Петербурзькі повісті

Петербурзькі повісті (рос. Петербургские повести) — загальна назва п’яти повістей, написаних Миколою Гоголем, і назва складеного з них збірника. Об’єднані спільним місцем дії — Санкт-Петербургом 1830—1840-х років.

Петербурзькі повісті являють собою особливий етап у творчості Гоголя; історики літератури говорять про другий, «петербурзький», період його діяльності.

Зміст збірника

«Невський проспект» (рос.«Невский проспект»)
«Ніс» (рос.«Нос»)
«Портрет» (рос.«Портрет»)
«Шинель» (рос.«Шинель»)
«Записки божевільного» (рос.«Записки сумасшедшего»)

Деякі літературознавці, зокрема і Олександр Воронський , ставлять в один ряд з Петербурзькими повістями ще і повість «Карета» (рос. «Коляска») [1] .

Хронологічні рамки

Повісті створювалися протягом 30—40-х років XIX століття. 1835 року були видані повісті «Записки божевільного», «Невський проспект», «Портрет» (значно перероблений варіант цієї повісті вийшов у 1842 році), більшість з яким були написані одним-двома роками раніше. Наступного, 1836, року з’явилася на світ повість «Ніс», а 1842 — «Шинель».

Які повісті увійшли до складу петербурзьких повістей

2) Сприйняття творів інших видів мистецтва

Презентуйте створені вами ілюстрації до комедії М. В. Гоголя «Ревізор». (Охочі демонструють свої ілюстрації, учитель коментує й оцінює роботи учнів.)

3) Творча робота

Презентуйте складені вами ситуативні оповідання про сучасних «ревізорів». (Охочі зачитують свої оповідання, учитель коментує й оцінює роботи учнів.)

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В одній із Петербурзьких повістей Гоголь зображує трагедію чиновника — «маленької людини» Акакія Акакійовича Башмачкіна, життя якої цілковито безпросвітне. Ідеться про повість «Шинель», із якою ми починаємо знайомитися сьогодні.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ

1. Міні-лекція

Ще 1833 р. М. В. Гоголь задумав книгу під назвою «Місячне світло в розбитому віконці горища на Василівському острові в 16-й лінії» — відображення соціальних протиріч великого міста, що «стирає межі між дійсністю й ілюзією в загальному таємничому колориті».
У Петербурзьких повістях («Невський проспект», «Ніс», «Портрет», «Шинель», «Записки божевільного») сюжети зосереджено довкола одного місця — столиці російської імперії, Петербурга. Наскрізна тема Петербурзьких повістей — оманливість зовнішнього блиску столичного життя, його уявної пишноти, за якою ховається низинна й вульгарна проза. «О, не вірте цьому Невському проспекту. Усе облуда, усе мрія, усе не те, чим здається!» — ці слова з повісті «Невський проспект» можуть слугувати епіграфом до всього циклу.
Замість людей Невським рухаються «франтівський сюртук з найкращим бобром… грецький прекрасний ніс… прегарні бакенбарди… пара гарненьких оченят і чудесний капелюшок… перстень з талісманом на випещеному мізинці… ніжка в чарівному черевичку. галстук, що викликає подив»1, тощо. Тут Гоголь перетворив людину на річ: бездуховний світ омертвів і розсипався на деталі, на речі, зрештою людину замінив предмет.
У цьому циклі відбилися перші враження й перші розчарування митця від північної столиці, усі градації почуттів, починаючи від уявлення про Петербург як осередок розмаїтої людської діяльності, місця застосування сил і здібностей, аж до картини міста меркантильного й розкішного, у якому гине все чисте й живе. Гоголь змалював Петербург як дивне місто, що живе обманом і брехнею: ними просякнуті його вулиці, вони володіють душами його мешканців.
Зі звичайного, непримітного життя несподівано виникає фантастика, дивина, нічим не вмотивована, безпричинна. І тут виявляється, що в темній безодні петербурзького світу прихована страшна та похмура романтика: дійсність сповнена злом, що здатне набувати найфантастичніших форм і виглядів. Така подвійність зображення, коли реальність перетворюється на фантастику, а фантастика обертається на реальність, коли фантастичне й реальне неподільні, оголює примарність дійсності. Цю примарність Петербурзьких повістей Микола Васильович створив за допомогою гротеску.
Пригадаймо історію літератури: поміж героїв різних літературних епох ми вже зустрічали образи «сильної людини», «зайвої людини», «маленької людини». Образ «маленької людини» М. В. Гоголь майстерно створив у «Шинелі» — одній із Петербурзьких повістей.
Якось письменник почув історію про бідного чиновника, який дуже полюбляв полювати. Ціною жорсткої економії й виснажливої понаднормової праці він зібрав гроші та придбав зрештою дорогу рушницю. Але першого ж дня, коли він на човні вирушив Фінською затокою, рушниця впала у воду. Утрата так засмутила чиновника, що він захворів і перебував на межі життя та смерті. Товариші дізнались про цю пригоду, зібрали гроші й купили йому таку саму рушницю. Із цієї історії виник задум написати повість, у якій розповідалось би про бідного чиновника, що виплекав собі мрію, а потім утратив бажане. Цією чудовою повістю Гоголь увів у літературу образ «маленької людини», яка живе безпросвітним життям і позбавлена елементарної поваги до себе,— образ Акакія Акакійовича Башмачкіна.

2. Складання опорного конспекту

За прослуханою міні-лекцією вчителя складіть опорний конспект.

3. Аналіз тексту й образів літературного твору

Прочитайте повість М. В. Гоголя «Шинель» від початку твору до епізоду, коли Башмачкін одягнув нову шинель і пішов до департаменту. Прокоментуйте прочитане. Випишіть цитати до образу Башмачкіна.

Очікувана відповідь

Образ А. А. Башмачкіна у цитатах
(за I умовною частиною повісті М. В. Гоголя «Шинель»)

Категорія	Цитата
Зовнішність	«Низенький на зріст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навіть на вигляд підсліпуватий, з невеличкою лисиною на лобі, із зморшками по обидва боки щік, із кольором обличчя, як то кажуть, гемороїдальним»
Посада	«Він був те, що називають довічний титулярний радник, з якого, відома річ, наглузувалися та накепкувалися вволю різні письменники, що мають похвальний звичай наполягати на тих, хто не може кусатися»
Ім’я	«На прізвище чиновник був Башмачкін. Уже з самого імені видно, що воно колись пішло від башмака…»; «…Акакій Акакійович …народився… проти ночі… під 23 березня. Породіллі дали на вибір, одне з трьох [імен]… Мокія, Сосія, чи. Хоздазата. Щоб догодити їй, розгорнули календар в іншому місці; знову вийшли троє імен: Трифілій, Дула і Варахасій. Ще перегорнули сторінку — вийшли: Павсикахій та Вахтисій. «Ну, я вже бачу,— сказала стара,— що, видно, така його доля. Коли вже так, нехай краще зватиметься, як батько його. Батько був Акакій, то нехай і син буде Акакій». Таким ото чином і пішло Акакій Акакійович»
Ставлення до героя оточуючих	«В департаменті не виявляли до нього ніякої пошани. Сторожі не тільки не вставали з місця, коли він проходив, але навіть і не дивились на нього, немов через приймальню пролетіла звичайна муха. Начальники поводилися з ним якось холодно-деспотично. Який-небудь помічник столоначальника просто тикав йому під ніс папери, не сказавши. як заведено в благопристойних службах. Молоді чиновники підсміювалися й глузували з нього»
Ставлення героя до оточуючих	«Тільки коли занадто вже нестерпний був жарт, коли штовхали його під руку, заважаючи робити своє діло, він промовляв: «Облиште мене, навіщо ви мене кривдите?» І щось чудне було в словах і в голосі, яким їх проказувано. В ньому чулося щось таке, схиляюче до жалю, що один молодий чоловік, недавно призначений, який, за прикладом інших, дозволив був собі посміятися з нього, раптом зупинився, немовби вражений, і відтоді ніби все змінилося перед ним і набрало іншого вигляду. якась неприродна сила відштовхнула його від товаришів, з якими він познайомився, вважаючи їх за пристойних світських людей. І довго потім, серед найвеселіших хвилин, уявлявся йому низенький чиновник з лисинкою на лобі…»
Ставлення героя до своєї роботи	«І він брав [папери], поглянувши тільки на папір, не дивлячись, хто йому поклав і чи мав на те право. Він брав і одразу ж прилаштовувався писати його»; «Навряд чи де можна було знайти людину, що так жила б у своїй посаді. Мало сказати: він служив ревно, ні, він служив з любов’ю. Так, у цьому переписуванні йому ввижався якийсь свій розмаїтий і приємний світ. Насолода відбивалась на обличчі його: деякі літери у нього були фаворити, до яких коли він добирався, то був сам не свій: і підсміювався, і підморгував, і допомагав губами, так що в обличчі його, здавалося, можна було прочитати кожну літеру, яку виводило перо його. Коли б відповідно до його старанності давали йому нагороди, він би, на диво собі, може, навіть потрапив би у статські радники; але вислужив він, як висловлювалися дотепники, його товариші, пряжку в петлицю та нажив геморой у сідницю»; «Написавшись досхочу, він лягав спати, усміхаючись заздалегідь від думки про завтрашній день: що то Бог пошле переписувати завтра»

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Евристична бесіда

До якої атмосфери Петербурга потрапляє читач повісті «Шинель»?
Яким ми бачимо головного героя повісті? Зачитайте його портрет.
Про що свідчить його зовнішність? (Непомітний.)
Як звати героя повісті? розкажіть історію отримання цього імені. Що означає це ім’я? (Сумирний, син сумирного.)
Що спонукало Гоголя написати про Башмачкіна? (Анекдот.)
Опишіть повсякденне життя Акакія Акакійовича.
Як би ви назвали його, зважаючи на рід його діяльності та ставлення до своєї роботи? (Людина-ксерокс.)
Що наповнювало внутрішній світ Башмачкіна?
Яким було його зовнішнє оточення?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

Сприйняття творів інших видів мистецтва

Перегляньте фрагменти кінофільму 1959 р. «Шинель» із Роланом Антоновичем Биковим у головній ролі (режисер Олексій Володимирович Баталов) та мультфільму «Шинель» (режисер Юрій Борисович Норштейн почав знімати його 1981 р. й остаточно не завершив і досі). А яким ви уявляли головного героя твору М. В. Гоголя?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: знати зміст І умовної частини повісті М. В. Гоголя «Шинель»; уміти переказувати, аналізувати; дібрати цитатний матеріал до образу Акакія Акакійовича.

Творче: підготувати інсценування «Акакій Акакійович і “значна особа”».