Зміст:
Лімфоепітеліального кільце Пирогова-Вальдейера
лімфоепітеліального кільце мигдалин є першу лінію захисту організму від впровадження патогенних мікроорганізмів. Саме тут відбувається затримка і нейтралізація небезпечних агентів. Це важлива складова лімфатичної та імунної систем людини.
Будова глоткового кільця
Це скупчення лімфатичної тканини, яку пронизує сполучнотканинних строма. Лімфоїдне глоткове кільце складається з 6 мигдаликів:
Мигдалики розташовані з боків від прикореневій частині мови в глибині ротоглотки. У нормі вони не видно при звичайному візуальному огляді. Тільки якщо мигдалики запалені і збільшені, ми зможемо їх бачити, висолопивши язика.
Трубні мигдалики знаходяться в глибині валиків, які оточують отвори слухових (євстахієвих) труб. Ці труби з’єднують порожнину внутрішнього вуха і глотку, що дає можливість вирівнювати тиск (при голтаніі).
Локалізація глоткової мигдалини — місце переходу задньої стінки глотки в верхню. У дітей вона має схильність до гіперплазії (розростання). Це ускладнює носове дихання і у дитини спостерігається постійне вираз обличчя з відкритим ротом і хропіння. Цей стан називають аденоїдами.
Мовний мигдалина розташована в товщі слизової оболонки, що покриває корінь язика.
При розгляді тканин кільця в мікроскопі можна помітити скупчення імунних клітин — лімфоцитів. У центрі вузликів, які вони утворюють, знаходиться зона розмноження, ближче до периферії — більш зрілі клітини.
Слизова оболонка мигдаликів вкрита багатошаровим епітелієм, що не схильним до ороговеванію. Вона утворює численні інвагінації (крипти) вглиб паренхіми мигдаликів. Це створює додаткову площу для контакту з патогенним матеріалом.
У людини ці освіти досягають піку свого розвитку в 5-6 років. У цей час починають активно секретироваться слизові імуноглобуліни, які мають антибактеріальні та противірусні властивості.
Коли дитина досягає підліткового періоду, інтенсивність функціонування мигдаликів знижується. Це відбувається через придбання імунітету активної форми до багатьох захворювань. Спостерігається процес зворотного розвитку мигдалин, що є фізіологічною нормою.
Імунна функція
Коли мікроби потрапляють в наші верхні дихальні шляхи, то перший бар’єр для них — це слизова оболонка, на поверхні якої є секреторний IgA, а в її товщі — клітини імунітету. Центром розмноження цих клітин стають мигдалини. Таким чином, кільце Пирогова забезпечують місцеві реакції імунітету для носо-і ротоглотки.
Тут протікають процеси забезпечення клітинного і гуморального ланок імунітету. У клітинних реакціях беруть участь Т-лімфоцити. Вони виявляють клітини з «чужими» рецепторами і фагоцитируют (поглинають) їх. Однак не для всіх мікроорганізмів така система ефективна. Більш складний механізм — гуморальний — припускає участь В-лімфоцитів і вироблення специфічних антитіл проти патогенного агента.
До 3-4 років в паренхімі компонентів лімфоепітеліального кільця Пирогова-Вальдейера переважають Т-клітини, а в шкільному віці — В -клітини.
через подібних порушень в співвідношенні популяцій лімфоцитів порушується їх здатність секретувати імуноглобуліни. Це, в свою чергу, призводить до частої захворюваності інфекційними недугами і схильності мигдалин до запалень і гіперплазії — збільшення.
Схема імунної відповіді така:
- Захоплення патогенного мікроорганізму клітинами ретикулярного епітелію .
- Поглинання його антігенпрезентующімі клітинами (вони дроблять антиген на частинки і виставляють їх на своїй поверхні). Це дає можливість «ознайомити» інші клітини імунітету з інформацією про «ворога».
- антігензавісімого проліферація і диференціація В-лімфоцитів.
- Трансформація частини В-лімфоцитів в плазмоцити — клітини, які синтезують антитіла проти представленого антигену.
- Інша частина в-лімфоцитів перетворюється в в-лімфоцити пам’яті. Вони містять інформацію про антиген і тривалий час (роки) циркулюють в крові, забезпечуючи вторинну імунну відповідь при повторному попаданні антигену в організм.
В процесі інактивації небезпечних мікроорганізмів беруть участь клітини мононуклеарной фагоцитарної системи — макрофаги. Вони поглинають чужорідні частинки і загиблі клітини. Макрофаги також синтезують компоненти неспецифічної ланки імунітету: інтерферон, комплемент крові, гідролітичні ферменти і т. Д.
Важливим компонентом комплексної імунного захисту — слиз, яка покриває слизові оболонки носа, рота і глотки.
До її складу входять полісахариди, які здатні блокувати рецептори на поверхні мікроорганізмів. Коли це відбувається, вони втрачають здатність до адгезії (якщо мікроби не прилипне до епітелію, то його патогенність не буде реалізована). Також до складу слизу і слини входить лізоцим — фермент, який розщеплює клітинну стінку бактерій, що робить їх уразливими.
Інші функції
У тканинах лімфоїдного кільця глотки також реалізується функція кровотворення, а саме лімфопоезу. Мигдалини мають густу сітку капілярів, а також вивідні лімфатичні протоки, які з’єднують їх із загальною лімфатичною системою. Утворившись, диференційовані лімфоцити (ті, які несуть інформацію про антиген) мігрують в лімфатичні вузли, а далі в кров’яне русло і центральні органи лімфатичної системи — тимус і селезінку.
Лімфоцити здатні до виходу в просвіт глотки на поверхню слизової оболонки, де вони можуть забезпечувати захист організму.
Кільце Пирогова тісно пов’язане з іншими системами організму. Цей зв’язок реалізується за рахунок сплетінь вегетативної нервової системи. Наприклад, при затяжних тонзилітах (запаленні мигдалин) є ризик розвитку серцевої недостатності. До того ж гнійний процес в криптах мигдаликів — це джерело інфекції. Мигдалини, які не справляються зі своїми функціями, рекомендують видаляти хірургічним шляхом або піддавати кріодеструкції — метод лікування із застосуванням рідкого азоту.
Доведено взаємозв’язок лімфоепітеліального кільця і ендокринної системи. При надмірно активному виробленню гормонів кори надниркових залоз (глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів) спостерігається гіпертрофія мигдалин. І навпаки, при зниженні рівня цих гормонів в крові мигдалини атрофуються — зменшуються. Цей зв’язок носить зворотний характер: під час протікання ангіни стимулюється синтез глюкокортикоїдів (гормонів стресу), які допомагають мобілізувати захисні сили організму.
Мигдалики, видаляти чи ні?
Піднебінні мигдалики («гланди») – важлива частина імунної системи нашого організму. Вони входять до лімфоїдного кільця глотки Пирогова- Вальдейєра, що є захистом наших дихальних шляхів.
Навіщо нам піднебінні мигдалики?
Піднебінні мигдалики виконують наступі функції: бар’єрна, дренажна, імуногенна, інформативна, кровотворна. В нормі в них відбувається «знайомство» зі збудником, його знешкодження та передача інформації до імунної системи.
Коли мигдалики перестають виконувати свою функцію?
Внаслідок частих запальних процесів мигдалики перетворюються на вогнище хронічної інфекції. Відбувається зміна структури мигдалика – лімфоїдна тканина замінюється сполучною. При цьому утворюються замкнені і напів замкнені порожнини, наповнені патологічним вмістом (злущеним епітелієм, залишками їжі, лейкоцитами, загиблими і розмножувальними мікробами).
Хронічний тонзиліт.
Процес, внаслідок якого спостерігається порушення місцевого та системного імунітету, що розвивається внаслідок перенесення гострих інфекцій. Найбільш часто виявляються такі ознаки хронічного тонзиліту:
- Ознака Гізе– гіперемія країв піднебінних дужок;
- Ознака Преображенського– краї піднебінних дужок валикоподібно потовщені;
- Ознака Зака– набряк верхніх відділів піднебінних дужок;
- Ознака Корицького– ланцюжок лімфатичних вузлів по передньому краю кивального м’яза;
- Казеозні пробки та рідкий гній в лакунах мигдалика.
Найбільш часто пацієнти скаржаться на часто повторювані ангіни (2- 4 рази на рік), а так само на неприємний запах з ротової порожнини, сухість в горлі, відчуття стороннього тіла в горлі, що посилюється при ковтанні.
Як діагностувати хронічний тонзиліт?
При розвитку хронічного тонзиліту істотну роль грає бета-гемолітичний стрептокок, інші види стрептокока, стафілокок. Для встановлення діагнозу необхідно виконати мазок на флору та аналіз крові- АСЛ-о. Наявність об’єктивних ознак хронічного тонзиліту.
Як лікувати? Видаляти чи ні?
Лікування є консервативним та оперативним.
Консервативне лікування включає в себе ряд заходів – промивання лакун, масаж піднебінних мигдаликів, обробка антисептиками та санація хронічних вогнищ інфекції ротової порожнини, приносових пазух, носової порожнини. Курс консервативного лікування варто повторювати кожні 6 місяців.
До оперативного лікування відноситься тонзилектомія – видалення піднебінних мигдаликів. Покази до оперативного лікування:
- відсутність відповіді на консервативне лікування,
- наявність ускладнень. Ускладнення є місцеві (паратонзилярний абсцес, паратонзиліт) та загальні (ревматичне ураження серця, суглобів та нирок).
Піднебінні мигдалики є важливою частиною нашого організму та коли «корисний» орган перетворюється на хронічне вогнище інфекції- то необхідне лікування. Та не варто раніше часу панікувати та самостійно ставити собі «страшні діагнози». Якщо у вас з’явились проблеми зі здоров’ям- варто звернутися до лікаря, адже краще витрачати свій час на щось приємне, а не на дискомфорт в горлі.
Лікарі МЦ Альтамедика проводять комплексну діагностику та лікування з індивідуальним підходом до кожного пацієнта.
Лікар-отоларинголог: Федурко Н. М.
- Лікарі для дорослих
- Дитячі лікарі
- Сімейний лікар
- Діагностика
- Фізіотерапія
- Хірургія
- Реабілітація
- Ведення вагітності
- Вакцинація
- Травмпункт
- Профогляди
- Косметологія
- Онкологічний центр
- CHECK-UP
- Приймальне відділення
- Медичні перевезення