Зміст:
Александр Македонський
Алекса́ндр Македо́нський, Александр Великий (грец. Αλέξανδρος ὁ Μαϰεδών, Ἀλέξανδρος ὁ Μέγας ; 21.07.356 до н. е., м. Пелла, тепер Греція — 10 або 11.06.323 до н. е., м. Вавилон, тепер Ірак) — державний і військовий діяч, цар Македонської держави (336–323 до н. е.) з династії Аргеадів, гегемон Коринфського союзу (336–323 до н. е.), фараон Єгипту (332–323 до н.е.), цар Персії (330–323 до н.е.), «цар Азії» (331–323 до н. е.). Син Філіппа ІІ Македонського, царя Македонії.
| Александр Македонський | |
|---|---|
| Народження | 21.07.356 |
| Місце народження | Пелла |
| Смерть | 10–11.06.323 |
| Місце смерті | Вавилон |
| Напрями діяльності | політика, військова справа |
Зміст
Життєпис і діяльність
Александр Македонський отримав ґрунтовну освіту, одним із його вчителів був Аристотель. З дитинства виявляв лідерські якості та розум: за відсутності батька приймав послів, приборкав коня Буцефала, що не вдавалося дорослим чоловікам. Ще за життя батька керував кіннотою македонської армії під час вирішальної битви проти греків при Херонеї 338 до н. е.
Після смерті Філіппа ІІ 336 до н. е. успадкував титул царя Македонії та гегемона новоствореного Коринфського союзу. Доклав значних зусиль для закріплення влади (захоплення Фів у 335 до н. е.: місто було зруйновано, кілька десятків тисяч його мешканців продано в рабство). Після цього в Александра не залишилося опонентів у Греції та Македонії; почав готуватися до реалізації Східного походу 334–324 до н. е. Похід розпочався з форсування армією Александра Македонського Геллеспонту (тепер протока Дарданелли) навесні 334 до н. е. Сатрапи Малої Азії вирішили дати нападникам генеральну битву. Вона відбулася на р. Гранік у червні 334 до н. е. Перемогу здобули греко-македонці. Завдяки цьому Александр до осені 333 до н. е. завоював усю Малу Азію.
Друга велика битва походу відбулася в листопаді 333 до н. е. при м. Іссі на межі Малої Азії та Сирії. Александр Македонський переміг правителя Персії Дарія ІІІ, захопив його обоз із коштовностями та членами родини. Цей успіх відкрив дорогу до підкорення Сирії, Палестини та Фінікії. Найбільший спротив на цих територіях чинило місто Тір, облога якого розтягнулася на половину 332 до н. е.
Наприкінці того ж року Александр Македонський зі своїм військом вступив до Єгипту. Єгиптяни прагнули позбутися зверхності персів, тож із готовністю визнали Александра фараоном та навіть «сином Амона-Ра». У дельті р. Нілу заснував Александрію Єгипетську (див. Александрія). Вирішальна битва походу відбулася 01.10.331 до н. е. при Гавгамелах, неподалік від Ніневії. Чергова перемога над Дарієм ІІІ вирішила долю Персії: Александр Македонський захопив багаті міста Вавилон, Сузи, Персеполіс, Пасаргади, вигадав для себе новий титул «цар Азії». Після смерті Дарія ІІІ у 330 до н. е. прийняв титул царя Персії. Надалі Східний похід продовжився переходом через Середню Азію (329–327 до н. е.). Фінальним акордом кампанії став Індійський похід 326–325 до н. е.
Правління Александра поступово набирало рис деспотії. Він вимагав знаків рабської покори, не лише від нових підданих, для яких це було звично, а й від греків із македонцями. Це, а також надто тривала військова кампанія, викликало низку повстань проти царя. Під час придушення виступів правитель наказав убити кількох своїх знаних прибічників, зокрема, полководця Парменіона та історика Каллісфена. 328 до н. е. Александр Македонський у відповідь на критику особисто вбив свого близького друга Кліта. З іншого боку, він із щирою повагою ставився до традицій та звичаїв завойованих народів, сприяв злиттю грецької культури з культурами східних цивілізацій. Східним походом Александра започатковано явище еллінізму.
Після завершення походу правитель повернувся до Вавилона, оголосивши його столицею своєї імперії. За короткий час після цього — у 323 до н. е. — Александр Македонський помер. Імовірно, його було отруєно, однак точні причини смерті не з’ясовано.
Відео
Визнання
Ще за життя ім’я Александра було увічнене у назвах міст — Александрій, найвідоміше з яких розташоване в Єгипті. Згодом його біографія стала сюжетом численних картин, книг, фільмів тощо.
Література
- Schachermeyr F. Alexander der Grosse: das Problem seiner Personlichkeit und seines Wirkens. Wien : Österreichischen Akadenmie der Wissenschaften, 1973. 723 p.
- Фор П. Александр Македонский / Пер. с франц. И. Маханькова. Москва : Молодая гвардия, 2001. 445 с.
- Droysen J. G. Geschichte des Hellenismus : in 3 bd. Darmstadt : Academic in Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2008.
- Freeman P. Alexander the Great. New York : Simon & Schuster, 2011. 416 p.
- Пиріг Р. Індійські поразки Непереможеного // Зовнішні справи. 2012. № 8. С. 46–49.
- Green P. Alexander of Macedon 356–323 B.C.: A Historical Biography. Berkeley : University of California Press, 2013. 672 p.
- Елисеев М. Походы Александра Македонского. Москва : Вече, 2017. 478 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Пуховець Д. С. Александр Македонський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Александр Македонський (дата звернення: 22.02.2024).
Оприлюднено: 04.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
2300 років тому Олександр Македонський розбив персів під Гавгамелами
1 жовтня 331 року до н. е. армія Олександра Македонського у битві біля Гавгамел розбила військо Дарія III, що фактично привело припинення існування Перської імперії Ахеменідів. Через шість років Македонський одружився зі старшою дочкою Дарія і прийняв остаточне рішення залишитись в Персії, прийнявши місцевий спосіб життя.
В 334 році до н. е. 22-літній цар Македонії Олександр, який був визнаний гегемоном Коринфського союзу, розпочав свій похід в Малу Азію – переправившись на галерах через протоку Геллеспонт (Дарданелли), в травні він отримав свою першу перемогу в битві біля ріки Гранік, що дало можливість грекам захопити практично всю Малу Азію.
Наступну перемогу Олександр Македонський здобув 5 листопада 333 року до н. е. у битві біля міста Ісса (Кілікія) – маючи 40-тисячне військо, він вщент розбив стотисячну армію перського імператора Дарія III. У полон попали мати, дружина і діти Дарія, імператорський обоз, а сам Дарій з 4 тисячами вояків був змушений рятуватись втечею. Ця перемога дала можливість Македонському підкорити все східне узбережжя Середземного моря, включаючи Фінікію, Палестину та Єгипет, а також Кіпр.
Через два роки Олександр повів македонську армію в центр Перської імперії – він без боїв переправився через Євфрат, Тигр і зустрівся з військом Дарія на рівнині за 75 км на північний захід від містечка Арбели (сучасне місто Ербіль в Іракському Курдистані). 1 жовтня 331 року до н. е. у битві зійшлись 47 тисяч македонського війська з перським. Атаку почала перська кіннота, проте, незважаючи на чисельну перевагу, перси були знову вщент розбиті.
Дарій з рештками війська був знову змушений рятуватись втечею, після чого Олександр без бою захопив Вавилон та інші міста Перської імперії, причому перські вельможі присягли Олександру як новому володарю Азії. Дарій III безуспішно намагався зібрати нове військо і був убитий в липні 330 року до н. е. власним сатрапом Бактрії Бессом. За наказом Олександра Македонського тіло Дарія було доставлене в столицю імперії Персеполіс, де було поховане з королівським почестями.