Що це за птах

Пішов Гусак з довгою лебединою шиєю, не знає, що з нею робити. То так поверне, то сяк витягне, то колесом згорне — все незручно.

Побачив його Пелікан та став сміятися.

— Ти, — каже, — ні Гусак, ні Лебідь! Ха-ха-ха!

Образився Гусак, хотів зашипіти та раптом побачив у Пелікана дзьоб з великим мішком.

«От якби мені такого дзьоба з мішком!» — подумав Гусак.

— Давай мінятися: тобі — мій червоний ніс, а мені — твій дзьоб з мішком.

Посміявся Пелікан, але погодився.

Сподобалося Гусаку мінятися.

З Журавлем Гусак ногами помінявся: за свої лапаті отримав тонкі, журавлині.

У Ворони свої великі білі крила на її маленькі чорні виміняв.

Довго Гусак умовляв Павича змінити його яскравий хвіст на свій куций хвостик…

А добрий Півень подарував Гусакові свій гребінець, борідку, а ще й «кукуріку»…

Став Гусак ні на кого не схожий.

Іде Гусак на журавлиних ногах, воронячими крилами дарма махає, лебединою шиєю на всі боки крутить.

Назустріч йому стадо гусей.

— Га-га-га! Це що за птах? — здивувалися гуси.

— Я гусак! — крикнув Гусак, заплескав воронячими крилами, витягнув лебедину шию і гаркнув в усе своє пеліканове горло: — Ку-ку-рі-ку! Я кращий за всіх!

— Ну, якщо ти Гусак, то ходімо з нами, — сказали гуси.

Пішли гуси на лужок, і Гусак із ними. Усі гуси траву скубуть, а Гусак тільки дзьобом з великим мішком плескає — не може ним траву ухопити.

Пішли гуси на ставок купатися, і Гусак із ними.

Усі гуси плавають у ставку, а Гусак берегом бігає — журавлині ноги плавати не дають.

Вийшли гуси на берег, а тут, раптом — десь узялася Лисиця!

Заґелґотали гуси, полетіли.

Один Гусак лишився — воронячі крила його підняти не можуть, побіг він на журавлиних ногах — та в очереті павичиним хвостом заплутався…

Тут ухопила його Лисиця за довгу лебедину шию і понесла…

Побачили це гуси, налетіли на Лисицю і давай щипати її з усіх боків.

Кинула Лисиця Гусака і втекла.

— Дякую, гуси, ви врятували мене! — сказав Гусак. — Тепер я знаю, що мені треба зробити.

Пішов Гусак до Лебедя і віддав йому довгу шию, Пеліканові повернув дзьоб з великим мішком, Журавлеві — тонкі ноги, Вороні — чорні крила, Павичу — яскравий хвіст, а доброму Півневі — гребінець, борідку, а ще й «кукуріку».

І став Гусак як гусак. Тільки розумний і незаздрісний.

Сич – це що за птах? Чим харчується сич будинковий?

Сич – це невелика сова. Однак у неї є свої характерні особливості, на дуже цікаві. Пропонуємо вам ближче познайомитися з цим представником тваринного світу.

• Зовнішність сичів
• Назва “сич”
• Чи легко зустріти сича?
• Роди і види сичів
• Поширення
• Спосіб життя
• Полювання та харчування сича будинкового
• Чим харчується сич гороб’ячий?
• Видобуток мохноногих сичів
• Їжа сичів-ельфів
• Розмноження
• Село Сичі

Зовнішність сичів

Сич – це загальна назва, що включає в себе кілька пологів. До них відносяться різні види дрібних сов, що мешкають в лісах. Сич – це птах, що має незвичайну зовнішність. У неї велика голова, а також великі круглі очі з розташованими над ними особливими виступами, які нагадують чорні кирпаті брови. Крім того, у неї, так само як і у сипухи, лицьовій віночок помітно виражений. Він схожий на маску у такої птахи, як сич. Це надає їй у поєднанні з “бровами” серйозний вигляд. Серйозно у неї та ім’я.

Назва “сич”

Сподіваємося, ви знаєте, як пишеться “сич”? Звичайно, без м’якого знака. Однак далеко не всі знають, звідки походить ця назва. З Сичем в сучасній мові прийнято порівнювати самотнього і похмурого людини. А адже це слово спочатку походить від схожих слів, що мають значення “свистіти”. Найчастіше сичі видають саме свистячі звуки, ламаючи стереотип про “Ухань” сов. Цю птицю в Киргизії називають “байкуш”, що означає в перекладі “жебрак”, або “бідний”, саме через її сумного крику. Однак рештою звичками сич все-таки близький до представників совиних. Так само, як і вони, він є нічним мисливцем.

Чи легко зустріти сича?

Сич харчується різними гризунами, поїдає іноді і дрібних птахів. Його можна відрізнити від сов по відсутності нагадують вушка пір’я. Помітити цю птицю в лісі людині не так просто. Справа в тому, що сич потрапляє на очі дуже рідко. До того ж цю птицю “маскує” в кроні дерев строката забарвлення. Найчастіше зустріти сича можна в тайзі. Однак деякі види, зокрема, сич домашній (домовик), селяться поряд з людьми, часом й у житлових будівлях. Всі види зовні схожі.

Роди і види сичів

Серед видів роду Athene, званого іноді родом сиринів, можна відзначити наступні: домовик сич (на фото вище), плямистий або брамінскій, лісової, кролячий, індійський. Останній – вид виключно рідкісний. Він навіть був занесений в список вимерлих птахів МСОП. Проте деякі орнітологи вважають, що він все ще існує, хоча й дуже рідко зустрічається.

Види мохноногих сичів: звичайний, південноамериканський мохноногий, мексиканський мохноногий, Новошотландський мохноногий. Більш поширена назва останнього – американський. Іноді орнітологи відносять до одного цього виду мексиканського та південноамериканського.

26 видів належать до роду горобиних сичів: рудий гороб’ячий, ошейниковий, Капській, Зозулеві, сич-гном, крихітний, номінативний, перловий, джунглевої, кубинський, каштановоспінний, червоногрудий та ін. Вони відрізняються невеликими розмірами, а також довгим хвостом, короткими крилами і нагадує очі контрастним малюнком на потилиці, завдяки якому їх прозвали “чотириочками”.

Існує також рід сичів-ельфів. Він включає єдиний вид під назвою Micrathene whitneyi (на фото вище). Ці птахи стали називатися ельфами через дуже маленьких розмірів – всього 12-14 см.

Поширення

Athene – найпоширеніший рід сичів. Представники його населяють Європу, Африку, Азію, Америку. Домовик сич зустрічається, наприклад, на півдні і в центрі Європейського континенту. Крім того, його можна знайти в північних місцевостях Африки, а також повсюдно в Азії, за винятком півночі. Ареал проживання сичів в Росії охоплює південь і центр Європейської частини, Південний Алтай, Середню Азію, Забайкаллі, а також найближчі республіки – Туву, Казахстан. У Південній і Північній Америці зустрічається ще один вид даного роду – кролячий сич.

Сичі звичайні мохноногі розселилися по Євразії. Вони також зустрічаються в Канаді. Решта 3 види живуть в різних частинах Американського континенту (їх назви свідчать про це). У Південній і Центральній Америці горобині сичі особливо поширені. Вони зустрічаються скрізь, крім Австралії. А сичі-ельфи мешкають в США, на південному заході, і в Мексиці, де іноді населяють дупла величезних кактусів сагуаро. Вони не здатні видовбувати гнізда самостійно через слабке дзьоба, через що поселяються в дуплах або чужих гніздах. Сичі звичайні Athene селяться в теплому кліматі головним чином на відкритих степових просторах, соціальній напівпустельних і пустельних. Також вони можуть жити на півночі поруч з людиною або населяти тайгові ліси. Хвойні ліси, що знаходяться як на рівнинах, так і в горах, облюбували мохноногі сичі.

Спосіб життя

Осілий спосіб життя ведуть представники всіх родів. Тільки мешкають у високогір’ї особини Athene деколи спускаються на рівнини. Ці сичі облаштовують свої гнізда в різних укриттях, в якості яких вони можуть використовувати іноді купи хмизу, нори інших тварин, дахи будівель, стіни колодязів і навіть горища будинків. Вони є переважно нічними птахами, однак змушені полювати на півночі і в полярні дні. Сичі мохноногі – сови суто нічні та лісові. Вони селяться в дуплах. Горобиний сич гніздиться в основному в змішаних лісах, а ельфи займають вільні дупла. Лише поведінка сичів-ельфів з усіх родів відрізняється від інших представників. Полюють вони тільки на комах вечорами, вранці і ночами. Ці птахи іноді нападають на жертв і на землі. Свою здобич вони з’їдають в гнізді.

Полювання та харчування сича будинкового

Надзвичайно різноманітна манера полювання у такої птахи, як сич будинковий. У неї на пальцях сильні згинальні м’язи, тому вона легко захоплює досить великих гризунів. Полює сич будинковий рано вранці, а також з вечора до півночі. Він може вартувати жертву тривалий час, після чого, коли та зупиниться, напасти на неї. Ще один спосіб – наздогнати свою здобич на льоту або в бриючому польоті, а іноді і розгулюючи по землі. Вам, звичайно, цікаво дізнатися, чим харчується сич домовик. Його їжею є в основному гризуни – полівки, хом’яки, будинкові і кажани, тушканчики. Однак іноді представники цього виду збирають дощових черв’яків або їдять комах, наприклад, гнойовиків або турунів.

Будинкові сичі деколи запасають запас їжу. Однак справжнім Плюшкиним щодо їжі є гороб’ячий сич. Давайте розберемося, чим же він харчується.

Чим харчується сич гороб’ячий?

Здобиччю його стають птиці та дрібні гризуни. Цей сич ховає запаси їжі восени в дуплі, однак відрізняється він процесом її поїдання. Він ніколи не заковтує цілком свою здобич, а вибирає найбільш ласі шматочки. Спійманих жертв гороб’ячий сич ретельно общипує.

Видобуток мохноногих сичів

Сичі мохноногі влаштовують засідки на невеликій висоті і полюють тут. Також вони політають над ділянками полювання, оглядаючи їх ретельно. Ці сичі харчуються гризунами, а іноді і дрібними птахами. Приміром, вони можуть ловити каченят поблизу водойм. Ці птахи заковтують їжу цілком. Вони часто відригують неперетравлені залишки, тому денну “стоянку” сичів мохноногих можна виявити по ним.

Їжа сичів-ельфів

Комахоїдними птахами є сичі-ельфи. Вони ловлять свою здобич як на землі, так і на льоту. Жертвами сичів-ельфів стають сарана, коники, личинки мух, моль, багатоніжки, гусениці, цикади, павуки і навіть скорпіони. Тому всі сичі приносять так чи інакше користь людині.

Розмноження

З настанням весни починається період розмноження сичів. Самці в цей час видають шлюбні крики. Самка робить кладку на початку квітня. Зазвичай в ній знаходяться від 4 до 5 яєць з зернистою білою шкаралупою. Сичі яйця насиджують протягом 28 днів. Самець під час насиджування годує самку (це стосується будинкового сича). Пташенята, які з’являються на світ, сліпі і дуже пухнасті. Проте вже через місяць вони практично досягають за розмірами тіла дорослої особини. Пташенята знаходять самостійність в серпні. Що стосується мохноногих, то у них процес розмноження відбувається також у квітні. У цих сичів аналогічну кількість яєць у кладці, однак шкаралупа практично біла. Інші особливості їх розмноження аналогічні в цілому роду сичів. Шлюбна поведінка горобиних дещо відрізняється. У цих сичів самець підгодовувати самку починає ще до відкладання яєць. Після того як на світ з’являються пташенята, Сичіха “прибирає” своє гніздо. Вона викидає звідти весь накопичився сміття. Уже через місяць залишають гніздо пташенята цього птаха. Вони рідко повертаються назад. У цей період батьки годують їх поблизу від гнізда – там, де пташенята виявляють себе схожим на свист криком. Самець сичів-ельфів змінює під час насиджування самку, коли та відправляється ночами на полювання. Відсоток розмноження у цих птахів найвищий, оскільки гнізда їх знаходяться в місцях, важкодоступних для хижаків.

Село Сичі

На честь цих цікавих птахів нерідко називають села. Одна з них користується особливою популярністю. У Пермській області, в Оханском районі, розташоване село Сичі. Цілитель Олександр Іванович, що живе тут, дуже популярний. До нього їдуть навіть з-за кордону. Кажуть, що цей 82-річний старець виліковує від різних хвороб. Приймає він, до речі, тільки хрещених людей, а також веде богослужіння в власної маленької церкви.

А ще є ополченець (позивний – “Сич”), який регулярно робить зведення про події в ДНР. Як ви бачите, назва цього птаха вельми популярно.