Мурахи, або мурашки – родина комах (Formicidae)

Належать до ряду Перетинчастокрилі. Живуть великими групами. У цих комах розрізняють особин трьох каст: крилатих самиць, крилатих самців і безкрилих робочих мурашок, які так само, як і бджоли, являють собою недорозвинених самиць. Серед робочих розрізняють іноді ще особливий стан – солдатів, які вирізняються великими розмірами, мають велику голову і могутні щелепи.

Голова у мурашок порівняно велика, особливо у робочих. Щелепи дуже розвинені, зазвичай широкі, пласкі, на внутрішньому краї мають ріжучі або зубчасті пластинки. Вусики, як правило, колінчасті, джгутик складається з 9–12 члеників, зазвичай у вигляді ниточки, рідше у формі булави. Груди порівняно вузькі, крила взагалі розвинені слабо і відпадають, як у самців, так і в самиць, одразу ж після спаровування. Ноги розвинені добре. Черевце з’єднується з грудьми за допомогою стеблинки різної довжини – вона надає тілу більшої рухливості.

Довжина особин 0,8–30 мм, самиці більші. Розрізняють близько 10 000 видів. Мурашки знищують комах-шкідників, беруть участь у грунтоутворенні. У багатьох країнах деякі види мурашок та їхні гнізда охороняються.

У самців значно менша голова, тонші, але видовжені ноги, вузькі, слабо розвинені щелепи. Самиці і робочі мурашки можуть сильно кусатися своїми щелепами, причому впускають у ранку крапельку отруйної рідини – безводну мурашину кислоту; у деяких мурашок є жало.

Личинки складаються завжди з 12 члеників; жувальця у них недорозвинені. Тіло загострене спереду і розширене ззаду. Досягнувши певного віку, мурашина личинка перетворюється в лялечку і готує собі маленький кокон. Ці лялечки часто називають мурашиними яйцями.

Їжа мурашок складається з усіляких цукрів, які вони збирають як на рослинах, так і на тваринах, особливо користуються для цього попелицями, злизуючи солодку рідину, яку ті виділяють на своєму тілі. Що ж до личинок, то їх годують особливою рідиною, яку мурашки відригують; але іноді харчуються, мабуть, і рослинними речовинами в пережованому вигляді, оскільки у багатьох видів мурашок знаходять великі запаси насіння і трав.

Розрізняють п’ять основних типів спорудження гнізда: 1) земляні гнізда; 2) деревні гнізда, які вони влаштовують у гнилому дереві; 3) картонні гнізда, які будують з пережованих деревних стружок, скріплених клейкою слиною; 4) складні гнізда, які будують почасти за однією, почасти за другою системою; так будують свої гнізда в основному руді мурашки; 5) гнізда, побудовані в різних щілинах стін, тріщинах скель або в людських житлах.

Мурахи найрізноманітніші і найчисленніші у тропіках, північна межа поширення – лісотундра. Гнізда вони будують у грунті, деревині, іноді створюють надземні споруди (мурашники). Існують і мандрівні види, що не мають постійного гнізда.

Споруджують гнізда винятково робочі мурашки, головним знаряддям яких є могутні щелепи.

Є ще великоголові мурашки, так звані солдати, які охороняють мурашник. Коли трапляється якась велика жертва, то солдати розривають її на шматочки. Але й робочі мурашки сильні саме своєю солідарністю, оскільки вони постійно і в усьому допомагають одна одній і діють спільно.

Кладку яєць роблять зрілі самки. Яйця бувають досить великого розміру, білого або ясно-жовтого кольору. Самка просто відкладає їх у купу до однієї з камер, і далі про потомство піклуються робочі мурашки. Вони негайно розбирають їх, ретельно облизують, причому, мабуть, надають їм потрібної вологості, і потім розносять у різні камери в приготовлені заздалегідь приміщення. Протягом одного дня мурашки по кілька разів перетягують личинки з верхніх поверхів у нижні залежно від погоди. Годування личинок відбувається з великими церемоніями. Для кожної личинки призначається особлива мурашка, яка годує її з рота особливою рідиною, облизує її і очищає від бруду, що випадково пристав. Навіть тоді, коли личинка вже дозріла, робочі допомагають їй вийти з кокона, розгризаючи оболонку.

Роїння відбувається навесні, коли крилаті самці і самиці вилітають цілими зграями, кружляючи в повітрі, підіймаючись на значну висоту, б’ються між собою і кусаються. Нарешті закінчилося спаровування, і тоді самці зазвичай самі втрачають свої крила і здебільшого невдовзі гинуть. Що стосується самиць, то робочі підхоплюють їх, силою затягують у гніздо, тут обривають їм крила, після чого починають надавати їм такі ж знаки шанування, як бджоли – цариці-матці.

Влаштувавшись у гнізді, самиця починає відкладати яйця. Часто буває, що самиця самостійно засновує нове гніздо, причому сама піклується про виведення першого потомства, а подальші турботи лягають на плечі нових робочих, що з’явилися на світ.

Іноді в одному гнізді живуть усі 3 роди особин мурашок 2-х різних видів. У такому разі менш численних називають «мешканцями». В інших випадках у мурашиному гнізді живуть лише робочі мурашки іншого виду, яких господарі викрали у вигляді лялечок, і тепер ті живуть тут як раби. Проте і ставлення до цих рабів буває різним. У деяких колоніях робочі-господарі виконують усілякі роботи разом із рабами, але бувають і цікавіші відносини, коли хазяїни не можуть обійтися без рабів. Так, у мурашки-амазонки, яка дуже смілива в полюванні на інших мурашок, усі роботи в гнізді виконують інші мурашки з виду Formica fusca; вони померли 6 з голоду, якби працелюбні мурашки не годували їх.

Окрім мурашок інших видів, у їхніх колоніях живуть також і інші тварини, які мають спільну назву «друзів мурашок». Одні з цих тварин живуть у мурашниках тільки у вигляді личинок і лялечок; від них мурашкам ані шкоди, ані користі, і господарі їх тільки терплять. Такою є, наприклад, личинка бронзівки, яка, нікому не шкодячи, поїдає трухлятину всередині мурашника. Інші комахи живуть у мурашиних гніздах в дорослому стані. З-поміж них найцікавішими є трав’яні воші, або попелиці, яких мурашки захоплюють на своїх полюваннях і приносять до себе, де утримують як дійних корів. Справді, вони доять їх, тобто особливим чином обмацують їх вусиками і змушують випускати солодку рідину, якою ласують.

Деякі мурашки ведуть правильне сільське господарство. Вони влаштовують особливу загородку, оточену високою стіною, і напускають туди попелиць, ніби худобу в хліві. Нарешті, є й такі комахи, які проводять у мурашниках весь цикл свого розвитку.

Про розумові здібності мурашок та їхню кмітливість із найдавніших часів існує безліч розповідей. Клеанд розповідає, як одного разу натовп мурашок підійшов до чужого мурашника з трупом мурашки. Миттю на шум з мурашника вискочило кілька сторожових воїнів, які подивилися, що сталося, і знову сховалися. Прибульці знову голосно їх викликали, і ця церемонія повторилася тричі. Нарешті з мурашника вийшла процесія і передала чужинцям черв’ячка, ніби викуп за тіло померлого товариша, якого ті принесли.

Деякі спостерігачі допускають у мурашок існування розмовної мови за допомогою знаків і стверджують, що мурашки можуть передавати свої враження одна одній, доторкуючись вусиками. Ландау пішов ще далі і доводив, що у мурашок є звукова мова, але звуки ці незрозумілі для людського вуха. Нарешті, у деяких мурашок було знайдено на черевці особливої будови орган, яким комаха може видавати звук, чутний навіть для людини. Крім того, немає сумніву, що у мурашок дуже розвинений нюх, яким вони теж керуються, розпізнаючи одна одну.

Тепер усіх мурашок поділяють на 5 родин: 1) справжні мурашки, у яких стеблинка 1-членикова; 2) кліщові мурашки з такою самою будовою черевця, але із жалом; 3) жалоносні мурашки, у яких черевце перетягнуте між першим і другим члеником; 4) сліпі мурашки, у яких ні самці, ні робочі не мають очей; 5) вузлові мурашки, які мають жало і 2-членикову стеблинку.

Згадаємо червоногруду мурашку-деревоточця, або велетенську мурашку (Camponotus herculeanus), що досягає 20 мм завдовжки, з червоним кольором на грудях. Але ще цікавіша руда лісова мурашка (Formica rufa), у якої головний щиток не має виїмки, лоб зморшкуватий, груди червонуваті й обросли щетинками; самець має 11 мм завдовжки, самиця – менше 10, а робоча – 4,5–6,5 мм. Ця мурашка живе в усій Європі, переважно в Азії та Північній Америці. Вона тримається переважно у хвойних лісах, де влаштовує зі шматочків листя, кори, хвої та землі величезні гнізда, до 125 см заввишки, але підземна частина їхня ще більша.

З європейських видів назвемо чорну мурашку Давіш niger) до 11 мм завдовжки, яка поширена майже по всій Європі, живе у гнилих пнях; бура мурашка поширена в Європі та Північній Америці, живе в землі, у дуплах дерев, а також у тріщинах стін.

Мурашки не тільки прибирають у мурашнику, а й підтримують у ньому постійну температуру. Для цього створюється куполоподібна форма мурашника, що сприяє більшому вловлюванню сонячних променів і накопиченню тепла. Нагріті на сонці мурашки переміщаються вглиб мурашника. Нагрівання нижніх камер обумовлене великою кількістю розігрітих мурашок, що прибігають згори. Цей ефект виявляється у вищій температурі підземних приміщень.

Вельми цікавою медова мураха (Myrmecocystes mexicanus), що живе в Центральній Америці та південній частині Сполучених Штатів. Тут вона влаштовує собі гніздо в піщаному ґрунті, у вигляді переплетених коридорів і численних камер, розташованих у кілька поверхів одна над одною. Натуралісти з подивом помічали, що в деяких з підземних камер висять причеплені ногами до стелі товсті мішкоподібні мурашки. Виявилося, що це живі посудини для збереження меду. Деяких мурашок їхні товариші змушують їсти дуже багато меду і потім підвішують униз головою. Ці живі посудини висять нерухомо і в разі потреби відригують із вола мед, щоб передати його товаришам.

Жалоносні мурашки (Poneridae) так називаються тому, що у них, як у самиць, так і в робочих, є жало. Ці комахи живуть невеликими групами, переважно в Азії та Південній Америці.

Мурахи-кочівники, або мурахи-легіонери, або мандрівні мурахи (Dorylinae), мешкають у тропіках Старого і Нового Світу. Усі ці мурашки сліпі. Самиці і самці мають 1-членикову стеблинку, а робочі – 1-членикову (Еciton) або 2-членикову (Dorylus). У робочих розвинуте жало. Мандрівні мурахи постійно мандрують великими колонами.

На жителів тропічної Америки колони цих мурах наганяють жах, бо вони знищують усе живе на своєму шляху і зупинити їх неможливо. Почувши крики птахів, що супроводжують мандрівних мурах, жителі поспіхом залишають села, забираючи домашніх тварин. Коли колона йде, у селі не залишається ні клопів, ні тарганів, ні щурів. Розповідають, що ці мурахи надзвичайно кмітливі, і якщо їм доводиться перебиратися через струмочок або через канавку, то вони міцно зчіплюються вервечкою одна з одною і так утворюють живий місток, по якому вільно переходять їхні товариші.

Найкраще вивчена біологія американських мандрівних мурах (Еciton). Під час руху колон цих мурах дотримують певного порядку. По краях рухаються солдати з величезними вигнутими щелепами, у центрі – самиці і робочі, що несуть личинок і лялечок. Самиця в цей час струнка, з маленьким черевцем. На ніч колона зупиняється, і мурахи збиваються докупи. Але минає певний час, і колона перестає рухатися. Мурахи утворюють із себе живе кулясте гніздо, порожнисте всередині, з кількома входами. У цей час у самиці дуже розростається черевце і вона відкладає яйця. Робочі виводять з них личинок. Час від часу невеликі загони йдуть, щоб добути для них їжу. Але личинки підростають, і колона знову рушає в дорогу.

Понерини (Ponerinae) – це найбільш примітивні з мурах. Стеблинка між грудьми і черевцем у них 1-членикова, але перший членик черевця відокремлений від подальших перетяжкою. Жало дуже розвинене. Харчуються вони тільки комахами та іншими безхребетними і не збирають попелиць. Самки, засновуючи гніздо, постійно виходять на полювання, щоб добути їжу для личинок. До цієї підродини належить найбільша з відомих мурах – велетенська дінопонера (Dinoponera grandis).

Мурашки-листорізи, або зонтичні мурашки (Acromyrmex), мешкають в Америці. Якщо стежка цих мурашок пролягає до якого-небудь дерева, то через деякий час дерево залишається без листя. Мурашки зрізають щелепами шматочки листя і відносять їх у гніздо. Але листорізи зовсім не харчуються листям. Принесене в гніздо листя мурашки ретельно розжовують, змішують його зі своїми екскрементами та слиною і складають отриману масу у спеціальні великі камери. На цих «грядках» виростають гіфи гриба. Якщо витягнути цю масу з мурашника, то незабаром виростають плодові тіла, але в гніздах мурашки цього не допускають.

Ці мурашки харчуються самі і годують своїх личинок конідіями грибів. Вилітаючи з гнізда, молоді самки завжди несуть із собою шматочки грибниці і на новому місці одразу ж починають вирощувати гриби.

Мурашки-кравці, або мурашки-ткачі, або екофілли (Oecophylla), незвичайні своїми гніздами, зшитими з листя. Трапляються у тропіках і субтропіках Австралії, Африки, Південної Азії. Довжина великих робочих – близько 8–10 мм. Забарвлення тіла від червонуватого до жовтувато-брунатного. Половину тіла дорослих личинок цих мурашок займають величезні павутинові залози. Павутина, яку вони виділяють,– це нитки, що ними вони зшивають своє гніздо. При цьому одні робочі хапаються ніжками за один листок, а щелепами підтягують другий і так можуть довго тримати листя. Якщо прибрати одну з мурашок, з’являється інша і стає на її місце. Та досить ножицями змінити конфігурацію одного з листків, як мурашки змінюють свої місця. Коли листя стягнуто, з гнізда з’являються робочі, несучи личинок. Торкаючись головою личинок то до одного, то до іншого листка, вони «зшивають» листя павутиною. Гнізда майже кулясті, діаметром до півметра.

Мурашки-кравці полюють і збирають виділення попелиць і червців тільки на деревах і на землю спускаються лише для того, щоб перейти з одного дерева на інше.

Фараонова мурашка, або домова мурашка, або корабельна мурашка (Monomorium pharaonis). 1758 р. Лінней описав крихітну жовту мурашку з Єгипту, назвавши її фараоновою мурашкою. 1828 р. цю мурашку було вперше виявлено в Англії. Тут вона влаштувалася під плитами традиційних англійських камінів. І з того часу почала швидко розселятися по всьому світу.

Живуть ці теплолюбні комахи на півночі, винятково в будинках, особливо в нових із порожнистими перекриттями і прихованими батареями парового опалення. Крихітні (2–2,5 мм завдовжки) мурашки проникають усюди і лізуть у всі продукти.

Мурашки поширені по всьому світу, за винятком Антарктиди, утворюючи 10–25% земної біомаси наземних тварин. Успіх цих комаху багатьох середовищах проживання зумовлений їхньою соціальною організацією і здатністю змінювати місце проживання з використанням різноманітних ресурсів.

мураха з крилами

Майже завжди в той час, коли закінчується літо і починається осінь, часто зустрічається вид комах, який нам не дуже подобається. Мова йде про мурашку з крилами. Багатьох це дивує або вважає, що вони ще один вид тварин, схожих на мурах, які лежать на землі, але з крилами. І вони не знають, що вони однакові.

Ви також здивовані? Тоді не забудьте прочитати всю інформацію, яку ми підготували для вас, щоб ти знаєш, яка мураха з крилами, звідки він походить, функції та потреби, такі як годування чи розмноження.

Характеристика крилатої мурахи

Крилатий мураха також відомий як літаюча мураха, або крилаті мурахи. Це мураха, як випливає з назви, але має дещо іншу форму від звичайних. Для початку, Він має шарнірну антену, а також тонку талію. Крім того, його крила фактично подвійні; Має менші задні та передні.

Цей крилатий мураха може бути самцем і самкою. А від інших (наземних) відрізняється тим, що є плідним, тобто може мати потомство. Однак самки зазвичай більші за самців.

Звідки береться мураха з крилами?

Крилатий мураха не видно в будь-яку пору року. Правда в тому, що Вони з’являються лише в кінці літа. збігається з дозріванням мурашника. І це те, що в цей момент королева мурашок відкладає яйця плідних самців і самок з метою, щоб вони спаровувалися (що вони роблять у повітрі), і щоб самки могли сформувати свій власний мурашник.

З цієї причини їх зазвичай можна побачити у вересні, жовтні та навіть листопаді. Вони частіше трапляються відразу після сезону дощів, оскільки саме тоді їх заохочують частіше виходити на вулицю. Причина не в чому іншому, як у самій вологості. І це те, що коли йде дощ, ймовірно, що кількість хижаків зменшується, і тому крилатих мурашок заохочують виходити в такі моменти, тому що це спосіб збільшити їхнє виживання (вони не збираються полюйте на нього, вони можуть спаровуватися з чимось більш спокійним, а також, оскільки земля волога, вони можуть набагато краще копати).

Але це не означає, що ви знайдете їх лише тоді. Правда полягає в тому, що з найпоширеніших жанрів це messor barbarus той, що адаптований до тих місяців; але в червні їх теж можна побачити, тільки роду Ласій Нігер, який не настільки відомий.

Яку функцію виконує мураха з крилами?

Незважаючи на те, що вони неприємні комахи, оскільки вони зазвичай їх не люблять, навіть менше, ніж звичайні мурахи, правда полягає в тому, що крилата мураха дуже важлива для навколишнього середовища. Оскільки? Ну, через наступне:

• Ці мурахи здатні підтримувати царство мурах, оскільки саме від них вони будуть продовжувати жити. І, якщо ви не знаєте, мурахи відповідають за очищення ґрунту від будь-якої мертвої органіки, тому в лісі, коли тварини гинуть, ви зазвичай не бачите, що вони мертві, тому що вони служать як їжа для інших.
• Вони є джерелом їжі для інших тварин. Фактично, якщо вони зникнуть, інші тварини матимуть дефіцит харчування.
• Вони регулюють шкідників, оскільки так, вони здатні атакувати інших комах, які можуть загрожувати вашому здоров’ю.
• Вони аерують ґрунт (утворюючи мурашники та будуючи під ним свої колонії).
• З огляду на все це, для нас нормально вважати, що, хоча вони не приємні для багатьох, ці мурахи необхідні.

Мурахи втрачають крила?

Коли дитина бачить мураху з крилами, для неї нормально дивуватися, чому звичайні мурахи втратили крила, а вони їх зберегли. Справа в тому, що не всі мурахи мають крила, але ті, що мають, також їх втратять.

Насправді ми повинні поділяються на дві групи: крилаті мурахи-самці та літаючі мурашки-самки.

• У випадку з крилатою мурашкою-самцем його метою є запліднення самки. Більш нічого. Насправді, як тільки це відбувається, найнормальнішою річчю є те, що воно закінчується вмиранням.
• Зі свого боку, самка літаючої мурашки в той самий момент, коли закінчується запліднення, яке пройшло успішно, падає на землю. Там ви повинні знайти місце для укриття, щоб створити свій мурашник і захиститися від холоду. Крила відпадають, а то й тварина сама їх відриває, бо вони їй більше не потрібні.

І це те, що функція крил полягає просто в тому, щоб дозволити йому рухатися, щоб знайти місце для поселення та розмноження. Але як тільки він має все, вони марні, і він зрештою їх позбувається.

годування крилатих мурах

Що стосується годівлі крилатого мурахи, то вона складається з фрукти, овочі, листя, мертві тварини, гриби. Коротше кажучи, те саме, що їдять інші види мурах, оскільки вони мають такий самий раціон (вони відрізняються від них лише функціями та крилами).

Вони мало їдять, тому що їм потрібно бути спритними і мало важити, щоб мати можливість літати, а також для розмноження.

Розмноження літаючої мурашки

Розмноження крилатої мурахи подібне до інших тварин. Їхня мета — спаровуватися, і чим швидше, тим краще, оскільки таким чином вони мають більше часу, особливо самки, щоб знайти місце для створення власного мурашника.

Копуляція відбувається в повітрі, Ось чому вони повинні бути достатньо спроможними, щоб триматися в повітрі за допомогою крил у той самий час, коли самець запліднює самку. І, якщо ви не знаєте, це може тривати цілий день.

[пов’язана url = »https://infoanimales.net/ants/ant-soldier/»]

Після цього моменту самці гинуть (це може статися миттєво або лише через кілька днів), тоді як самки можуть впасти на землю або дати їм час полетіти на вищі території, де вони шукатимуть місце для освоєння. свій мурашник і, отже, почати новий цикл.

• Куля мураха
• столяр ант
• вогняна мураха
• оксамитовий мураха
• фараонова мураха
• Мураха-лев
• чорна мураха
• Королева мурах
• Мураха червона
• солдат ант
• мураха-зомбі
• Мурашине жало

Мураха – види і фото з назвами, опис, чим харчуються, шкода, факти і особливості

Мурахи представляють великий клас комах типу членистоногі і загону перетинчастокрилі. По своїй організації вони є групою громадських комах , у яких представлено чіткий поділ на три касти: робочі мурахи, самки і самці.

• Вступ
• види мурах
• Чорна садова мурашка
• руда Мірмікей
• Малий лісової мураха
• фараонів мураха
• Дінопонера гігантська
• Азіатський мураха-кравець
• Східної ліометопум
• Криваво-червоний мураха
• Жовтий мураха-амазонка
• Мурахи-легіонери
• територія поширення
• харчування
• розмноження мурах
• шкода
• Особливості способу життя
• Цікаве відео про мурах

види мурах

На сьогоднішній день добре відомі порядку 13 тисяч видів мурах, з яких близько 300 різновидів знаходяться на території Росії. Класифікувати цих комах досить проблематично, оскільки існує велика кількість видів-двійників і різних гібридів, які практично не відрізняються за зовнішнім виглядом. Розглянемо основні види мурашок:

Чорна садова мурашка

Даного представника називають також чорний лазій . Він широко поширився на території Португалії, Британії і середній смузі Росії. Робочі особини цих мурах здатні досягати довжини тіло близько 4,5 міліметрів, а самки можуть мати довжину в 11 міліметрів. Їх тулуб забарвлене темно-коричневими або чорними невеликими волосками. Вони вважають за краще облаштовувати свої гнізда в землі або під мертвою деревиною. Харчуються переважно паддю, яку виділяє попелиця. В результаті ці комахи є шкідниками, так як розводять і охороняють тлю, яка завдає великої шкоди сільськогосподарським угіддям. Примітний той факт, що матка цього мурашки здатна доживати до 30 років.

руда Мірмікей

Даний вид мурах широко поширився на території Європи, Уралу, Сибіру і Далекого Сходу. Самки пофарбовані в рудий відтінок і досягають довжини до 6 міліметрів, а самці – переважного чорного кольору з довжиною тіла до 5 міліметрів. Свої гнізда вони обладнують під камінням або поваленими деревами.

Малий лісової мураха

Цей вид широко розповсюдився на території лісів з помірним кліматом . Вони зустрічаються в різній місцевості від Північної Євразії до України, Швеції та Німеччини. Розмір цих комах варіюється від 7 до 14 міліметрів в довжину. Їх тіла пофарбовані в червоно-бурий колір з темним черевцем. Мурашник цих комах доходить до висоти в 2 метри і представлений скупченням гілок і хвої. На даний момент цей вид мурах є зникаючим і числиться на сторінках Червоної книги більшості країн Європи.

фараонів мураха

Таку назву цей мураха отримав завдяки тому, що є ендеміком Єгипту. Їх колонії з невеликою швидкістю розселилися практично на всіх континентах. Робочі комахи забарвлені в жовтий колір і досягають довжини не більше 2 міліметрів. Самці відрізняються від самок наявністю крил і чорним забарвленням тіла. Вони можуть досягати довжини до 3,5 міліметрів. Самки в свою чергу досягають довжини тіла близько 4,5 міліметрів і пофарбовані жовто-коричневим кольором. Молоді самки мурах мають крила, проте після спарювання, робочі мурахи відкушують їм крила. Зустрічаються ці мурахи в темних і вологих місцях, обладнавши мурашники в межах одного житлового будинку.

Дінопонера гігантська

Вам може сподобатись: Яке значення тварин у природі та житті людини? 20 прикладів, чому тварини важливі

Окрему славу даний представник отримав завдяки своїм гігантським розміром. Особини цього виду здатні досягати близько 33 міліметрів довжини тіла. Їх тулуба забарвлене в чорний колір. Самці відрізняються наявністю крил, а маток цього виду немає і зовсім. Замість них використовують робочі особини – самки. Зустрічаються ці великі мурахи тільки у вологих лісах і саванах Південної Америки. Вони облаштовують свої оселі на глибині близько 40 сантиметрів.

Азіатський мураха-кравець

Відрізняються ці види своїм яскраво-зеленому забарвленням тіла з червоно-оранжевим черевцем і бежевими кінцівками. Дорослі особини досягають довжини тіла до 8 міліметрів, а самці можу доходити до 10 міліметрів довжини. Свої лігва мурахи-кравці будують на деревах, скріплюючи листя своїми виділеннями. Зустрічаються вони на територіях Австралії, Таїланду, В’єтнаму і Бангладешу. Одна колонія може вміщати в себе близько 1,5 мільйона представників.

східний ліометопум

Даний вид мурах є зникаючим і знаходиться в Червоній книзі. Мешкає він на території далекосхідного ареалу Росії. Робочі особини можуть досягати довжини тіла до 6 міліметрів, а самці і самки можуть доходити до 12 міліметрів. Свої лігва облаштовують в деревній корі сосен, ялиць, лип і беріз.

Криваво-червоний мураха

Він отримав окреме поширення в європейських країнах, а також на середній смузі Росії, Китаї та Монголії. Робочі мурахи досягають довжини тіла близько 8 міліметрів. Їх тіло забарвлене в чорний колір з помаранчевою головою. Матка криваво-червоних мурах досягає 10 міліметрової довжини тіла і має червону голову з помаранчевої грудьми. Літні гнізда ці мурахи обладнають на гнилих пнях, а також в землі або під камінням. Взимку змінюють гнізда на тим, що знаходяться біля основи дерев. Вони відрізняються також і тим, що можуть влаштовувати грабежі на інші мурашники. Захоплених лялечок вони використовують як «рабів».

Жовтий мураха-амазонка

Відрізняються ці мурахи досить великими розмірами. Самки здатні досягати довжини тіла близько 1 сантиметра, а самці в свою чергу не перевищують 0,75 сантиметрів довжини. Робочі мурахи не більше 0,7 сантиметрів. Як правило, всі самки і робочі мурашки пофарбовані в червоно-жовті відтінки, а їх тулуб вкритий невеликими чорними волосками. Самці ж повністю чорні з бурими вусиками. Зустрічаються ці комахи на території європейських країн, а також в країнах Азії і на заході Сибіру. В якості ареалу жовті мурахи-амазонки вибрали вологі ліси, а свої гнізда обладнують в просіках і узліссях. Їм властиво викрадати інші види мурашок і використовувати їх в якості додаткової робочої сили.

Мурахи-легіонери

Цей вид являє підродина кочових мурах, які зустрічаються виключно в тропіках і субтропіках. Найчастіше вони зустрічаються на територіях Південної і Центральної Америки, а також в Африці. Існують великими групами, з яких найбільший відсоток припадає на робочих мурах. Це досить ненажерливий вид, які харчується всім, що трапляється на шляху. Незважаючи на невеликі розміри, які коливаються в діапазоні від 2 до 4 міліметрів, цей вид відрізняється величезною чисельністю. Вони винищують велику кількість посівів культурних рослин, харчуючись їх соками.

територія поширення

Мурахи вкрай численний вид комах, які поширилися практично на всіх континентах і адаптувалися до різних кліматичних зон. Винятком є ​​сувора Арктика і Антарктида, а також холодні острови Ісландії і Гренландії. Для багатьох мурах властиво впадати в тривалу сплячку з моменту настання холодів.

В якості жител комахи облаштовують собі мурашники, які будуються на гнилій деревині, грунті або дрібними каменями. Деякі мурахи здатні захоплювати гнізда інших комах, а також облаштовуватися недалеко від людських осель.

харчування

Раціон мурах досить різноманітний, але багато в чому залежить від виду. Як правило, вони використовують в їжу рослинність і тварини залишки. Харчуються мурахи кілька разів в день.

В якості білкової їжі, яка служить будівельним матеріалом для розвитку личинок, використовуються мертві комахи, а також залишки тварин і трофічні яйця. Личинки домашніх мурах воліють молочні продукти, яєчні страви і желатин. Для матки необхідна білкова їжа, яку повинні пережовувати доглядають мурахи.

В якості вуглеводів мурахи використовують медяну росу. Вона являє собою сік листя, який виділяється під час температурних коливань. Крім цього, в їх раціоні присутня падь – виділення комах, зокрема, попелиць. Мурашкам властиво вирощувати тлю для своїх цілей. Вони пасуть її, ростять і захищають від інших мурах. Після чого їх доять і вживають отримане молоко.

Крім цього, мурахи харчуються різними насінням і корінням рослин, горіхами і грибами. Цікаві ці комахи і тим, що запасають близько 1 кілограма сировини на зиму. Наприклад, мурахи-листорізи приносять в свої мурашники листя, яку потім пережовують і зберігають у спеціально обладнаних камерах. Після чого з цього листя починають рости гриби , які мурахи потім використовують в їжу.

розмноження мурах

Розмножуються мурахи двома способами. Це відбувається не частіше двох разів на рік. Перший спосіб полягає в тому, що молода матка з певним числом робочих мурах відділяється від усього суспільства і влаштовує окремий мурашник. У другому способі використовується шлюбний політ, коли самка мурашки запліднюється самцями з іншого мурашника. Після безпосередньо запліднення, вона відкладає яйця, з яких на світ з’являються робочі особини. Самці найчастіше гинуть через певний часовий проміжок.

У період до появи потомства, самка харчується тільки поживними речовинами із залишків мускулатури крил. Самки з’являються з запліднених яєць, а самці – з незапліднених.

Життєвий цикл мурах

шкода

Мурахи здатні оселитися в добре опалювальних місцях. Наприклад, в квартирах вони вважають за краще облаштовуватися на кухнях і ванних кімнатах. Вони можуть знаходитися під паркетом, кахлем, плінтусом і в різних щілинах.

Мурахи можуть бути небезпечні, коли вони повзають по гнилим залишкам їжі та іншим нечистотам, потрапляючи при цьому в продукти харчування. Вони здатні передавати такі небезпечні захворювання, як дифтерія, тиф і багато інших. Мурахи здатні зіпсувати будь-яку їжу. Вести боротьбу з ними досить проблематично, оскільки вони розміщують свої гнізда приховано, а використання отрут може не дати бажаного результату. Для боротьби з колоніями мурах найкраще працює приманочного метод.

Особливості способу життя

Тіло мурах представлено ступінчастою головкою і великий задньою частиною. Вони також наділені щупальцями, які представлені з кінчиків і довгого сегмента. Відмінною рисою їх способу життя є організація соціальної структури. Тільки мураха-королева може відкладати яйця. Самці в свою чергу займаються тільки тим, що запліднюють королеву, а потім гинуть. Комунікація між мурахами відбувається за допомогою феромонів. Шлях до джерела прожитку позначається ароматом з ніжок, який утворюється за рахунок спеціальних залозі і містить в собі дані про місце і як джерело. Рідка їжа транспортується в мурашник в соціальних шлунках, а тверда – цілком або по шматках.