Чи торкнувшись крил метелика, він не злетить?

Якщо ви коли-небудь брали в руки метелика, ви, мабуть, помітили залишки порошку, що залишилися на ваших пальцях. Крила метелика вкриті лусочками, які можуть стиратися на кінчиках пальців, якщо доторкнутися до них. Чи втрата частини цих лусочок завадить метелику літати, або ще гірше, чи метелик загине, якщо ви торкнетеся його крил?

Крила метелика не такі крихкі, як здаються

Думка про те, що просте доторкання до крил метелика може завадити йому літати, швидше вигадка, ніж факт. Незважаючи на те, що їхні крила здаються крихкими, розгляньте наступні записи польотів метеликів як доказ їх міцної конструкції:

• Найдовший задокументований політ мігруючого метелика-монарха становив 2750 миль від острова Гранд-Манан, Канада, до місць зимівлі в Мексиці.
• Відомо, що намальовані метелики літають ще далі, долаючи 4000 миль від Північної Африки до Ісландії. Дослідники, які вивчали політ цього виду за допомогою високошвидкісних камер, повідомили, що намальовані жінки махають крилами вражаючу частоту 20 разів на секунду .
• Paralasa nepalica, метелик , який зустрічається лише в Непалі, живе і літає на висоті майже 15 000 футів.

Якщо простий дотик може зробити крила метелика марними, то метеликам ніколи не вдасться зробити це.

Метелики скидають лусочки протягом усього життя

Правда в тому, що метелик скидає луску протягом усього життя. Метелики втрачають луску, просто роблячи речі, які роблять метелики: збирають нектар , спаровуються та літають. Якщо ви обережно торкнетеся метелика, він втратить частину луски, але це досить рідко, щоб завадити йому літати.

Крило метелика складається з тонкої перетинки з прожилками. Різнобарвні лусочки покривають мембрану, накладаючись один на одного, як черепиця. Ці лусочки зміцнюють і стабілізують крила. Якщо метелик втрачає велику кількість лусочок, нижня мембрана може стати більш схильною до розривів, що, у свою чергу, може вплинути на його здатність літати.

Метелики не можуть відновити втрачені лусочки. У старих метеликів ви можете помітити крихітні прозорі плями на їхніх крилах, де відпала луска. Якщо велика частина луски відсутня, іноді можна бачити прямо крізь прозору мембрану.

Розриви крил, навпаки, впливають на здатність метелика літати. Ви завжди повинні намагатися звести до мінімуму сльози на крилах метелика, коли їх ловите. Завжди використовуйте відповідну сітку для метеликів. Ніколи не ловіть живого метелика в невелику банку чи інші контейнери, у яких він може пошкодити свої крила, змахнувши об тверді стінки.

Як тримати метелика, щоб не пошкодити йому крила

Коли ви тримаєте метелика, обережно зімкніть його крильця. Легким, але твердим дотиком тримайте всі чотири крила разом і тримайте пальці в одному місці. Найкраще тримати крила ближче до тіла метелика, щоб вона залишалася якомога нерухомішою. Поки ви будете ніжні й не торкатиметеся метелика надмірно, він продовжуватиме літати, коли ви його відпустите, і проживе свій життєвий цикл не гірше за знос.

Джерела:

• _{« Політ комах », веб-сайт Смітсонівської енциклопедії, Смітсонівський інститут. Доступ онлайн 9 червня 2015 р.}
• _{« Часті запитання », веб-сайт «Дізнайтеся про метеликів». Доступ онлайн 9 червня 2015 р.}
• _{« Монарх та звільнення », веб-сайт Живого музею Вірджинії. Доступ онлайн 9 червня 2015 р.}
• _{Гаммон, Кетрін. « Математичний метелик: симуляції дають нове розуміння польоту ». Inside Science News Service, 19 квітня 2013 р. Доступ онлайн 9 червня 2015 р.}

Ефект метелика в мозку: як ми змінюємося

Ефект метелика постав із теорії хаосу чи теорії нелінійних систем. Короткий виклад цієї теорії ви, напевне, чули: помах крил метелика на одній стороні світу через певний час може викликати незворотні зміни на іншому кінці.

Це випадковість чи закономірність?

На перший погляд здається, це математика, далека від психології.

Що ви знаєте про ваш мозок? Пройдіть ТЕСТ

Але “метелики” змінюють наш мозок і наше життя.

Людський мозок побудований так, що він завжди шукає причинно-наслідковий зв’язок, тому не дивно, якщо всі ми, хоч і в різній мірі, але все ж віримо в долю.

Життя буремне. Воно постійно змінюється. У ньому багато випадковостей. Але давайте подивимося, як вони впливають на те, ким ми є.

Метелики генетики

Зазвичай, коли ми думаємо про те, ким ми є, ми думаємо про стандартні ознаки, якими нас можна характеризувати: вік, професія, хоббі.

Та якщо говорити про те, що дійсно нас визначає, треба, мабуть, згадати і про генетику та виховання – те, що в нас заклали батьки.

Метелик щонайменше раз махнув крилами, коли завдяки щасливій випадковості наші батьки зустрілися та закохалися одне в одне багато років тому.

Вчені давно довели, що генетична спадковість, яка передається нам від батьків визначає те, у який спосіб наша нервова система може функціонувати.

Генетичний матеріал формує, наприклад, наш темперамент, а саме – діапазон збудженості та пригальмованості нашої нервової системи.

Але там, де ми починаємо говорити про характер чи особистість, з висновками стає складніше. У моєму баченні, характер – це система цінностей та переконань, які ми визначаємо для себе самі.

Хоча насправді, ніхто не знає, ким ми є, самі наші уявлення про себе можуть впливати на нашу поведінку та ставлення до світу.

Як тоді визначити особистість?

Це комплекс особливостей емоційної поведінки, реагування та світосприйняття, які ми демонструємо людям навколо, та на основі яких люди роблять певні висновки про нас.

Автоматизм пам’яті

Як часто ми помиляємося з висновками про інших?

Попри мій досвід психодіагностики, я помилявся неодноразово. І зараз впевнений, що крім нас самих, нас більше ніхто не знає.

Ми, звісно, можемо припускати щось про іншу людину, але це, скоріше за все, буде лише передбаченням її реакцій на нашу поведінку.

Але як та завдяки чому ми можемо передбачати хоча б це: телепатія, інтуїція, досвід, вмонтований у мозок детектор брехні?

За ідеєю Деніела Сігела, відомого неойробіолога, наш мозок є машиною, яка постійно сканує та аналізує інформацію, аби, обробивши, видати її назовні.

Три речі, які ви можете зробити просто зараз, щоб захистити свою пам’ять

Виходить, що здобуваючи будь-який досвід, ми формуємо логічні (чи не дуже) схеми того, що ми засвоїли. І коли ми бачимо щось нове та несподіване, мозок порівнює їх із уже знайомим.

Хай там як, ми водночас змінюємося, адаптуючись до навколишнього середовища.

Я починав із теорії хаосу та нелінійних систем – і тут вона може стати нам у пригоді, адже наші, давно сформовані системи, реагуючи на нові виклики та отримуючи новий досвід – ускладнюються. І наш мозок є однією з таких складних систем.

Коли Лондонське королівське товариство з розвитку знань про природу в 1986 році дало своє визначення хаосу, вони відкинули поширену думку про суцільний безлад. Виходячи з власне теорії хаосу, вони визначили, що це, скоріше, неочікувана поведінка, яка виявляється в типових умовах.

Ваш мозок, залежно від попереднього досвіду, визначає, як поводитися в нових обставинах. Реакція залежить не лише від нашого бекграунду, а й також від актуальних обставин, у яких ми перебуваємо.

Виходить, що будова наших систем дійсно залежить і від вроджених ознак, і від довготривалих впливів, і від моментних, випадкових чинників.

Пластика нейронних мереж

Здатність мозку будувати нові нейронні мережі називається нейропластичністю.

Вона не лише дає можливість мозку відновлюватися після різних пошкоджень, а й забезпечує його здатність змінюватися та розвиватися.

Пам’ять – власне теж один із прикладів нейропластичності. Ми знаємо, що раніше вважалося, що нервові клітини не відновлюються, та потім вчені змінили свою думку.

Сьогодні справедливіше було би казати не про їхнє відновлення, а про заміну, яка стається внаслідок адаптації до чогось нового.

Саме тому, аби кинути погану звичку, психологи радять не просто припинити її, а замінити іншими активностями. Це дає мозку простір для адаптації до нового.

Сьогодні вважається, що насильство в родині цілком неприпустима річ, але в нашому дитинстві батьки могли підвищити на нас голос чи навіть замахнутися. Ми реагували на це сльозами.

Наші батьки могли б вважати, що вони випадково підвищили голос, і взагалі нас не чіпали, а лише замахнулися.

Та коли такі випадковості стаються регулярно, ми не здивуємося, якщо за два роки побачимо дитину, яка плаче від будь-якого гучного звуку чи динамічного руху.

13 речей, які варто уникати батькам, якщо ви хочете виховувати психологічно сильну людину

І якщо цю сімейну динаміку можна принаймні відстежити візуально, є купа інших впливів, непомітних на перших погляд чи невидимих взагалі.

Якщо продовжити думку про гнучкість нервової системи та її величезний адаптивний потенціал, будь-яка зміна поведінки чи мислення тут значитиме власне спробу в новий спосіб реагувати на виклики.

У теорії нелінійних систем здатність до самоорганізації все ж не вважається здатністю до порядку.

Після нового досвіду, у який спосіб ми би на нього реагували, ми не повертаємося до попередніх себе. Ми, хай там як, оновлюємося – чи то набираючись нових навичок, чи то підсилюючі старі.

Один із моїх клієнтів після кількох років терапії, сказав, що він боїться, що в нього знову станеться панічна атака і він повернеться до стану, у якому був три роки назад. І все почнеться з початку. На що я відповів йому, що повернутися в це минуле неможливо, адже він уже прожив новий досвід.

Коли ми зустрілися з ним за півроку, він підтвердив мою тезу, сказавши, що з ним дійсно траплялися панічні атаки, але вони не призводили до катастроф, адже він міг із ними поладнати.

Помилки від оптимізації

Деніел Канеман, що отримав Нобелівську премію за вдале застосування психології в економіці, виокремив дві системи мозку, де перша відповідає за автоматичні реакції, а друга – за здатність аналізувати та підважувати.

Зазвичай ми використовуємо лише Систему 1, але коли з нами трапляється щось нове чи раніше невідоме, на допомогу приходить Система 2: у цей момент мозок здатний концентруватися, аналізувати та робити нові висновки.

Є лише одне але: наш мозок доволі лінивий та прагне економити ресурси завжди, коли це тільки можливо.

Це легко відстежити на прикладі стереотипів чи упереджень. Коли ми бачимо дивну поведінку якоїсь людини на вулиці, ми схильні одразу протрактувати її як ментально хвору – і відійти від цієї людини подалі, як від небезпечної. Питання буде закрито – і ми знову перейдемо в користування Системою 1.

Як зменшити вплив стереотипів та упереджень на своє життя?

Вирішити це з першого разу майже нереально, адже будь-яке перенавчання вимагає часу.

Утім, варто пам’ятати, що шлях проб та помилок вельми обмежений. Уявіть, що ви йдете вулицею та кожен крок знов стаєте на одні й ті самі граблі. Ви вже навіть вирішуєте обійти вулицю, але знов потрапляєте на те саме місце.

Що стається з вашим лобом?

У якийсь момент він перестає відчувати ці граблі як щось болісне та шкідливе, він втрачає чутливість.

Сказати, що в цей момент ви не отримуєте досвіду, було б неправильно, адже ви протягом цього часу закріплюєте свою звичку ходити по граблях.

Але от чи цей досвід для вас корисний, чи він здатен змінити щось у довгостроковій перспективі – питання риторичне.

Змінюйтеся, коли вам добре, а не зле

Треба також враховувати навколишні обставини: коли людина кидає курити, вона переживає стрес. Якщо до цього стресу додасться поточний стрес на роботі – нічого, крім свого загального стану – на гірший, змінити не вдасться.

Я би радив робити якісь кардинальні зміни тоді, коли ви перебуваєте в безпечних та приємних обставинах.

Змінюйтеся, коли вам добре, а не коли вам зле. Не покладайтеся лише на силу волі – на ній ви далеко не підете.

10 ознак того, що ви розумніші, ніж думаєте про себе

Шлях змін завжди пропонуватиме виклики, нові та абсолютно неочікувані. Тоді на допомогу може прийти підтримка: від друзів та близьких, від книжки, від мотивуючого ролика Вілла Сміта на YouTube.

А навіть якщо щось і не вдається, варто пам’ятати, що зриви – це не рецидиви. Просто шлях змін – непростий, не лінійний, непередбачуваний.

Та навіть найменші висновки, які ми робимо після кожного падіння, можуть дати нам сили продовжувати свій шлях далі.

Олександр Аврамчук, лікар-психолог, доцент кафедри клінічної психології УКУ

Записала Катерина Глущенко

Вас також може зацікавити:

Як працює мозок уві сні і чому нам сниться те, що сниться

Мозок хоче у відпустку: 4 речі, які дійсно дозволять йому відпочити

Як секс впливає на наш мозок: дослідження