50-річчя Кузьми «Скрябіна»: унікальні спогади дружини, батьків і колег
17 серпня лідеру гурту «Скрябін» Андрію Кузьменкові виповнилося б 50 років. Вперше за три з половиною роки після загибелі музиканта його вдова Світлана Бабійчук розповіла журналістам про чоловіка. Її спогади разом із розповідями колег та батьків Кузьми увійшли до фільму Радіо Свобода «Кузьма. Недосказане».
Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року у Львівській області. В дитинстві вчився в музичній школі, але за бажанням батьків вступив до Львівського медичного інституту.
Батько Андрія Віктор Кузьменко згадує, що хотів для сина фаху лікаря, тому що відчував у ньому схильність допомагати людям.
«Мені хотілося, щоб він був лікарем, як батькові. Тому, що судячи по його людським якостям, по тих струнках душевних… А він закінчив стоматологію, приходить, ложить диплом на стіл: «От, тато й мама, маєте дипломчик, а я буду займатися музикою», – розповідає він.
В 1989 році Кузьма засновує гурт «Скрябін». В 1991-му гурт їде на фестиваль «Червона Рута». Батьки ставлять юнакові умову: якщо гурт увійде в призову трійку фестивалю – не наполягатимуть на кар’єрі лікаря, в іншому разі піде працювати стоматологом. Кузьма з командою посів третє місце.
Розлом між панком та сім’янином
Після переїзду з Новояворівська до Києва гурт стикається з труднощами: нова для української аудиторії електронна музика не знаходить відгуку в масового слухача.
«Він тоді не розумів, що в Києві треба творити більш попсову музику, більш комерційну, музику, яка буде на ширший загал», – згадує музичний продюсер Володимир Бебешко, який познайомився з Кузьмою ще на Львівщині.
Кузьма. Жити тут і зараз
No media source currently available
Кузьма одружується на Світлані Бабійчук, в 1997-му – стає батьком. Щоб прогодувати родину, йому доводиться йти на компроміси.
«Цей розлом – він назавжди лишився: між панком, який ламав золоті унітази десь на каналах, та людиною, якій треба було утримувати сім’ю. І він пішов у «попсу», – каже режисер Вадим Єрмоленко, який багато працював з Кузьмою над його кліпами та телепроектами.
Однак навіть у більш доступному для широкого загалу форматі «Скрябіну» вдається виділятись. За словами рок-музиканта Святослава Вакарчука, музика Кузьми вплинула на всю картину українського шоу-бізнесу і зокрема на його гурт «Океан Ельзи».
«Кузьма ввійшов в історію української музики назавжди. Разом з його колегами, які зробили гурт «Скрябін», були одним з перших прикладів якісної української музики і перевернули весь шоу-бізнес. В тому числі «Океан Ельзи» в буквальному сенсі на цьому виріс. Він створив величезний вплив на всю українську культуру», – впевнений Вакарчук.
Серед робіт гурту Вакарчук відзначає дві, на його думку, «феноменальні»: «Мовчати», записану в дуеті зі співачкою Іриною Білик у 2003 році, та «Спи собі сама» 2004 року.
Саме на «Мовчати» Вакарчук запише кавер-версію після смерті Кузьми у 2015 році. Пісню буде присвячено пам’яті музиканта.
«З нього був шикарний мольфар»
Попри безпосередність та простоту, про яку говорить багато хто з оточення Кузьми, Володимир Бебешко згадує його вимогливе ставлення до роботи.
«Коли був злий, ото я пам’ятаю, була страшна людина. Тому що він в роботі був деспот. Якщо хтось в групі щось зробив неправильно, то він каже: ти не працюєш, пішов геть звідси. І все».
Водночас Кузьма любив імпровізувати – за словами Бебешка, в талант-шоу «Шанс», де він брав участь, музикант працював без сценаріїв.
Після початку війни в 2014 році Андрій Кузьменко допомагає фронту та відвідує поранених військових у шпиталях.
Одним із тих, кого Кузьма підтримував, став десантник Руслан Яриш. Він дістав поранення 2014-го під Ямполем. Внаслідок цього в солдата паралізована нижня частина тіла, він пересувається на візку.
Кузьма навідав його у київському шпиталі і з тих пір проводив із десантником багато часу. Яриш згадує, що підтримка співака допомогла йому боротися за одужання.
«Це стимулює, що недовго ще житимеш у візку і все-таки станеться, ти встанеш і підеш», – ділиться солдат. Зараз він проходить реабілітацію в Лос-Анджелесі.
Хоча лікарем Кузьменко так і не став, колега співака Руслана переконана, що Кузьма мав хист до лікування.
«Лікар був! Вмів лікувати настрій і душу. З нього шикарний був мольфар! Чи інтуїтивно, чи свідомо», – стверджує вона.
2 лютого 2015 року «Тойота Секвоя», за кермом якої був Андрій Кузьменко, зіткнулася з молоковозом на трасі Кривий Ріг – Кіровоград. Він загинув на місці.
Злий
1. Сповнений злості, ворожнечі, недоброзичливості; протилежне добрий (про людину).
— О сину! ..Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? (Іван Котляревський, I, 1952, 232);
[Явдоха:] Скільки ти не знай, а як у тебе серце зле, то й те, що знаєш, — не на добро воно людям, а на лихо та на безголов'я піде (Панас Мирний, V, 1955, 151);
Він, як і всі його предки, що споконвіку жили над Дніпром, вірив у те, що на світі є боги добрі і боги злі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 17);
// у знач. ім. злий, злого, чол.; зла, злої, жін. Про злобну, недоброзичливу людину.
І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть (Тарас Шевченко, I, 1963, 339);
// Сповнений гніву, сердитий на кого-, що-небудь.
Кіт Вовкові сказав: ..«Біжи ж, аж ген живе Трохим!» «Трохим? боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко!» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5);
— Всі на мене злі, а я ще зліший, — засміявся Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 516);
Зайшов [генерал] до хати розчервонілий, злий, навіть не привітався до Устима (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 40);
// Надзвичайно лютий, хижий, кровожерний (про хижаків, зміїв і т. ін.).
Бачить хлоп, що сам не зможе Злого лиса доконать, Ось почав він, що є сили, Жінку з хати викликать (Іван Франко, XIII, 1954, 268);
[Сербин:] На калині тій між темними вітами злая гадина в'ється. (Степан Васильченко, III, 1960, 35); Злі собаки;
// Який виражає злість, злобу.
Баба Палажка не одказала на її [Параски] привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима (Нечуй-Левицький, II, 1956, 337);
Воно, мале, з блискучим пронизливим поглядом, стоїть, розкарячившись, на килимній тачанці, тонкі злі губи міцно стиснуті (Олесь Гончар, II, 1959, 235);
Жінка остовпіла і дивилась на нас поглядом, що раз у раз мінився з запитливого на лякливий, із спокійного на злий (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 81);
Обличчя Кульчицького стало злим і роздратованим (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 233);
♦ Бодай все зле та лихе кому — побажання нещастя кому-небудь. — Ні, не моя нива! не моя! а того. бодай йому все зле та лихе. — скаженіє Роман (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 107); Злий геній див. геній; Злий дух див. дух; Зла личина — уживається як лайливий вираз. — Він же, зла личина, ось що у кишені носить (Ганна Барвінок, Опов. 1902, 335); Під злу руку — коли людина буває дуже розгніваною. Розтривожився Дмитрій [Дмитро], збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958» 207); Злі язики — люди, які займаються плітками; наклепники. А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (Гулак-Артемовський, Байки. 1958, 43).
2. Викликаний, пройнятий злістю, злорадством, недоброзичливістю.
Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи (Номис, 1864, № 12867);
[Олеся:] Коли-ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла думка (Марко Кропивницький, II, 1958, 267);
— То почекай, Любо, щось маю сказати! — пізно схоплюється Салоган. — А ви своїй жінці скажіть! — з-за плеча кинула злий смішок (Михайло Стельмах, I, 1962, 345); Працюй же, друже мій, у людство вір, Грудьми ставай назустріч злій погрозі (Максим Рильський, III, 1961, 308);
// В якому виявляється жорстокість, нещадність.
Пан слідчий глибоко переконаний, що вони.. не мали злого наміру вчинити перед державою злочин (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 87);
3. Який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий.
А там десь геть її дочка мала В гарячці злій без пам'яті металась (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 193);
[Едіта:] Вчителю шановний! Ви не одійдете від мене в гтві, не завдасте такої злої кари мені за необачність мого сина (Леся Українка, III, 1952, 27);
4. Поганий, несприятливий (про час).
— Злі часи настали! — почувся голос, і мама оглянулася. По голосу не можна було впізнати, хто це сказав (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 47);
Ми удвох дивились «Катерину». Слухали тяжкі її жалі, День її недовгий, злу годину В давнім, у Шевченковім селі (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 66);
Він вважав для себе цей рік злим (Натан Рибак, Помилка. 1940, 75);
Зле безталання Зострінеться всюди, І на шляху і без шляху (Тарас Шевченко, I, 1963, 227);
На якусь мить їй навіть привиділось, що це він і є, що це їх разом зла доля закинула в цю страхітливу пастку [полон] (Юрій Бедзик, Полки. 1959, 122);
// Який містить у собі або несе людям зло; згубний.
— Жінко, пильнуй їх [синів], вони на дуже злій дорозі (Іван Франко, VIII, 1952, 151);
На злото в трюмі — жде казна. Тебе, корсара, — зла тюрма (Юрій Яновський, V, 1959, 54).
5. Який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий.
Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301);
Жахів спиняючи гонитву і сили стримуючи злі, ми ведемо невтомну битву за мир народів на землі (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 130);
За вікном гуде тільки вітер злий (Володимир Сосюра, II, 1958, 22).
6. розм. Шкідливий, отруйний. Зо злої трави не буде доброго сіна (Номис, 1864, № 7148); Злий кукіль; Зле сім’я.