10 % випадків.
Це ЕКГ (електрокардіографія) та УЗД (трансторакальна ехокардіографія). Обидві процедури не потребують підготовки до них та є безпечними, доступними, без побічних ефектів, водночас доволі інформативними. ЕКГ дає змогу виявити порушення ритму та провідності, гіпертрофію, ішемічну хворобу серця тощо.
Посібник. Kомпендіум Внутрішні хвороби. Хвороби системи кровообігу. Міокардит. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ. Запальне ураження кардіоміоцитів, інтерстиціальної тканини, судин, іноді також перикарду. У більшості випадків не …