§ 9. Визначення напрямків на місцевості за допомогою компаса і карти. Поняття про азимут

• Як орієнтуватися за допомогою компаса і карти. Вам уже відомий прилад, що вказує напрямок північ – південь. Це – компас, назва якого, найімовірніше, виникла від англійського слова «compass», що означає «коло» (мал. 22). Його намагнічена стрілка завжди одним кінцем показує на північ, а іншим – на південь. Цей прилад широко застосовують у судноплавстві, авіації, геодезії, у гірничій і військовій справі.

Мал. 22. Магнітний компас (1), гірокомпас (2), електронний компас (3)

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Від плаваючої магнітної стрілки до електрон ного компаса. Нині є три принципово різні види компаса: магнітний, гірокомпас та електронний компас (мал. 22). Існує думка, що компас винайшли в Китаї для використання напрямку руху пустелями. Згадується це магнітне пристосування в Хі ст. У Європі винахід компаса датують XII-XIII ст. Тоді він являв собою магнітну стрілку на корку, занурену в склянку з водою. У воді стрілка орієнтувалася за сторонами світу. На початку XIV ст. компас було значно вдосконалено: магнітна стрілка кріпилася на вертикальну шпильку. До стрілки також поєднували коло, зроблене з легкого матеріалу і розбите на 16 напрямків. Нині, крім магнітного компаса, використовують ще й електронні його види, дія яких ґрунтується на визначенні координат через супутникові системи навігації.

Орієнтуючись за компасом, потрібно тримати його горизонтально так, щоб стрілка показувала основний напрямок північ – південь. Щоб покази компаса були точні, варто тримати його подалі від металевих предметів, оберігати від ударів, уникати роботи з ним поблизу залізниць, ліній високовольтних передач, під час грози.

Мал. 23. Орієнтування карти за напрямком дороги: а – неправильне; б – правильне

Важливою помічницею у визначенні свого місцеположення на місцевості є карта цієї місцевості. Для цього карту слід так розташувати, щоб напрямки до об’єктів, зображених на ній, збігалися з напрямками до тих самих об’єктів на місцевості.

Рухаючись дорогами, уздовж річок, ліній зв’язку тощо, для орієнтування карти достатньо сумістити напрямок дороги, річки та інших об’єктів на карті з напрямком цієї самої дороги, річки на місцевості. При цьому потрібно звертати увагу на те, щоб об’єкти праворуч і ліворуч від напрямку руху розташовувалися відповідно по той самий бік під час руху. Це слід робити для того, щоб, зорієнтовуючи карту, не повернути її помилково в протилежний бік (мал. 23).

Орієнтуватися за картою можна, використовуючи компас. Для цього його встановлюють на лінії північ – південь так, щоб літера, яка позначає в компасі північ, збіглася з північним напрямком на карті.

• Про кут, що вказує шлях і напрямок руху. У туристичному поході часто доводиться рухатися бездоріжжям, у тумані, у темряві. У таких випадках напрямок руху встановлюють за азимутом. Азимут – це кут між напрямком на північ і напрямком на обраний об’єкт (мал. 24). Кут відраховують тільки за годинниковою стрілкою. Величина азимута може змінюватися від 0° до 360°.

Рух за азимутом полягає у вмінні дотримуватися за допомогою компаса заданого напрямку, щоб точно вийти до потрібного пункту. Спочатку за картою обирають маршрут і помітні орієнтири, а потім визначають азимути для кожної ділянки переміщення – від одного повороту до іншого, а також відстані, які при цьому потрібно подолати.

Мал. 24. Азимут

Мал. 25. Схема руху за азимутом

Способів вимірювання відстаней на місцевості дуже багато. Наприклад, можна скористатися крокоміром, а за його відсутності – просто полічити кроки й визначити відстань «у парах кроків» (п. кр.). Довжину кроку обчислюють за формулою: к = з/4 + 37, де з – ваш зріст у сантиметрах, 37 – постійне число. Пройдений шлях можна також визначити за затраченим часом. Так, за годину людина в середньому проходить 5-6 км без вантажу і 4,5-5 км з вантажем.

Відстань визначають також за ступенем видимості навколишніх предметів. Так, окреме дерево можна побачити на відстані 2 км, обриси людини – на відстані 400 м, черепицю на даху чи листки дерев – на відстані 250-300 м, а риси обличчя людини та її руки – на відстані 100 м. Точність окомірного визначення відстаней залежить від прозорості повітря та від самої відстані – що вона більша, то меншою є точність виміру. Наприклад, коли на дворі туман чи імла, визначити відстань до якогось предмета майже неможливо. Усі дані, отримані за допомогою карти, бажано оформити у вигляді схеми маршруту (мал. 25) або таблиці.

Рухаючись за азимутом, слід ретельно дотримуватися обраного напрямку руху. Для цього варто контролювати свій рух не тільки за компасом, а й за додатковими ознаками, які використовують досвідчені мандрівники: слідами на снігу, напрямком вітру, рухом хмар, власною тінню, а вночі – за яскравими зорями чи видимими вогнями. Але при цьому варто пам’ятати, що положення зір, Сонця й Місяця відносно Землі із часом змінюється і користуватися цими орієнтирами можна не більше 10-15 хв.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

Проаналізуйте та опишіть маршрут руху за азимутом, починаючи від школи (мал. 25).

ПРОЧИТАЛИ – ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

• 3. Чим відрізняються орієнтування за компасом і за картою?
• 4. Для чого під час орієнтування за допомогою карти і компаса потрібно суміщати їхні напрямки північ – південь?

• 5. Які є способи вимірювання відстаней на місцевості?
• 6. Які є особливості визначення напрямків за допомогою азимута?

• 7. Назвіть об’єкти, зображені на малюнку 25, та визначте їхні азимути.
• 8. Складіть маршрут однієї зі своїх прогулянок із членами родини, використавши азимути і один із способів визначення відстаней на місцевості.

Визначення напрямів на місцевості, плані та карті. Азимут

Зорієнтуватися на місцевості — значить визначити своє положення щодо сторін горизонту.

Назви основні й проміжні сторони горизонту. Як визначити на карті сторони горизонту?

На місцевості орієнтуються вдень за Сонцем, а вночі — за зорями. З місцевих ознак напрям на північ покаже мох, що завжди росте на північному боці стовбура дерев. Пологіший схил мурашника та широко віддалені річні кільця на пеньку дерева вкажуть напрям на південь. Знаючи хоч один напрям, легко визначити решту. Якщо стати обличчям на північ, то ззаду буде південь, праворуч — схід, ліворуч — захід. Та надійніше орієнтуватися за компасом. Темна частина стрілки компасу завжди вказує на північ. Напрям руху встановлюють за шкалою компаса, визначивши азимут.

— кут між напрямом на північ і напрямом на даний предмет (мал. 18).

Як визначити азимут

Величину цього кута виражають у градусах і відлічують за рухом стрілки годинника від 0° до 360°. Азимут предмета, що розміщений на північ від спостерігача — 0° або 360°, на південь — 180°, на схід — 90°, на захід — 270°. Для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0 збіглась з темним кінцем стрілки. Потім слід повертати кільце компаса, доки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. Мушка покаже на шкалі величину азимута в градусах.

На плані місцевості напрям на північ часто позначають стрілкою у верхньому правому куті. Якщо стрілки немає, то північ плану завжди вгорі, південь — внизу, захід — ліворуч, схід — праворуч. На карті напрями сторін горизонту визначають за лініями градусної сітки.

Враховують сторони горизонту, коли хочуть визначити положення частин материків, держав, міст та інших об’єктів щодо більших територій. Наприклад, Київська область розміщена в північній частині України, Донецька — у східній, Закарпатська — в західній і т.ін. Автономна Республіка Крим розташована на півдні України.

1. Визначити сторони горизонту на місцевості можна за Сонцем, зорями, місцевими ознаками. Найточніше напрями визначають за компасом.
2. Азимут — кут між напрямом на північ і напрямом на даний предмет. Величину цього кута виражають у градусах. Відлік азимута починають від точки «північ» за рухом стрілки годинника.
3. На плані місцевості «північ» завжди вгорі. На географічній карті напрями визначають за лініями паралелей та меридіанів.

Це цікаво знати

Один з найдавніших картографічних малюнків був знайдений в Україні у 70-ті роки XX століття в Черкаській області. Малюнок вирізьблений на бивні мамонта. На ньому зображені гора, стовбури дерев та річка, на березі якої стоять чотири споруди. Вчені вважають його однією з найдавніших карт, складеною нашими предками близько 15 тисяч років тому.

Перші справжні карти відомого тоді світу створили давньогрецькі вчені Ератосфен Киренський (III ст. до н.е.) і Клавдій Птолемей (II ст. н.е.). Карти були недосконалі. Суходіл займав на них більшу частину земної поверхні (мал. 19).

Перші глобуси створили арабські вчені в XI ст. В 1492 році німецький географ Мартін Бехайм створив глобус Землі на основі карти Птолемея. Нині глобус знаходиться в Німецькому національному музеї м. Нюрнберга.

Перше зібрання карт України (атлас) складене в 1650 році французьким інженером Гійомом Бопланом. Атлас було видано у польському місті Гданську. Він містив загальну карту України та сім детальних карт окремих її територій.

Виявляється, стрілка компаса показує не на географічний полюс, а на магнітний, географічні координати якого 78°пн.ш., 101°зх.д. Тому азимути, визначені за допомогою компаса, називають магнітними. Азимут між напрямом на географічний Північний полюс і напрямом на даний предмет називають істинним. Кут між істинним і магнітним азимутом називають магнітним схиленням. Його враховують штурмани, коли визначають курс корабля чи літака, туристи — під час тривалих походів, військові — у своїй справі.

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.