5 практических советов, как свидетельствовать о Боге приверженцам разных культов

Каждого человека можно назвать верующим, просто одни могут верить во Всемогущего Бога, а другие в то, что Его нет, а третьи в то, что Иисус был братом Люцифера. В благовествовании неверующим и приверженцам культа есть существенные различия. Магистр богословия, редактор, автор и христианский публицист Эрик Пемент сказал: «Мы можем бороться со лжеучениями молитвой и благовестием, но мы не должны выступать против людей иначе, чем раскрывая им глаза на истину».

Мы приводим 5 советов, как проповедовать культистам. Это практические и очень важные шаги, которые помогут вам донести истину Слова Божьего.

1. Имейте твердую уверенность в собственном спасении

Эрик Пемент: «Нужно быть рожденным свыше и знать об этом, приняв Христа как Спасителя и Господа вашей жизни. Нужно смотреть на мир, на Творца, на творение, на грехопадение и искупление глазами Библии. Говорить с культистом, не зная Иисуса, — все равно, что быть адвокатом и ничего не знать о деле. У вас попросту ничего не выйдет».

Сергей Головин: «В двадцать шестой главе книги Деяний апостольских Павлу предоставляется возможность выступить перед царем Агриппой и прокуратором Фестом. Его речь – апология во всех смыслах этого слова: и защитная речь в суде, и попытка разрушить твердыни, выстроенные царем Агриппой в собственном сердце для подавления истины неправдою. О чем же ведет речь Апостол? Стоит абстрагироваться от технических деталей, и становится ясно, что Павел рассказывает не что иное, как историю из собственной жизни. Более того, история эта пересказывается Лукой на протяжении книги Деяний трижды! Дееписатель, столь скрупулезно собиравший факты из жизни Иисуса и Его последователей, три раза пересказывает один и тот же сюжет (Деяния 9, 22, 26). Случайно ли это?

Дело в том, что именно истории показывают, насколько те или иные идеи жизнеспособны и отражают реальность. Иисус не читал лекций по систематическому богословию, Он рассказывал истории. Но «народ дивился учению Его, ибо Он учил их, как власть имеющий, а не как книжники и фарисеи» (Мф.7:28-29). Подобным же образом и Павел не рассуждает о неких абстрактных идеях. Он говорит о реальной жизни, о своей жизни. Он рассказывает свою личную историю».

2. Знайте и изучайте Писание

Эрик Пемент: «Многие христиане не отвечают этому требованию, потому культы и процветают, привлекая в свои ряды многих христиан. Как правило, христианин не знает Библию настолько хорошо, чтобы различить и опровергнуть заблуждения и полуправду. Культ не может устоять перед светом и истиной Божьего Слова. Изучайте Библию каждый день. Столкнувшись со Свидетелем Иеговы (например), всегда пользуйтесь Библией и читайте в контексте те места, на которые культист будет ссылаться».

Уолтер Мартин, американский теолог, писатель, христианский апологет, основатель информационно-консультационной организации по вопросам апологетики и контркультовой деятельности «Христианский исследовательский институт»: «Сталкиваясь с проблемой благовестия в культах, необходимо помнить, что Культисты с соответствующей системой богословия почти всегда изначально зависимы от каких-либо обрядов, церемоний, ритуалов, добрых дел, праведной жизни или самопожертвования как средства угодить Богу и получить оправдание. В основе своей культизм есть форма самоспасения с упором на избавление от греха через человеческие усилия или «благодать» сотрудничества с божеством в их понимании.

В свете изложенного христианин должен указать места из Писания (которое большинство культов считают авторитетом или, иногда, одним из авторитетов), где говорится о тщетности попыток самооправдания, праведности или человеческих стараний как способа получить искупление. Нельзя забывать, что понятия покаяния, примирения с Богом, возрождения, воскресения и возмездия в библейском смысле редко включаются в словарь культистов и никогда не познаются ими на опыте. Христианин должен дать определение, применить и защитить исторический смысл этих терминов, без чего невозможно возвещать Евангелие. Словом, надо начать с самого начала, повторить, расставить акценты и еще раз повторить. Так сеется семя, которое однажды, и лишь по благодати Бога, принесет плод в жизнь вечную».

Павел Столяров, руководитель «Центра апологетических исследований», (Санкт-Петербург, Россия)

3. Молитесь

Эрик Пемент: «Бог хочет, чтобы в христианах жил дух и энтузиазм ранней Церкви. Ранняя Церковь среди гонений имела такое свидетельство о Христе, и ее весть была так отчетлива, что люди назвали ее членов христианами (что дословно переводится как «люди Христа») (Деян.11:26)».

Джон Пайпер, богослов и основатель служения «Стремление к Богу» (Desiring God): «Молитва – разговор, который строит отношения. Когда мы относимся к молитве, руководствуясь этой мыслью, значит, мы уже отошли от стиля «Прошу у Бога, как у Деда Мороза» или мистическо-магических формул, и эффективная библейская молитва преобладает. Во взаимоотношения с Богом нужно вкладываться ежедневно через молитву: это созидает веру в слова Иисуса «Чего бы вы ни попросили во Имя Мое, Отец даст вам и через это прославится». Каждый день открывая Богу свое сердце и позволяя Ему делать, в свою очередь, то же, мы углубляемся в понимании того, что есть воля Его и что Он хочет. Тогда мы обретаем способность молиться, согласно Его воле. Благодаря этому, когда сокрушается Божье – наше сокрушается тоже, когда ликует Бог – и мы радуемся».

4. Знайте, во что они верят

Эрик Пемент: «Изучая какой-то конкретный культ, постарайтесь читать материалы, отражающие христианскую точку зрения. Будьте готовы как к различиям, так и к стереотипам во взглядах ваших собеседников. Относитесь с пониманием к их образу мышления».

Сергей Головин: «Вы не сможете переубедить человека в чем-либо, если изначально с ним ни в чем не согласны. Нужно самоотождествляться лично с тем, к кому мы обращаемся. Никто не будет слушать, если мы будем говорить о том, что важно для нас, но не важно для собеседника».

5. Будьте уверены в тех сведениях, которыми собираетесь пользоваться, особенно если это касается учений или истории этого культа

Эрик Пемент: «Я никогда не забуду, как однажды у меня завязался жаркий спор с пастором-баптистом. В то время я был мормоном, а он настойчиво пытался убедить, что Иосиф Смит, основатель церкви мормонов, был повешен за конокрадство. Любая американская энциклопедия может подтвердить, что Иосиф Смит был убит толпой, напавшей на тюрьму города Картедж, штат Иллинойс, однако пастор настаивал, что все мы (мормоны) заблуждаемся. Столкнувшись в самом начале разговора с такой грубой ошибкой, я автоматически перестал доверять всему, что мой собеседник говорил дальше. Извлеките из этого урок: прежде, чем начинать спор, удостоверьтесь, что вы хорошо знакомы с темой разговора и сможете документально подтвердить любое свое утверждение. Всего одно опрометчивое или неверное заявление может свести на нет результаты ваших усилий».

INVICTORY теперь на Youtube, Instagram и Telegram!

Хотите получать самые интересные материалы прямо на свои любимые платформы? Мы готовим для вас обзоры новых фильмов, интересные подкасты, срочные новости и полезные советы от служителей на популярных платформах. Многие материалы выходят только на них, не попадая даже на сайт! Подписывайтесь и получайте самую интересную информацию первыми!

Звідки беруться геї і лесбійки? Як природу гомосексуальності пояснює наука і до чого тут Київпрайд

А ще “батьком” сучасної інформатики та зіграв не останню роль у завершенні Другої світової війни завдяки розшифровці “Енігми” – машини, яку використовувала німецька армія для передачі секретної інформації.

У 1952 році до будинку Тюрінга у Великій Британії пробрався злодій. У ході слідства з’ясували гомосексуальну орієнтацію Алана.

Чи покарали крадія?

Але покарали Тюрінга. Він постав перед вибором: в’язниця або примусове “лікування” у вигляді хімічної кастрації.

Вчений обрав другий варіант. Після курсу гормональної терапії у нього розвинулась імпотенція та виросли груди. Він втратив роботу.

А ще через 2 роки його знайшли мертвим. Поряд було надкушене яблуко, змащене ціаністим калієм.

Хоча версія самогубства й досі залишається суперечливою, закон тих часів зруйнував людині життя.

Зараз за гомосексуальність примусово не каструють, принаймні у розвинутих країнах, але права геїв й досі порушують.

Саме за права геїв та лесбійок 23 червня у Києві українці знову вийдуть на “Київпрайд”.

Хтось запитає: “Навіщо це пропагувати?”

Ми вирішили копнути глибше і пояснити, звідки береться гомосексуальність і чому прайд не може нічого “напропагувати”.

Звідки беруться геї?

Щоб відповісти на це питання, варто пояснити, що сексуальна орієнтація та сексуальна поведінка – не те саме.

” Коли до мене приходить підліток та каже, що він думає, що він гей, я питаю його: на зображення кого ти мастурбуєш? Хлопчика або дівчинки?” – наводить приклад психолог, кандидат психологічних наук Олександр Білоус.

“Адже сексуальна орієнтація – це те, про кого ми думаємо, хто нам сниться. Не все обмежується суто статевим актом“.

Що викликає саме гомосексуальну орієнтацію?

Наразі вже існує масив наукових даних, який підтверджує, що вирішальний вплив на сексуальну орієнтацію людини чинять гени та умови, в яких розвивається ембріон під час вагітності.

Дослідження 490 000 жінок та чоловіків зі США, Великої Британії та Швеції виявило генетичні варіації, які частіше трапляються у людей, що під час опитування позначають свою сексуальну орієнтацію як гомосексуальну.

Дослідження на однояйцевих близнюках демонструють, що ідентичні близнюки частіше мають одну й ту саму сексуальну орієнтацію, що підтверджує генетичну теорію гомосексуальності.

Багато наукових підкріплень знайшла пренатальна гормональна теорія. Її суть у тому, що гормони, які впливають на плід під час вагітності, багато в чому формують його орієнтацію та гендерні вподобання вже у дитинстві.

На секс-уподобання майбутньої дитини може впливати також сильний стрес матері, наприклад смерть близької людини чи життя у зоні військового конфлікту.

У Німеччині часів Другої світової війни народилось більше геїв, ніж за такий самий період до чи після війни.

Психолог Олександр Білоус додає, що єдину причину гомосексуальності поки не визначили. Але встановлено, що люди з цим народжуються.

У свою чергу генетик дослідницького центру MIT Broad Institute Андреа Ганна стверджує, що не існує конкретного гена гомосексуальності, скоріше, негетеросексуальність виникає завдяки низці дрібних генетичних факторів.

Негетеросексуальнітсь – це більш широкий термін, який позначає як людей гомосексуальної, так і бісексуальної орієнтації. Також, його вважають більш гендерно-нейтральним, ніж терміни “гей” або “лесбійка”.

Скільки гомосексуалів серед нас?

Часом кажуть, що гомосексуальність – “не норма”, тому що геїв “мало”.

“Насправді ми не можемо чітко сказати, скільки геїв в популяції. Науковці орієнтуються переважно на соціальні опитування, в яких результат залежить від того, як сформульовані питання”, – пояснює Олександр Білоус.

“Якщо брати проєвропейські країни, то там кількість геїв приблизно на рівні 2-4%. А от у Бразилії – до 7%.

А ще ми нічого не знаємо про кількість геїв, наприклад, у мусульманських країнах. Там така відвертість загрожує смертю“, – каже психолог.

Але чи означає, що “мало” є синонімом “ненормально”?

Рудих людей у популяції – десь 2%. Людей з зеленими очима – приблизно стільки ж.

Ні, це не хвороба.

Вперше досліджувала це питання доктор Евелін Хукер ще у 1950-х роках.

Вона тестувала 30 гомосексуальних та 30 гетеросексуальних чоловіків.

Обидві групи мали однакові рівні інтелекту, освіти та були приблизно одного віку.

Робота Хукер показала, що немає кардинальної психічної різниці між цими чоловіками.

У 1973 році Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність з переліку психічних захворювань. ВООЗ – у 1992 році.

Чому відмовились від визнання гомосексуальності хворобою?

Оскільки не існує жодних підтверджень, що така сексуальна орієнтація є психічною проблемою.

Гомосексуальність не має основних симптомів психічного захворювання – соціальної дезадаптації та неможливості реалізувати власний потенціал.

“Депресія – це розлад. Гомосексуальність – це особливість”, – пояснює Олександр Білоус.

“Депресія має класичний для хвороби перебіг: початок, розвиток, ремісія тощо. Сексуальна орієнтація – те, що завжди залишається з нами”.

Чи лікується гомосексуальність?

Гомосексуальність – це стан, який існував та буде існувати завжди, він не заважає функціонувати ні суспільству, ні людині.

Однак довгий час цей стан вважали хворобою та намагались лікувати.

Методи, які за думкою деяких психіатрів, могли змінити орієнтацію людини:

• електрошок;
• гормональна терапія естрогенами;
• психоаналіз;
• лоботомія.

Якщо ви думаєте, що ці тортури – середньовічні дикунства, то знайте: лікування струмом гомосексуальності (науково це називають репаративною або конверсійною терапією) й досі використовують в Україні.

“Фахівці старої школи “за згодою пацієнта” іноді дозволяють собі робити страшні речі. В Україні це “лікування” підтримують деякі психологи та сексологи, на щастя, нечисленні”, – розповідає Білоус.

Репаративна терапія гомосексуальності має такий вигляд. Людині показують картинки. Різні – кавун, собака, кішка, дівчина, зображення оголеного чоловіка (жінки).

Жінка або чоловік, які планують позбутися гомосексуальності, отримують розряд струмом, коли бачать картинку оголеної людини своєї статі. І так декілька сеансів.

В результаті “пацієнт” дійсно перестає відчувати сексуальний потяг. При цьому потяг до людей протилежної статі не з’являється, натомість виникають депресія та суїцидальні думки.

Цей метод в радянські часи активно практикував психіатр Віктор Самохвалов. Десятки його пацієнтів так і не отримали жодних покращень у якості життя і лікар відмовився від цієї терапії.

Дослідження 2018 року показало, що суїцидальні спроби серед підлітків, які пережили репаративну терапію, підвищились у 5 разів.

Тож не дивно що цивілізований світ відмовляється від терапії струмом.

Це неприродно! Хіба тварини чи птахи практикують гомосексуальні зв’язки?

Згідно National Geographic, є страуси-самці, які практикують суто гомосексуальні зв’язки. А деякі геї-фламінго навіть будують разом гнізда та вирощують небіологічних пташенят.

Загалом, гомосексуальні зв’язки практикують до 1 500 видів тварин. Загалом науковці припускають, що на планеті існує 1,2 мільйони видів тварин.

Як стверджує психіатр та психотерапевт Олександр Авдєєв, ще частіше у тварин можна спостерігати бісексуальні, ніж гомосексуальні звязки.

Геям і лесбійкам не можна мати дітей! От хто виросте в гомосексуальній родині?

За даними Американської академії педіатрії, діти, які виросли у гомосексуальних родинах, не відрізняються від дітей, які зростали у гетересексуальних батьків.

Науковці проаналізували 500 дітей, яких виростили матері-лесбійки. Їх прийняття себе повністю збігалось з їх біологічною статтю. Особливих відмінностей у сексуальній орієнтації також не виявили.

Але навіщо це все демонструвати, щоб хтось став теж геєм? Хіба не можна просто займатись сексом з тим, з ким хочеш?

Думка, що гомосексуальнсіть – суто продукт соціуму, подобається тим, хто виступає проти гей-стосунків. Ця теорія дає їм ілюзію того, що сексуальна орієнтація – це вибір. Але це не так.

Невролог та психотерапевт Сергій Фернандес де Рівес розповів Українській правді. Життя, що сексуальна орієнтація та вподобання людини – це поєднання біологічний, психологічних та соціальних факторів. І зрозуміти, який з них є вирішальним – вкрай важко, адже це вирішується суто на індивідуальному рівні.

Гомосексуали не лише хочуть сексу зі своїм партнером, вони прагнуть мати базові людські права, в яких соціум їм й досі відмовляє: відвідати близьку людину у реанімації, мати спільну власність і триматись за руки у кав’ярні без остраху за своє життя та здоров’я.

***

Київпрайд має на меті привернути увагу до порушення людських свобод. Це не свято й не розвага. Це боротьба за власну гідність та життя.

Київпрайд – це не про секс. Ми не можемо відділяти секс від стосунків. Дозволяти людям лише займатись коханням в темноті під ковдрою не дуже схоже на дотримання базових людських прав, ні з гуманної, ні з юридичної точки зору.

Тому так, нам потрібен Київпрайд, поки люди нарешті не зрозуміють, що гомосексуальність – це різновид норми.

Наталія Бушковська, УП.Життя

Вас також може зацікавити: