Активні дієприкметники утворюються від дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, -л-. Наприклад: палаЮЧий, мислЯЧий, опаЛе. Пасивні дієприкметники вказують на ознаку за дією, яку хтось виконує над предметом.

Дієприкметники утворюються від дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, -л-, -н-, -ен-, -єн-, -т-. Наприклад: написати – написаНий, мислити – мислЯЧий, зігріти – зігріТий, посивіти – посивіЛий, танцювати – танцюЮЧий. У реченнях дієприкметники найчастіше виступають у ролі ОЗНАЧЕНЬ. Наприклад: (Яка?)

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого його утворено. Порівняйте: запланувати — запланований (доконаний вид), планувати — планований (недоконаний вид). Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета та змінюється за родами, числами та відмінками.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи неозначеної форми неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: пожовкнути → пожовклий, пожовтілий, якщо в неозначеній формі є суфікс -ну-, то при творенні дієприкметника він випадає: змокнути → змоклий.

Дієприслівники виражають: додаткову дію або стан предмета; ознаку предмета за кольором; ознаку предмета за станом.

Дієприкметники бувають активні та пасивні. Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку він сам виконує: атакуючий загін (загін, що атакує), дозрілий плід (плід, що дозрів).