Ґудзик для щурів звук

II. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи
— Погляньте на дошку, там заховались малюнки, і наше завдання — встигнути всі їх розгадати.
— Що зображено на першому малюнку, відгадайте в загадці.
Я маленький і кругленький, На одежі я завжди, Мене в петлю вставляють Сто разів туди-сюди. (Ґудзик)
— Промовте перший звук у слові ґудзик. ([ґ])А тепер усі разом уявімо себе гусятами, як вони ґелґочуть? (Ґа-ґа-ґа-ґа) Промовте лише звук [ґ], але тихенько, по-секрету. Які органи мовлення працюють над вимовою цього звука? (Глотка)
— А, якщо струмінь повітря натрапляє на перешкоду, створювану глоткою, який це звук — голосний чи приголосний? (Приголосний) То чому звук [ґ] приголосний? (Звук [ґ] приголосний, бо вимовляється з перешкодою, утворюваною глоткою.) У парі промовте новий звук та перевірте правильність вимови один одного. (Учні вимовляють звук у парах для взаємоперевірки.)
— А ось і перший малюнок (вчитель повертає зображення на дошці), то що це? (Ґудзик) Який звук [ґ] у цьому слові — твердий чи м’який? (Твердий) Покажіть умовне позначення твердого приголосного звука [ґ]. (-)
— Впіймайте звук [ґ] у вірші.

Сидить ґаздинечка на ґанку
І ґазді ґудзик пришиває.
Від ґавеняти ґава Ганка
Нахабу ґедзя відганяє.

— Що означають слова ґаздинечка і ґазда? Ґаздинечка — це лагідна форма слова ґазда, яке називає жінку, що доглядає будинок, сім’ю. Як називаємо таку хазяйновиту жінку? (Господиня) Добре, ґаздинечка — це господиня, вона, тоді хто такий ґазда, якщо це він? (Господар)
Спочатку вчитель читає вірш, потім повторює його, а учні плескають у долоні, почувши звук [ґ].
— Укажіть місце звука [ґ] у словах: ґрунт, ґаблі, дзиґар, ґуля, ґніт, дзиґа.
— Пограємо у гру. Я називаю звук або злиття звуків, а ваше завдання — додати до них звук [ґ], наприклад: я називаю а, ви — ґа. Зрозуміли? Приготувались!
У (ґу), о (ґо), рі (ґрі), ел (ґел), ру (ґру), и (ґи), ир (ґир), ал (ґал), ро (ґро), ан (ґан), ав (ґав).
— Молодці, а який ряд назве найбільше слів зі звуком [ґ]? Кожен ряд називає слова по-черзі, учні сидять рівненько і спокійно підводять руку. (Відповіді учнів.)

III. Повідомлення теми
— До нас сьогодні завітала нова буква.

Буква Ґ з ріжком вгорі
Посміхнулась дітворі:
— Щоб дзвінкіш лунала мова,
Я прийшла в абетку знову,
Бо колись у ній жила,
Мов та маківка, цвіла.
В багатьох словах цікавих
Красувалась, наче пава:
Ґрунт і ґаблі, і ґирлиґа,
Ґуля, ґніт, дзиґар і дзиґа,
Ґаламаґа, ґринджолята…
Тож прийміть мене, малята.
Придивляйтеся, вивчайте,
Букву Ґ не забувайте.

— Сьогодні на уроці будемо вивчати букву…? («Ге») Наше завдання — навчитися читати слова з цією буквою.

IV. Ознайомлення учнів з буквою Ґ, ґ («ґе»)
— Звук [ґ] позначається на письмі буквою «ґе». (Учитель повертає малюнок на дошці.) Що це? (Велика та мала букви «ґе»)
— Порівняємо ці літери, які вони за формою? (Однакові) А за розміром? (Різні)
— Знайдіть нову букву в своїй буквеній касі. Покажіть мені букву «ґе». Усі разом назвемо її. («Ґе»)

V. Вправи з читання
— Прочитайте склади на дошці.
Використовуються різні види читання складів на дошці (за рядками, тільки хлопчики/дівчата, індивідуальне).
ґ о ґ е ґ у Ґ а ґ і ґ и
— Утворіть слова, додаючи букву «ґе».
ґ + рунт = ?
ґ + роно = ?
ґ + валт = ?
ґ + рати = ?
— Що означають утворені слова? (Учні пояснюють значення слів.)
— Кожен рядок отримає слово, яке ви повинні викласти буквами самостійно на парті, а поруч зробити звукову схему слова: перший рядок — слово ґроно, другий — ґрунт, третій — ґвалт.

Після виконання завдання вчитель викликає з кожного ряду учня, який будує слово та схему на дошці, а решта перевіряють.
— Перевіримо, як ви зрозуміли значення слів. Доберіть необхідне слово.

Ґроно — (землі, калини, вишні)

Ґрунт — (черв’як, хмара, птах)

Ґвалт — (машин, хвиль, гусей).

VI. Робота за Букварем
— Які слова можна утворити зі складом ґаі (Відповіді учнів.)
— У цьому нам допоможе наш друг Буквар. Зачитайте слова у верхньому правому куті Букваря.
— Прочитаємо стовпчики слів у Букварі, спочатку разом, а потім — самостійно.

Ґрунт ґелґіт
аґрус ґелґотали
ґанок ґелґотати

— Яке запитання можна поставити до кожного слова? Підберіть відповідне запитання з дошки. (На дошці записані запитання: Що? Що робили? Що робити?)

— Прочитайте речення в Букварі самостійно. Погляньте: на дошці зображені схеми речень, ваше завдання — знайти помилки.

Ловити ґав.___.
Мати гостре око.____
Закопилити губу.____

— А що означає вислів «ловити ґав»? (Бути неуважним.)
— «Мати гостре око»? (Дуже добре бачити.)
— «Закопилити губу»? (Надути губи, вередувати.)
— Що зображено на третьому малюнку? (Учитель показує малюнок.) (Аґрус) Що це таке? (Ягода)
— За допомогою букв каси складіть у парах це слово та його схему. (Пари учнів складають: один — слово, інший — схему.)
— Назвіть другу літеру у слові аґрус («ґе»), а який звук вона позначає? (Твердий приголосний [ґ])
— Запам’ятайте правило: « Буква ґ на письмі позначає приголосний звук — твердий [ґ]». Повторіть.
— Наступний малюнок — … (Ґава).
— У Букварі є чудова скоромовка про двох ґав. Послухайте її. (Учитель читає.) Прочитайте самостійно напівголосно. А тепер прочитаємо разом.

Дві ґави зранку гасали по ґанку.
Ґави просили на ґанку сніданку.

Поступово вчитель збільшує темп читання, відбиваючи ритм по столу. Потім просить декількох учнів прочитати скоромовку якомога швидше.
— А як називається комаха, зображена в Букварі? (Ґедзь) Зверніть увагу на схему слова ґедзь, який перший звук? ([ґ]) Дайте йому характеристику. (Звук приголосний твердий.)
— Знайдіть помилку.

Кинула шишку на мене зозуля.
В мене на лобі з’явилася куля.

— А як можна змінити слова, замінюючи букву літерою «ґе»?
Ранок — (ґанок)
Кава — (ґава)
Прати — (ґрати)
— Доберіть слова.
Ґанок (який?)… — (новий, білий, теплий, дерев’яний, рідний…)
Ґава (яка?)… — (чорна, прудка, хитра, жива, допитлива).
— Скажіть, а чи потрібна допомога людей ґавам та іншим птахам? Коли і як саме ми можемо допомогти? (Відповіді учнів.)

VII. Підсумок
— Яку букву вивчили сьогодні? (Після відповідей учнів учитель показує її на малюнку.)
— Що навчилися робити?
— Яке правило вивчили сьогодні? («Буква ґ («ґе») на письмі позначає приголосний твердий звук [ґ]».)
— Наведіть конкретний приклад, як ви можете допомагати птахам.
— Ми не перегорнули останній малюнок, цікаво, що там? (Учитель відкриває запис «Молодці!»). Це ваша оцінка за роботу на уроці.

Звук [ґ]. Позначення його буквами Ґ, ґ («ґе»), навчання грамоти

Повернутися на сторінку Навчання грамоти

2. Приголосні глухі й дзвінкі

Приголосні звуки, схожі за вимовою, утворюють пари: дзвінкий – глухий .

Приголосні , що не належать ні до дзвінких , ні до глухих , називаються сонорними : [в], [й], [м], [н], [н’], [л], [л’], [р], [р’].

Запозичений із грецької мови глухий звук [ф] , що вживається лише у словах іншомовного походження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має: фокус, фото, фіранка, ф’юіть-ф’юіть.

Парні приголосні розрізняють лексичне значення слів: зуб — суп, ґава — кава, плід — пліт, гриб — грип .

При швидкому мовленні парні звуки вимовляються нечітко, тому й виникають труднощі при передаванні їх на письмі. Правопис літери, що позначає сумнівний приголосний звук ( дзвінкий чи глухий ), визначають так: добирають спільнокореневе слово або форму слова, щоб після проблемного приголосного з’явився голосний (ле г ко — ле г енько, сте ж ка — сте ж ечка, лі с — лі с у, ні г ті — ні г оть). Інколи у складних випадках написання з’ясовують за словником ( дефіс, суміш, босоніж, навідріз ).

• Б у Д е Г о Ж е Ґ е ДЗ ю у ДЖ а З і — дзвінкі приголосні.
• У С е Ц е К а Ф е « ПТ а Х і Ч а Ш а» — глухі приголосні.
• М и В и Н и Л и Р і Й — сонорні .

Ґудзик для щурів звук

Звук [ґ] – задньоязиковий зімкнено-проривний дзвінкий приголосний. Твориться він так, як звук [к], тільки з участю голосу. У сучасній українській літературній мові звук [ґ] вживається у небагатьох словах.

• аґрус – кущова рослина з колючими гілками та кисло-солодкими їстівними ягодами, аґрусовий;
• аґу, аґусі – ласкаве звертання до немовляти; аґукати, аґукання – говорити “аґу”;
• ґава – те саме, що ворона; ґавеня;
• ґавити – бути неуважним, нерозторопним; заґавитися – захопившись чим-небудь або задумавшись, виявити неуважність до когось, чогось; проґавити – упустити щось, відволікаючись, через неуважність, нерозторопність;
• ґандж – хиба, недолік, брак; ґанджовитий – з ґанджем, з дефектом; ґанджувати – шукати, знаходити ґандж у кого-небудь;
• ґанок – прибудова з площадкою і східцями біля входу в будинок;
• ґатунок – розряд виробу за якістю;
• ґвалт – сильний крик, галас; ґвалтувати – кричати, галасувати; змушувати силою до статевого акту; бити на сполох;
• ґедзь – комаха, що живиться кров’ю тварин і соком рослин;
• ґедзатися, ґедзкатися – бігати, стрибати від укусу ґедзя;
• ґеґати, ґеґекати, ґелґати, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґелґотіти – видавати звуки, властиві гусям; ґелґіт, ґелґання, ґерґіт;
• ґиґнути – вульг., загинути, вмерти;
• ґирлиґа, дирлиґа, рідко ґерлиґа – довга загнута палиця, інструмент вівчаря;
• ґлей – загуслий вишневий сік;
• ґніт, ґнотик – стрічка або шнур у свічці;
• ґноття – дрантя, лахміття;
• ґогель-моґель, ґоґоль-моґоль – сирий жовток яйця, стертий з цукром;
• ґрасува́ти – вистругувати, розчищати, витоптувати (стежки і т. ін.); пошкоджувати посіви, городину, траву тощо;
• ґрати – решітка; заґратований, заґратувати;

• ґрунт – верхній шар земної кори, придатний для життя рослин; ґрунтови́й – стос. до ґрунту;
• ґрунтовний – який характеризується повнотою, глибиною, вичерпністю;
• ґрунтуватися – спиратися на щось у своїх думках, рішеннях, діях; обґрунто́вувати, обґрунтува́ти – підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами; обґрунтува́ння;
• ґречний – ввічливий у поводженні з людьми, чемний; ґречність, ґречно;
• ґринджоли, ґринджолята – низькі й широкі сани;
• ґудзик, ґудзичок, ґудзь – застібка в одязі; ґудзиковий;
• ґуля – опуклість на тілі людини або тварини від запалення чи удару;
• джиґнути, уджиґнути – ужалити;
• джиґун – бунтівник, бешкетник;
• дзиґа – дитяча іграшка у вигляді круга або кулі на осі;
• дзиґарі – годинник;
• дзиґлик – стільчик без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням;
• дзи́ґнути – дзизнути, проноситись, пролітати з дзижчанням;
• дриґати, дриґнути – робити різкі уривчасті рухи ногами;
• ремиґати – відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин);
• риґувати – погано писати;
• фиґи-миґи – ласощі, солодощі; продавати фиґи-миґи – бездіяльничати;

Проривний звук [ґ] вимовляється в деяких локальних, говіркових словах, наприклад: ґазда, ґаздиня, ґаздувати, ґалаґан, ґвер, ґляґ, ґляґанка, ґруньдзювати, леґінь та ін.

З буквою ґ пишуться українські прізвища, якщо вони так вимовляються їхніми носіями: Ґалаґан, Ґалятовський, Ґжицький, Ґлієр, Ґоґора, Ґресько, Ґриґа, Ґудзій, Ґудзь, Шміґельський тощо.
Увага! При написанні прізвища в офіційних документах слід використовувати той варіант, який зафіксований в паспорті людини, оскільки це тягне за собою юридичні наслідки.

Передавання звуків [g] та [h] на письмі

Сьогодні нема єдиного, чітко визначеного погляду на вживання літери ґ як у власне українських лексемах, так і в запозиченнях. Чинний правопис не дає однозначної відповіді на це питання, оскільки важливо не порушити традицій літературно-мовного написання і пам’ятати, що в основі будь-якого правопису є система національної мови, національна традиція. Водночас слід зазначити, що відтворення фонетичної специфіки іншомовних слів передбачає врахування звучання мови-джерела і звукових особливостей української мови.

Редакція Українського правопису 1990 р. (чинна до 2024 р.)

§ 15. Літера Ґ

Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно запозичених і зукраїнізованих: а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда, ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґвалтува́ти, ґе́ґати, ґедзь, ґелґо́тати, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґратча́стий, ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґа́н, Ґудзь і под

Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Гданськ і Ґданськ, Гренла́ндія й Ґренла́ндія, Гібралта́р і Ґібралта́р; Гаріба́льді й Ґаріба́льді, Ге́те й Ґе́те.

G і h звичайно передаються літерою г: аванга́рд, агіта́ція, агре́сор, гва́рдія, гене́тика, гімна́стика, гоніо́метр, грандіо́зний, гра́фік, грог, емба́рго, лінгві́стика, мігра́ція; гандбо́л, гегемо́нія, гекта́р, герба́рій, ге́рцог, гі́нді (мова), гіпо́теза, горизо́нт, го́спіталь, гугено́т, гу́мус; Гаа́га, Гава́на, Гавр, Га́рвард, Гаро́нна, Гвіне́я, Гельсінгфо́рс, Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Гренла́ндія, Гре́ція, Йога́ннесбург, Люксембу́рг; Ганніба́л, Ге́йне, Ге́те, Гізо́, Гоме́р, Гора́цій, Горн, Гюго́, Магоме́т.

В окремих словах походження h передається літерою х: хо́бі, хоке́й, хол; Хемінгуе́й та ін.

Український правопис 2019 року (чинний)

Доповнюється перелік випадків вживання літери ґ в українських топонімах та прізвищах.

Буква Ґ. Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний:
…б) у власних назвах – топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив у Бескидах), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.

У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами:

Непослідовність передавання цих звуків у нових запозиченнях, очевидно, зумовлена побоюванням, що вживання звука [ґ] в іншомовних словах витіснить характерний український фрикативний звук [г].

Написання рядкової букви ґ

Велику букву Ґ починаємо писати у робочому рядку трохи вище нижньої робочої лінії (1), ведемо до неї, заокруглюємо вниз праворуч, торкаючись нижньої лінії (2), піднімаємось похило вгору до верхньої міжрядкової лінії (3). Далі, не відриваючи руки, пишемо праворуч прогнуту вниз лінію і закінчуємо її торканням до верхньої міжрядкової лінії (4).

Малу букву ґ починаємо писати у робочому рядку трохи вище нижньої робочої лінії (5), ведемо до неї, заокруглюємо вниз праворуч, торкаючись нижньої робочої лінії, піднімаємось похило вгору до верхньої робочої лінії (6). Знову, не відриваючи руки, пишемо праворуч прогнуту вниз лінію (7).

Буква ґ на клавіатурі

На деяких сучасних клавіатурах для цієї літери вже передбачено окрему клавішу (між лівим Shift та “я”), однак зазвичай її нема на клавіатурі.

Щоб поставити літеру ґ потрібно натиснути (AltGr) + г – виходить ґ. При утриманні клавіш Shift та AltGr + г маємо відповідно велику літеру Ґ.

У кириличній не українській розкладці клавіатури велика буква Ґ викликається затисненою з набором цифр на додатковому 0165 (Alt + 0165), мала буква ґ — комбінацією Alt+0180.
При цьому обов’язково має бути увімкнений “Num Lock”.