«Хворобливі тики»: невралгія трійчастого нерва

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я поширеність ТГН в різних країнах світу становить 2–5 осіб на 100 тис. населення щорічно. Жінки хворіють частіше, ніж чоловіки (у співвідношенні 3:2). Захворювання може початися у будь-якому, навіть у дитячому віці, проте в 80–90% випадків воно дебютує у людей старше 40 років [1]

«Мовчазний» біль

Перший достовірний опис захворювання було зроблено англійським філософом Джоном Локком, тоді як термін «невралгія трійчастого нерва» («tic doloureux») запропонував лікар Ніколя Андре у 1756 р. Він навів п’ять випадків страждання, які було охарактеризовано як «хворобливий тик» [2].

Клінічна картина невралгії трійчастого нерва відрізняється яскраво вираженими нападами болю — стріляючого, пекучого, болісного та нестерпного. Біль відзначається у зоні іннервації однієї або декількох чутливих гілок трійчастого нерва, частіше — верхньощелепної. Він може супроводжуватися як локальними (сльозотеча, ринорея, слинотеча), так і загальними (гіперемія, пітливість) вегетативними реакціями.

Невралгія трійчастого нерва «мовчазна» — під час нападу, незважаючи на різкі больові відчуття, хворі не стогнуть, не кричать та не розмовляють, а ніби завмирають. Однак при цьому на обличчі з’являється гримаса страждання — «больовий тик». Хворі намагаються сильно стиснути рукою хворобливу ділянку обличчя («жест-антагоніст»).

Тривалість больового пароксизму становить у середньому 5–20 с, але не більше 2 хв. Частота нападів може бути будь-якою залежно від давності захворювання і ефективності лікування (максимальна — до кількох сотень разів на добу, що абсолютно знесилює хворого) [2].

Тригерні точки та інші «провокатори»

Біль нерідко провокують дотики до так званих тригерних (куркових) точок. Хоча їхня локалізація на обличчі може відрізнятися у тих чи інших людей, але для кожного хворого вона залишається постійною та добре відомою. Ці зони можуть розташовуватися на губах, крилах носа, бровах, підборідді, а в деяких випадках — у ділянці зовнішнього слухового проходу. Іноді куркові зони можуть переміщатися з однієї частини обличчя на іншу. Однак це обмежується тільки гілкою нерва, що залучена до больового синдрому. В той же час сильне надавлювання на ці зони може зменшувати вираженість нападу.

Напад болю можуть провокувати такі дії, як розмова, сміх, жування, гоління, умивання, чищення зубів тощо, що провокує людину уникати їх. Навіть у періоди ремісій хворі живуть із відчуттям страху перед загостренням захворювання, ходять, закриваючи голову навіть улітку, або не торкаються до хворої половини обличчя, не чистять зуби, не жують на певний бік тощо. Часто пацієнт не може спати на ураженій половині обличчя.

Невралгія трійчастого нерва «мовчазна» — під час нападу, незважаючи на різкі больові відчуття, хворі не стогнуть, не кричать та не розмовляють, а ніби завмирають. Однак при цьому на обличчі з’являється гримаса страждання — «больовий тик»

В більшості випадків больовий пароксизм виникає на тлі удаваного повного здоров’я. Але іноді захворювання може починатися поволі з неприємних відчуттів посмикування, «наелектризованості» обличчя або із зубного болю, тому досить часто пацієнти вперше звертаються не до невролога, а до стоматолога. Це пов’язано із тим, що зона поширення болю розташовується не тільки на обличчі, а й у порожнині рота. Іноді на ураженому боці навіть помилково видаляють здорові зуби.

Тому тактика ведення хворих із невралгією трійчастого нерва має передбачати діагностику захворювання, що включає загальне клінічне, отоларингологічне, стоматологічне та інструментальне обстеження, а також виявлення етіологічних чинників.

Можливі причини

Натепер багато дослідників вважають, що невралгію може провокувати тиск кровоносної судини (артерії або вени) на частину нерва, спричиняючи таким чином зміну оболонки нерва (демієлінізацію). Це своєю чергою призводить до зміни проходження нервових імпульсів, зумовлюючи появу патологічної збудливості нерва і, в кінцевому підсумку, виникнення болю.

Розрізняють первинну (ідіопатичну, есенційну) та вторинну (симптоматичну) ТГН. До першої відносять невралгію, що виникає незалежно від будь-якого захворювання або наявного патологічного процесу. Друга форма ТГН є ускладненням того чи іншого захворювання: вірусної або бактеріальної інфекції, розсіяного склерозу, пухлини.

За поширеністю переважає вторинна форма ТГН. При цьому відомо, що ідіопатичну невралгія трійчастого нерва найчастіше виявляють у людей старечого віку, а симптоматичну (наприклад, при розсіяному склерозі, пухлинах, судинних мальформаціях) — у молодих [2].

У низці робіт описані сімейні форми невралгії трійчастого нерва [3]. Серед спадкових синдромів, що вважають чинниками ризику ТГН, переважають аутосомно-домінантна форма гіпертензії та брахидактилія.

Консервативне лікування невралгії трійчастого нерва

На сьогодні медицина має великий набір консервативних і хірургічних методів лікування невралгії трійчастого нерва.

Основними цілями терапії є купірування больового синдрому і попередження рецидивів захворювання.

Консервативне лікування невралгії трійчастого нерва передбачає медикаментозну та фізіотерапію. Застосування протиепілептичних препаратів сприяє досягненню бажаного ефекту приблизно в 90% випадків. Першим з препаратів цієї групи був застосований фенітоїн, проте з 1961 р. і дотепер широко використовують більш ефективний засіб — карбамазепін, що цілком справедливо вважають препаратом першого вибору для лікування хворих з ТГН. Його початкова доза становить 200–400 мг/добу, яку поступово підвищують до припинення болю, у середньому до 800 мг/добу у 4 прийоми, після чого знижують до мінімально ефективної дози. При лікуванні карбамазепіном у 70% випадків вдається купірувати больовий синдром.

Препаратами другого ряду є фенітоїн, баклофен, вальпроєва кислота, тизанідин, а також антидепресанти [4].

Показана вітамінотерапія, в основному застосування вітамінів групи В. Добре зарекомендували себе комбіновані препарати. Прийом анальгетиків є малоефективним, до того ж застосування їх у високих дозах через бажання якомога швидше припинити напад може призвести до появи так званого абузусного головного болю.

Широко застосовують фізіотерапевтичні процедури (аплікації з парафіном, струми Бернара), голкорефлексотерапію, лазерне випромінювання. Також можна призначати еферентні методи терапії (плазмаферез, гемосорбцію).

Карбамазепін цілком справедливо вважають препаратом першого вибору для лікування хворих з невралгією трійчастого нерва

Для позбавлення від болю або зменшення його вираженості хоча б на короткий час широко застосовують спирт-новокаїнові блокади в точки виходу гілочок трійчастого нерва на обличчі. На жаль, навіть за умови ефективної блокади її вистачає на короткий час, і біль поновлюється. Терапевтична ефективність повторних блокад знижується з кожним разом, при цьому також зменшується тривалість ремісії.

Хірургічні методи

Якщо консервативна терапія виявляється неефективною або спостерігаються виражені побічні реакції на прийом лікарських засобів, варто обговорити необхідність хірургічного втручання. Чи може воно вилікувати невралгію трійчастого нерва? Операція позбавляє хворого від болю назавжди або на тривалий час (адже саме біль і є основною скаргою хворого).

Пошуки найбільш ефективного і безпечного методу хірургічного лікування невралгії трійчастого нерва тривають вже понад століття. Перші спроби були зроблені у середині ХVІІІ ст. і здебільшого закінчувались смертю хворого. Для впливу на трійчастий нерв проводили трепанацію черепа, що часто супроводжувалось небезпечними для життя кровотечами. Після операції у багатьох хворих виникали ускладнення, зокрема, парези та паралічі (рухові розлади внаслідок пошкодження рухової пірамідної системи мозку), порушення зору тощо. Навіть у 50–60-ті роки XX ст. після операцій відкритим доступом спостерігався великий відсоток серйозних ускладнень, а післяопераційна смертність досягала 2–3%. Поступово хірургічні методи лікування удосконалювалися та ставали все більш безпечними.

На даний час при ТГН застосовують такі методи оперативного втручання, як мікрохірургічна декомпресія нерва на виході зі ствола мозку; часткова сенсорна ризотомія; периферична блокада або перерізання нерва проксимальніше вузла Гассера; нейроектомія; кріохірургічні методи; діатермокоагуляція; високочастотне випромінювання [2]. Одним з найпоширеніших методів лікування залишається черезшкірна радіочастотна деструкція корінців трійчастого нерва.

Останніми роками розроблено нові підходи до лікування невралгії трійчастого нерва. Зокрема, стереотаксична радіохірургія (гамма-ніж) — безкровний метод руйнування чутливого корінця з допомогою сфокусованого гамма-випромінювання. Ще один метод — епідуральна нейростимуляція моторної кори головного мозку: під кістку черепа на оболонку мозку встановлюють спеціальний восьмиконтактний електрод, завдяки чому регрес болю настає протягом декількох хвилин і триває впродовж багатьох годин після припинення електричної стимуляції. Ефективність цього методу пояснюється збільшенням мозкового кровотоку в підкіркових структурах.

Зазначимо, що показання до кожного з видів медикаментозного або хірургічного лікування залежать від тривалості ТГН, віку хворого та наявності супутніх захворювань.

Підготувала Олександра Демецька, канд. мед. наук

Список літератури знаходиться в редакції

Як лікувати невралгію трійчастого нерва?

Невралгія трійчастого нерва — досить поширене захворювання, яке характеризується нападами інтенсивного болю в обличчі в місцях виходу трійчастого нерва, має інші назви: тик доуруре, проопальгія, хвороба Фотергіль. Згідно зі статистичними даними виявляється у будь-якому віці, але найбільш часто — у жінок віком ≤50 років. Тригемінальна невралгія суттєво знижує якість життя та підвищує частоту самогубств, що обумовлює її медико-соціальне значення.

Зважаючи на відсутність специфічних симптомів та складну іннервацію, поняття «біль у обличчі» є певною мірою умовним, а біль, спричинений ураженням трійчастого нерва, слід відрізняти від болю іншого етіогенезу. Зокрема, нижня третина шкіри голови, зовнішнє вухо, за винятком козелка, та шкіра над кутом нижньої щелепи не є типовими для болю тригемінального походження.

Тригерні фактори, з якими пов’язаний напад болю, зазвичай буденні: дотик серветки, вітерець тощо. При цьому місце впливу сенсорного тригера не має зв’язку з місцем болю. Під час больового пароксизму відмічають інші симптоми: часте моргання або рухи м’язів навколо рота, непомітні для пацієнта. Рідше спостерігаються посмикування м’язів обличчя, так званий тик, та зниження чутливості шкіри. Етіологія захворювання залишається до кінця не з’ясованою, хоча існують дані щодо ролі вірусної інфекції, зокрема вірусу герпесу.

Загальновизнано, що в патогенезі хвороби провідну роль відграє локальна демієлінізація трійчастого нерва на межі периферичної та центральної нервової системи, спричинена хронічною травматизацією розташованих поруч судин шванівських клітин та олігогліодендроцитів. Така типова (есенціальна) тригемінальна невралгія виявляється у 10% пацієнтів. Вторинну невралгію (15% випадків) пов’язують із розсіяним склерозом або пухлинним процесом в мозочко-мозолистому куті.

Окремо виділяють ідіопатичну тригемінальну невралгію сенсорного походження, яка характеризується двобічним ураженням та доброякісним перебігом (10% випадків). Успіх діагностики базується на ретельному зборі анамнестичних даних та візуальних методах дослідження, особливо при підозрі на демієлінізуючі захворювання нервової системи. Попри відсутність специфічних візуальних ознак, результати магнітно-резонансної томографії (МРТ) показують локальну демієлінізацію трійчастого нерва поруч зі стовбуром головного мозку та пов’язане з цим надмірне зближення нервових волокон, обумовлене їх стисканням судинами (Peker S., Kurtkaya O., Uzün I. et al., 2006). Внаслідок втрати мієлінової оболонки порушується трансмембранний транспорт іонів натрію, який викликає деполяризацію мембран та гіперзбудливість стовбурових ядер трійчастого нерва (центральна теорія).

Ектопічна генерація імпульсів з високочастотними післярозрядами та перехресною передачею імпульсів на демієлінізовані ділянки сусідніх нервів, так звана ефаптична передача, спричиняє больові відчуття (Burchiel K.J., 1980). Окрім інтенсивного больового нападу, у 24–49% пацієнтів відмічається хронічний біль, подібний до печіння, пульсуючий або ниючий.

Згідно із сучасними поглядами механізм хронічного болю пов’язаний із прогресуванням дегенерації корінця трійчастого нерва та центральними механізмами сенсибілізації немієлінових сенсорних волокон (С-волокна) (Obermann M., Yoon M.S., Ese D. et al., 2007). Результати досліджень довели можливість формування епілептиформних вогнищ у корі головного мозку на тлі пошкодження трійчастого нерва, що опосередковано підтверджується клінічною ефективністю протисудомних засобів при тригемінальній невралгії. До безпосередніх чинників порушення відносять травму голови, побічні ефекти від щелепно-лицьових процедур, аутоімунні ревматологічні захворювання.

Першою лінією терапії у пацієнтів з невралгією трійчастого нерва є призначення антиконвульсантів, які всупереч відсутності доказової бази продемонстрували ефективність у 90% пацієнтів (Bendtsen L., Zakrzewska J.M., Abbott J. et al., 2019). Механізм дії препаратів полягає у блокуванні натрієвих каналів та гальмуванні гіперактивності нейронів стовбура головного мозку. Однак недоведена безпека блокаторів натрієвих каналів утруднює їх застосування у пацієнтів з серцево-судинною коморбідністю та схильністю до алергічних реакцій.

Відсутність клінічної відповіді на фармакотерапію є показанням до хірургічного втручання, яке полягає у периферичній блокаді в місцях виходу трійчастого нерва в лицьовій частині черепу, черезшкірному пошкодженні трійчастого ганглія за допомогою частотної термокоагуляції або виконанні черезшкірної гліцеролової ризотомії та балонної компресії. Найвища частота тривалої ремісії (4–8 років) виявлена у пацієнтів, яким проводили високочастотну термокоагуляцію (68%), а найнижча — у пацієнтів після гліцеролової ризотомії (28%). До сучасних хірургічних методів належить мікросудинна декомпресія, під час якої до пульсуючої судини вводять розділювальну губку з метою розмежування артерій та декомпресії нервових закінчень. Наразі це найбільш ефективна хірургічна техніка на сьогодні із досягненням ремісії у 68–88% пацієнтів впродовж 1–2 років після процедури та терапія вибору у пацієнтів із розсіяним склерозом (Broggi G., Ferroli P., Franzini A. et al., 2004).

Таким чином, застосування стандартизованих критеріїв МРТ-діагностики невралгії трійчастого нерва полегшує вибір стратегії та тактики лікування та, як наслідок, покращення якості життя пацієнтів.

1. Cruccu G., Di Stefano G., Truini A. (2020) Trigeminal Neuralgia. N. Engl. J. Med.; 383: 754–62. DOI: 10.1056/NEJMra1914484
2. Di Stefano G., Yuan J.H., Cruccu G., Waxman S.G. et al. (2020) Familial trigeminal neuralgia — a systematic clinical study with a genomic screen of the neuronal electrogenisome. Cephalalgia; 40: 767–777.
3. Peker S., Kurtkaya O., Uzün I. et al (2006) Microanatomy of the central myelin-peripheral myelin transition zone of the trigeminal nerve. Neurosurgery; 59: 354–359.
4. Burchiel K.J. (1980) Abnormal impulse generation in focally demyelinated trigeminal roots. J. Neurosurg.; 53: 674–683.
5. Obermann M., Yoon M.S., Ese D. et al. (2007) Impaired trigeminal nociceptive processing in patients with trigeminal neuralgia. Neurology; 69: 835–841.
6. Bendtsen L., Zakrzewska J.M., Abbott J. et al. (2019) European Academy of Neurology guideline on trigeminal neuralgia. Eur. J. Neurol.; 26: 831–849.
7. Broggi G., Ferroli P., Franzini A. et al. (2004) Operative findings and outcomes of microvascular decompression for trigeminal neuralgia in 35 patients affected by multiple sclerosis. Neurosurgery; 55: 830–838.

Юлія Жарікова

Невралгія трійчастого нерву

Трійчастий нерв є найбільшим нервовим вузлом із дванадцяти черепних нервів. Знаходиться він по обидва боки голови, виходить зі стовбура головного мозку і розгалужується на три гілки, що відповідають за іннервацію зони очей, носа, верхньої і нижньої щелепи.

Виходить трійчастий нерв із черепа через три різні отвори.

• Одна “гілка” виходить через симетричні точки, які розташовані трохи вище брів.
• Друга “гілка” проходить трохи нижче області очей, ближче до щік тому називається верхньощелепною.
• І третя виходить у ділянці нижньої щелепи у напрямку від куточків рота до його центру, і називається нижньощелепною.

Функції трійчастого нерва такі, що чутливі волокна його відповідають за чутливість шкіри обличчя, рогівки, слизової оболонки носа і носових пазух. А також порожнини рота, язика і зубів.

Рухові волокна трійчастого нерва відповідають за іннервацію жувальних м’язів.

Класифікація

Запалення трійчастого нерва є серйозною патологією, яка спричиняє доволі відчутний біль у ділянці обличчя.

Невралгія трійчастого нерва класифікується за такими типами:

• первинна невралгія називається ідіопатичною, і зустрічається найчастіше. Є самостійним захворюванням. При цьому відбувається здавлювання тригемінального корінця, частіше в ділянці стовбура мозку.
• вторинна невралгія – має назву симптоматичної. Вона є наслідком розвитку інших патологій: пухлини, наявності інфекції або кісткових змін.

Так само відбувається класифікація патології за причинами її виникнення:

• Інфекційна – коли відбувається розвиток хвороби при запаленні трійчастого нерва.
• Неінфекційна – є травматичною невралгією і через порушення метаболізму.

Як розпізнати біль при лицьовій невралгії

Основним симптомом невралгії трійчастого нерва є біль, який, у більшості випадків, зачіпає один бік обличчя.

Больовий напад може тривати від кількох секунд до п’яти хвилин.

Відновлення больових відчуттів провокується впливом на тригерні точки ділянки шкіри губ, зони брів і крил носа, ділянки підборіддя, щік і рота.

У разі ураження зони верхньої щелепи, біль проявляється у верхній її частині, носі та м’язах обличчя.

Уражена частина нижньої щелепи нагадує собою зубний біль.

Коли уражається очна ділянка – біль віддає в скроневу частину і лоб.

Постійно відчуваючи больові відчуття, людина починає намагатися уникати тих рухів, які їй приносять біль. Крім того, у неї з’являється відчуття постійної тривожності, пов’язаної з цими болями.

У разі запалення трійчастого нерва відбувається спазм м’язів обличчя, можлива поява посиленого слиновиділення. Так само чутливість шкіри обличчя може бути підвищена або навпаки знижена, може підвищитися температура, з’явитися відчуття слабкості та болю в м’язах.

Трійчастий нерв містить ще й рухові шляхи передачі нервових імпульсів, які в разі ураження можуть призвести до посмикування мімічної мускулатури, жувальних м’язів і ділянки повік.

Спазми м’язових волокон з часом призводять до прояву асиметрії обличчя: звужуються очні щілини, відбувається опущення повік і брів.

Стан пацієнта у зв’язку з прогресуванням хвороби помітно погіршується, він стає нервовим і дратівливим. Починає обмежувати себе в їжі, оскільки жування спричиняє біль і є причиною чергових нападів.

Щоб не допустити вище перелічених симптомів, дуже важливо знати причини цієї хвороби і вчасно діагностувати її.

Причини, що викликають лицьову невралгію

Трійчастий нерв може бути уражений через: переломи, розриви тканин, а також у разі, якщо була непрофесійно виконана провідникова анестезія.

Якщо пацієнт страждає на розсіяний склероз, то в його випадку може статися руйнування мієлінової оболонки самого нерва.

Найпоширеніші причини, які є причиною запалення трійчастого нерва, такі:

• переохолодження – внаслідок чого порушується кровообіг, порушуються обмінні процеси і запалюється нерв.
• бактеріальна інфекція, що вражає верхні дихальні шляхи
• наявність хронічних захворювань у лицьовій ділянці
• наслідки хірургічних операцій у ділянці обличчя
• розсіяний склероз
• атеросклероз – є причиною порушення кровообігу в головних судинах
• наявність герпесу
• аневризма судин – коли розширюється одна артерія і здавлює нерв, спричиняючи дискомфорт
• аномальне розташування судин головного мозку
• можливе порушення прикусу
• наслідок перенесених травм голови або струсу
• наявність вроджених дефектів лицьових кісток
• доброякісні або злоякісні утворення в лицьовій частині

Больові відчуття при запаленні трійчастого нерва можуть виникнути не відразу.

Появі болю зазвичай сприяє кілька чинників.

Найбільш схильні до невралгії трійчастого нерва особи старше п’ятдесяти років.

Ті, хто відчуває хронічну втому, схильний до психічних розладів і відчуває стреси в повсякденному житті.

Хто перебуває в групі ризику

Запальний процес розвивається за наявності аутоімунних захворювань або порушення обміну речовин.

Може виникнути на тлі хронічних захворювань, пов’язаних із цим процесом (таких як: цукровий діабет або подагра).

Фактори ризику захворювання повністю залежать від стану здоров’я і причин розвитку патологічного стану.

Прикладом одного з чинників є те, що невралгія трійчастого нерва може запустити свій механізм через його здавлювання в черепній коробці.

Збільшують ризик розвитку захворювання: вроджені аномалії розвитку кісток, захворювання нервової системи.

Невралгія дуже підступне захворювання, тому не варто її недооцінювати.

Діагностика невралгії трійчастого нерва

Діагноз хвороби трійчастого нерва насамперед ґрунтується, спираючись на історію хвороби пацієнта. Лікар під час діагностики хворого має детально з’ясувати симптоми хвороби, а так само уважно вивчити результати фізичного та неврологічного обстеження.

Для правильної діагностики захворювання потрібно виключити інші захворювання, які так само можуть проявлятися болями в ділянці обличчя. Це є найважливішим початковим етапом, тому що поставити правильний діагноз часом буває дуже важко.

Річ у тім, що є низка захворювань, які так само можуть спричиняти болі в лицьовій частині та проявляти схожість симптомів і станів, наприклад, захворювання скронево-нижньощелепного суглоба або головні болі.

Від правильно поставленого діагнозу залежить подальша тактика лікування.

У більшості випадків для діагностики лікар дає направлення на магнітно-резонансну томографію (МРТ) – це дослідження допомагає виключити наявність пухлин і розсіяного склерозу, які теж можуть бути причинами болю.

Томографія дає змогу точно визначити наявність і ступінь компресії нерва кровоносною судиною.

Крім того, дається направлення для здачі загального аналізу крові та сечі.

Проводиться дослідження ЛОР-органів (рентгенографія придаткових пазух носа)

Обстеження у стоматолога (панорамна рентгенографія порожнини рота)

Класична невропатія трійчастого нерва може бути також підтверджена позитивним ефектом на прийом протисудомних ліків, протягом короткого проміжку часу.

Методи лікування невралгії

У разі виявлення в себе перших симптомів невралгії трійчастого нерва, потрібно відразу звернутися до лікаря-невролога.

Для досягнення грамотної діагностики та правильного призначеного лікування, важливо розповісти про всі симптоми, які вас турбують, вказати їхній характер і силу. Розповісти про період часу, коли це почалося, а також те, що передувало розвитку захворювання.

Усе це допоможе фахівцеві точніше скласти клінічну картину вашої хвороби.

Якщо, в разі підозри хвороби, не вжити термінових заходів, хвороба почне розвиватися і може призвести до більш серйозних ускладнень:

• кон’юнктивіт
• мимовільне скорочення м’язів обличчя
• відбувається дистрофія жувальних м’язів
• зниження чутливості ураженої ділянки

Залежно від сили виражених симптомів проводиться лікування запалення трійчастого нерва. Суть лікування зводиться до того, щоб усунути причину виникнення хвороби.

Зазвичай для лікування невралгії трійчастого нерва широко використовують медикаментозну терапію, призначають знеболювальні та протисудомні препарати для того, щоб усунути або зменшити больовий синдром.

Так само можуть призначатися ін’єкції в місце проходження нерва.

Для лікування використовують такі препарати:

• у разі наявності інфекції – призначають антибіотики
• для зняття запалення застосовують нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ)
• знеболювальні – призначаються, щоб зняти больові відчуття в лицьових м’язах;
• протисудомні препарати
• міорелаксанти.
• вітаміни групи B – призначаються з метою поліпшення обмінних процесів у нервовій тканині

Немедикаментозні методи лікування добре доповнюють лікарську терапію і сприяють стабілізації стану пацієнта.

Залежно від стану та супутніх захворювань можуть бути призначені:

• голкорефлексотерапія – знімає больовий синдром
• діадинамічні струми – допомагають знизити провідність нервових волокон
• електрофорез застосовується для зняття болю і розслаблення мускулатури
• ультрафіолетове опромінення – гальмує проходження імпульсів нервовими волокнами. Чинить знеболювальну дію
• лазерна терапія – допомагає знизити больові відчуття;
• ультрависокочастотна терапія сприяє поліпшенню мікроциркуляції та запобігає атрофії м’язів.

У період ремісії призначається масаж голови та шийно-комірцевої зони. Він допомагає поліпшити кровообіг, живлення тканин і покращує відтік лімфи.

У разі неефективності консервативних методів лікування, вирішується питання про застосування хірургічних методів.

Під час оперативного лікування невралгії трійчастого нерва лікування використовують два основні методи:

Мікроваскулярна декомпресія – під час операції встановлюється бар’єр між затиснутим нервом і судиною, яка на нього тисне. Як бар’єр використовують синтетичний матеріал або м’язову тканину.

Радіочастотна радіочастотна деструкція корінців трійчастого нерва.

Деструкція застосовується коли є медичні протипоказання для виконання мікроваскулярної декомпресії.

Наприклад важкі соматичні захворювання, або коли пацієнт уже похилого віку.

Вибір методу лікування визначає лікуючий лікар, який проаналізував ваш стан, взяв до уваги індивідуальні особливості вашого організму та перебіг хвороби.

З метою уникнення неприємних симптомів і розвитку патології існує низка нескладних заходів, які рекомендують лікарі:

• уникайте переохолодження обличчя – намагайтеся бути подалі від кондиціонерів і вентиляторів, у літню пору.
• регулярно виконуйте не важкі помірні фізичні вправи, займайтеся гімнастикою.
• загартовуйтеся
• виключіть зі свого життя стрес і занепокоєння
• відмовтеся від шкідливих звичок
• повноцінно висипайтеся і не забувайте про відпочинок
• намагайтеся правильно харчуватися, щоб ваш організм отримував усі необхідні вітаміни та мінерали
• вчасно проходьте профілактичні огляди

Також обов’язково важливо проводити лікування основних захворювань, які є факторами ризику невралгії.