Аліса в країні чудес (2010)

Актори (93) Режисери (1) Сценаристи (2) Композитори (1) Оператори (1) Продюсери (10) Актори дублювання (25) Перекладачі (1) Режисери дублювання (1) Звукорежисери (1) Творчі керівники (1) Режисери озвучення (1)

Увійти

s – фокус пошуку
/ – фокус пошуку
p – перейти в профіль
t – запустити трейлер на сторінці фільму
q – перейти на головну
w – перейти на форум
n – перейти в сповіщення

Кіноблог: “Аліса” та 8 дивних фільмів

Твір, у якому героїня провалюється у кролячу нору та потрапляє до світу божевільних пригод, сам став “кролячою норою” для сотень письменників та кінорежисерів, які слідами Льюїса Керролла відправляють своїх героїв на зустріч дивному та абсурдному.

У 2010 році на екрани вийшов фільм “Аліса в Країні див” Тіма Бартона. Джонні Депп зіграв Божевільного Капелюшника, Міа Васіковска – Алісу, а Гелена Бонем Картер і Анн Гетевей, відповідно, Червону та Білу Королев. Стрічка хоча і не зробила сенсації серед критиків, але достатньо прийшлася до смаку глядачам, стала касовим хітом і отримала кілька кінонагород, серед яких два Оскари.

Продовження було лише питанням часу. А надто, сам Льюїс Керролл двічі відправляв Алісу у дивакуваті пригоди – до Країну див і Задзеркалля. Сіквел довірили не такому іменитому режисерові – Джеймсові Бобіну. Утім, виконавці головних ролей залишилися на своїх місцях.

В обох останніх фільмах за твором Льюїса Керолла Джонні Депп зіграв Божевільного Капелюшника, а Міа Васіковска – Алісу

Сюжет обох фільмів достатньо відрізняється від оригінальних творів Керролла, проте у цьому мало дивного. З-посеред кількох десятків екранізацій пригод Аліси, від анімаційних божевіль для дітей і до порноверсій, важко назвати бодай кілька однакових між собою. Часто спільним є лише жіночий персонаж, який провалюється у вир дивних пригод.

Дивне у кіно

Окрім офіційних кіноадаптацій, “Аліса” потрапила в найрізноманітніше кіно. Вигадками Керролла насичені такі жанрові фільми як “Матриця”, “Обитель зла”, серіали “Менталіст” і “Загублені”. А також анімаційні серіали “Сімпсони” та “Футурама”. У “задзеркаллі” побували Мікі Маус, Бетті Бупп та навіть моряк Папай.

До “Аліси” зверталися такі класики авторського кіно, як Жак Ріветт, Федеріко Фелліні, Клод Шаброль, Луі Маль, Вім Вендерс та Гаррі Кюмел.

Годі шукати більш слушного приводу говорити про дивне у кінематографі. Проте важко обійти традиційний набір із таких авторів, як Девід Лінч нового сезону “Твін Пікса”, якого з нетерпінням чекають шанувальники. А також Мішель Ґондрі з мелодраматичним “Вічним сяянням чистого розуму”, “Наукою сну” та “Піною днів” та Рой Андерссон, який минулоріч отримав головну нагороду Венеційського кінофестивалю за стрічку “Голуб сидів на гілці та думав про буття” й Девід Кроненберґ з його медійними страшилками та численних інших популярних авторів.

З іншого боку, в залежності від кінообізнаності, укладачам важко не згадати дивні та сюрреалістичні фільми таких визнаних класиків та, безумовно, видатних режисерів, як Луіс Бунюель, Майя Дерен, Жан Кокто, Ален Рене, Ґай Маддін, Алєхандро Ходоровскі.

І хоча всі вище перелічені автори мають повне право бути у подібному списку, саме тому, що їх часто згадують, в цьому переліку інші фільмі – їхня можливо менш відомих, але лише цікавіших від цього.

“Ґрадіва”

Ґрадіва, подібно до Аліси, – один із ключових образів дивного кіна. Сальвадор Далі з іншими митцями 1930 років оголосили її “музою сюрреалізму”. Проте, якщо Аліса сама бігла за кроликом і потрапила у світ дивного, то за Ґрадівою, навпаки – бігають, чоловіки.

Роб-Ґрійє розповідає історію дослідника творчості Ежена Делакруа, який закохується у зображену на картині жінку, зустрічає її на вулицях Марокко і намагається наздогнати. Далі все закручується так, що важко збагнути, хто про кого розповідає і хто в чиїх снах грає ролі.

Роб-Ґрійє, знявши фільм на 83 році життя, узагальнює всі свої улюблені теми в гімн фантасмагорії, сексуальності та БДСМ. На тлі зв’язаних жінок Ґрійє “50 відтінків сірого” виглядають сором’язливими іграми без смаку та пристрасті.

“Бразилія”

Бразилія тут ні до чого. Йдеться ще про одного нещасного, якому сниться жінка, а потім він змушений бігати за нею в реальності і боротися з тоталітаризмом.

Дивність “Бразилії” злегка завуальована жанровими рамками антиутопії, проте її видають надмірна гротескність, сновидіння героя, та Роберт де Ніро, який тероризує бюрократію несанкціонованими ремонтами кондиціонерів.

Автор фото, Getty

Режисер Террі Ґілліаму якось зняв фільм, базуючись на вірші з “Аліси в Задзеркаллі”

Історія у певній мірі відштовхується від іншого стовпа сюрреалізму, Франца Кафки. Хоча Керролл Ґілліаму теж близький, у 1977 році він, взявши за відправну точку сценарію вірш з “Аліси в Задзеркаллі”, зафільмував “Джаббервокі”.

Дивність і божевільність у своїх інших стрічках Ґілліам теж вміло маскує як пародію, фентезійність, фантастику чи наркотики. “Страх та ненависть у Лас-Веґасі”, де Джонні Депп виконав роль харизматичного наркомана, якраз один із тих фільмів, які найчастіше згадують у перших рядах, коли говорять про дивне кіно.

“Вгору за течією кольору”

Попередній фільм режисера “Детонатор” хоча і витриманий у рамках наукової фантастики, прославився як дивний і заплутаний до божевілля. Проте автор просто не пояснював і не розжовував всього, що відбувається на екрані.

Автор фото, erbpfilm

Кадр із фільму “Вгору за течією”, який виграв на кінофестивалі Санденс приз журі

Схоже, у своєму наступному фільмі Каррут вирішив показати, що у його розумінні означає бути складним і дивним. А до всього, тепер ще й поетичним, сюрреалістичним, неорелігійним та, для найменш вибагливих, – наркоманським.

Видання “Sight & Sound” і “FilmComment” назвали фільм поміж 10 найкращих фільмів 2013 року.

“Пережити своє життя (Теорія та практика)”

Режисер визначає свій фільм як “психоаналітичну комедію”. Воно й справді так, бо одна з героїнь – психоаналітик, частина дії – сни головного героя, і оповідається все з чудовим почуттям гумору. Стрічка виконана у техніці фотоанімації з вкрапленням живих акторів.

Автор фото, athanor

Кадр із фільму “Пережити своє життя”, що отримала Чеського лева – премію Чеської академії кіно та телебачення

Шванкмайєру вперше вдалося у своєму повнометражному фільмові поєднати авторські вигадки з доступністю і легкістю для перегляду. Усі п’ять попередніх повнометражних картин Яна так само дивні та сюрреалістичні, а посеред його короткометражних робіт є віддверто божевільні речі. Не обійшов у своїй творчості Ян і Льюїса Керролла. Саме його версію “Аліси”1987 року багато критиків вважають найкращою.

“Нікчемність”

Задушливої ночі у Нью-Йоркові у готельному номері, Мерилін Монро пояснює Ейнштейну теорію ймовірності, як вона її розуміє. Чоловік Монро, бейсболіст Джо ДіМаджіо, підозрює її у зраді, а політик Джозеф Маккарті вимагає Ейнштейна засудити комунізм. Жодних імен не названо, проте виглядають і поводяться персонажі так, що їх важко сплутати з кимось іншим.

Довгий час постмодерністський символізм маскується в гіпотетичну ситуацію і дозволяє собі вибухнути у всьому різнобарв’ї соціального та антиядерного послання лише за лічені хвилини до кінця фільму.

“Житлова кімната”

Ядерна війна відбулася і це була найкоротша за всю історію людства війна. Всього 2 хвилини та 28 секунд і від цивілізації залишилася лише метафора. Інспектор, поштар, священик, лікар, журналіст BBC, далека родичка королеви. Лорд, який перетворюється на кімнату і в нього оселяються інші герої фільму.

Славне божевільне британське кіно. Кінець світу ще не привід втрачати почуття гумору, достоїнства і забувати про чашечку чаю.

“Загін”

Роберт Дауні молодший зіграв у фільмі “Загін” цуценя

Син режисера, а зараз відомий актор Роберт Дауні молодший, зіграв тут свою першу роль, маленького цуценяти.

Але це не здається таким вже дивним, якщо врахувати, що більше десяти дорослих акторів – теж грають собак. Собак у притулку для бездомних тварин.

“Симфонія №42”

Єдина у переліку короткометражна анімація. Справа у тім, що малі анімаційні форми – найзвичніші для експериментів у сюжеті та зображення. Навіть у Радянському Союзі дозволяли собі достатньо нетрадиційні речі.

Проте угорка Река Бучі зайшла на стільки далеко, на скільки лише можна не без втрати глядацької уваги та інтересу. Її “Симфонія №42”- це абсолютно прекрасний сюрреалістичний світ, де лиси пізнають таємницю і закінчують життя самогубством, жінки кохають тюленів, а пінгвіни виступають в опері.

У 2014 році цей мультфільм отримав гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів. А в цьому році Река приїздила в Україну на фестиваль як член журі та представила свій новий дивний мультфільм “Любов”.

Автор фото, Hungarian National Film Fund

Кадр із короткометражного мультику “Симфонія 42”, що був на кінофестивалі у Санденсі та Берліні

” Симфонія №42″ опублікована авторкою в мережі для вільного перегляду.

Дивне кіно в Україні

У сучасному українському кіно та анімації дивне поки теж залишається у короткометражній формі. Хіба що за винятком повнометражних “Las Meninas” і “Delirium” Ігоря Подольчака, які заслуговують на окрему розмову.

Аніматорка Катерина Чепік раз за разом відправляє своїх героїнь слідом “Аліси”. У пластиліновому 3D-мультфільмі “Дівчина з риб’ячим хвостом” Сергія Мельніченка теж відчувається вплив Керролла.

Оксана Несененко вміло і дуже любовно втілила твір класика французького сюрреалізму Бориса Віана у мультфільмові “Серцедер”. Ну і, звісно ж, чудові психоделічні мультики Микити Лиськова.

В ігровому кіно ситуація скромніша. Проте з запланованих на 2016 рік фільмів, досить сюрреалістично звучить синопсис “Свиней” Романа Любого за сценарієм Марисі Нікітюк: “Жінки живуть із зомбі, власник свиноферми годує своїх свиней естрадними виконавицями, дівчинка живе з реальними демонами, а дружину, яку вбив чоловік, наділено даром зцілення. Їхній світ прагне до самознищення, і буде з’їдений свиньми”.