д.). Всього в Державних санітарних нормах прописано понад 700 різних речовин, для яких встановлені гранично допустимі норми. При цьому для надзвичайно небезпечних сполук ГДК становить <0,1 мг/м, для високо небезпечних 0,1 – 1 мг/м, для помірно небезпечних – 1,1 – 10 мг/м, для мало небезпечних> 10 мг/м.19 вер. 2017 р.

Грани́чно допусти́ма концентра́ція (ГДК, англ. TLK) — показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин у довкіллі, максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси у водному, повітряному чи ґрунтовому середовищах, що майже не впливає на здоров'я людини.

Гранично допустима концентрація – це концентрація пилу, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі 8 годин, або при іншій тривалості робочого дня, але не більше 40 годин на тиждень, на протязі всього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я працюючих, що виявляються сучасними …

За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76): – 1-й – речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон та ін.); – 2-й – речовини високонебезпечні, ГДК 0,1-1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги та ін.);

Гранично допустимий викид (далі – ГДВ) – науково-технічний норматив, встановлений при умові, що вміст забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери від джерела або їх сукупності, з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств, не перевищував би нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря: …

Розробляється і встановлюється (нормується) державними органами охорони здоров'я. Показник використовується для оцінки ступеня забруднення геологічного середовища.

1. Затвердити такі, що додаються: 1) Гігієнічні регламенти хімічних речовин у повітрі робочої зони; 2) Гігієнічні регламенти біологічних речовин у повітрі робочої зони. 2.