Топ 9 лучших домашних кур несушек

Правильный выбор породы кур несушек для дома непростая задача для птицевода – новичка. Ошибка чревата потерей времени и денег, поэтому важно разобраться, какие куры несушки лучше всего подходят для домашнего содержания.

В статье расскажем про лучшие породы кур несушек.

Как выбрать кур несушек

В мире насчитывается более 700 пород кур: декоративные, бойцовые, яичные, мясные разновидности и гибриды (кроссы) для промышленных ферм. Любителю бывает нелегко выбрать из такого разнообразия ту породу, которая будет полностью отвечать его потребностям.

Курица-несушка для личного подсобного хозяйства должна отвечать следующим критериям:

• Неприхотливость в питании. Большинство птицеводов отказываются от заводского комбикорма в пользу зерна, овощей, пищевых отходов.
• Крепкое здоровье. В частном хозяйстве экономически невыгодно проводить поголовную вакцинацию птицы, как это делают на крупных фермах.
• Универсальность. Особой популярностью в частных хозяйствах пользуются мясо-яичные разновидности.
• Способность насиживать яйца и успешно выводить цыплят.
• Длительный период продуктивности. Породные несушки сохраняют высокую продуктивность до 3 – 4 лет.
• Привлекательный внешний вид.

Этим требованиям отвечает целый ряд отечественных и импортных пород кур.

Отличительные особенности несушек

Многолетняя селекция, направленная на развитие определённых качеств у птицы, сказывается на внешнем виде особи. Хорошую курицу-несушку легко отличить от мясной разновидности, достаточно её внимательно рассмотреть.

Живой вес яичных и мясо-яичных пород кур колеблется от 1,7 до 2,7 кг. Туловище птицы напоминает треугольник, направленный вершиной к голове курицы. Постановка корпуса горизонтальная.

Голова у несушки маленькая, увенчанная средним и большим гребешком. У пород с высокой продуктивностью (леггорн) гребешок крупный, свисает набок. Такой тип строения гребешка птицеводы называют «беретик». У мясо-яичных кур гребешок среднего размера.

На заметку: у активно несущейся птицы гребешок и «лицо» всегда ярко-красного цвета.

Ноги несушки прямые, широко расставленные. Живот мягкий и объёмный. Существует проверенный способ определить, хорошо ли несётся птица в данный момент. Для этого кладут руку на живот курицы ближе к хвосту и слегка нажимают. Несколько ниже клоаки можно нащупать концы лонных костей птицы. У хорошей несушки расстояние между кончиками костей составляет 3 – 4 пальца. У плохой курицы между косточками поместятся только 2 пальца.

Здоровая несушка подвижна, любопытна. Она активно ведёт себя на выгуле: копается в земле, отыскивает насекомых, живо реагирует на призыв петуха, с аппетитом поедает корм.

Общие правила содержания кур несушек

Для кур необходимо построить тёплый и светлый сарай, который будет легко чистить и дезинфицировать. Самые популярные материалы для строительства: дерево, кирпич, пеноблоки.

В регионах с суровыми зимами предусматривают возможность дополнительного обогрева: печь, ИК обогреватели, газовое отопление. Зимняя температура в помещении не должна опускаться ниже +15 градусов. Естественного света зимой недостаточно для успешной яйцекладки. Поэтому освещение в курятнике включают утром и вечером, продлевая день до 14 – 15 часов.

При напольном содержании на 1 кв. метр площади пола допускается разместить 5 – 7 голов птицы. Некоторые птицеводы на зиму помещают кур в клетки, экономя площадь.

Около курятника устраивают выгул, огороженный сеткой. Землю на выгуле засыпают песком, чтобы избежать грязи в дождливую погоду. Часть площади выгула защищают от осадков и солнца навесом.

Внутри курятник оборудуют:

• деревянными насестами с закруглёнными краями из бруска сечением 3 – 3,5 см на 1,5 см (на одну птицу должно приходиться не менее 30 см длины насеста);
• кормушками для влажных мешанок и сухого корма;
• поилками;
• яслями или рептухами (сетчатыми сумками) для травы и сена;
• гнёздами (из расчета 1 гнездо на 5 – 6 кур).

В качестве подстилки используют древесную стружку, солому, реже – сено, опавшую листву, торф.

Для кормления кур несушек используют:

• готовый заводской комбикорм;
• дроблёное и цельное зерно (пшеница, ячмень, кукуруза, овёс, просо), отруби;
• картофель и овощи (морковь, тыква, свекла, капуста, кабачки);
• молочные продукты (обрат, сыворотка, кефир) и пищевые отходы.

Дополнительно птице дают мел, ракушку и толчёную скорлупу, как источник кальция.

Куры несушки лучшие породы: фото и описание

Ниже представлено описание самых популярных у птицеводов пород кур для домашнего разведения.

Ломан Браун

Немецкий яичный гибрид с продуктивностью на уровне 300 яиц в год, 58 – 60 г весом. Несушки ломан браун получили распространение не только на птицефабриках, но и на подворьях птицеводов-любителей.

Курица, 2 – 2,2 кг весом, имеет ярко-рыжее оперение с белыми перьями на хвосте. Гребень среднего размера листовидной формы. Птица отличается хорошим здоровьем и неприхотливостью.

Яйцекладку молодка начинает в 20 недель. Максимальную яйценоскость от курочки получают в первый год жизни. На второй сезон интенсивность несения яиц снижается на 30%. На третий год несушку оставлять нерентабельно.

Данный кросс аутосексный, то есть уже сразу после вылупления петушков легко отличить от курочек по окраске пуха. Петушки белые (светло-жёлтые), а курочки насыщенного рыжего цвета.

К недостаткам кросса следует отнести:

• отсутствие инстинкта насиживания у птицы;
• невозможность разводить породу самостоятельно (у гибридов первого поколения родительские признаки не передаются потомкам);
• склонность к ожирению при злоупотреблении картофелем в корме.

Несушек кросса ломан браун можно рекомендовать птицеводам для летнего содержания на даче. Купленная весной молодка будет исправно нестись до поздней осени, с лихвой окупив своё содержание. Осенний забой кур позволит обеспечить семью вкусным и нежным мясом.

Русская белая

Советская порода кур яичного направления получена в середине 20 века путём скрещивания леггорнов и местных белых кур.

Внешний вид русской белой курицы напоминает леггорна. Некрупная (вес чуть более 1,5 кг) белая птица, с лёгким плотным корпусом. Гребень большой, у кур свисает набок, у петуха прямостоячий, зубчатый.

Курица неприхотлива в содержании, хорошо переносит низкие температуры и охотно выходит на прогулку зимой.

Совет: чтобы большой гребень птицы не обмораживался зимой, его рекомендуют смазывать жиром или растопленным салом.

Яйценоскость наступает в 5 месяцев и составляет 240 – 300 яиц в год, массой 55 г. В хозяйстве целесообразно содержать несушек этой породы около трех сезонов.

Неоспоримые плюсы русской белой:

• высокая яйценоскость;
• хорошая сохранность цыплят (около 85%);
• неприхотливость.

У кур отсутствует инстинкт насиживания – для маленькой фермы это недостаток, так как для воспроизводства птицы придётся покупать инкубатор.

Хайсекс

Голландский гибрид, полученный от скрещивания леггорна и нью-гемпшира. Существуют две разновидности: белая (хайсекс уайт) и коричневая (хайсекс браун).

Птица примечательна крепким мускулистым туловищем и спокойным поведением. Вес взрослых кур 2 кг.

Продуктивность в первый сезон яйцекладки составляет более 300 яиц, массой свыше 63 г. Хайсексы отличаются скороспелостью, они начинают нестись уже в возрасте 140 дней. Хозяйственную ценность несушки сохраняют до 3 лет.

Птица этого кросса:

• стрессоустойчивые;
• неприхотливые;
• хорошо несутся в зимнее время.

Минусы породы:

• к насиживанию яиц не приспособлены;
• потомство родительские качества не наследует.

Кучинская Юбилейная

Русская порода, зарегистрированная в 1982 году. Кучинские куры принадлежат к мясо-яичному направлению. Они выведены специально для личных хозяйств и обладают всеми качествами, важными для домашней птицы.

Живой вес несушек достигает 2,5 кг, петухи весят 3 – 3,3 кг. Птица с плотным мускулистым телом и широко расставленными ногами жёлтого цвета. Голова небольшая, клюв жёлтый, крепкий. Гребешок листовидный, некрупный.

Окрас оперения рыже-коричневый с чёрным окаймлением хвостовых и маховых перьев. У кур присутствует полулунное окаймление пера, а подпушь на животе серая. Петух имеет ярко-красную грудь иногда с чёрным крапом и иссиня-чёрные перья на крыльях и хвосте.

Птица отличается исключительной неприхотливостью. Куры приспособлены находить себе корм на выгуле, они отличные фуражирки. При невысоких температурах зимой в птичнике, кучинские несушки сохраняют высокую яйценоскость.

У кур спокойный и мирный характер. Они могут насиживать яйца и успешно выводить цыплят. Сохранность молодняка близка к 100%.

Яичная продуктивность: 220 – 240 яиц в год. Вес яйца в первый сезон яйцекладки 55 – 57 г, на втором году он увеличивается до 58 – 60 г. Курица начинает производить яйцо в возрасте 6 месяцев. Продуктивность сохраняет до 3 – 4 лет.

Кучинцы отличаются хорошими мясными качествами. Мясо у этой породы плотное, красноватого цвета, имеет вкус дичи. Молодые петушки на откорме к 5 – 6 месяцам набирают вес в 3 кг.

Из описанного видны плюсы этой птицы:

• неприхотливость;
• выраженный инстинкт насиживания;
• хорошие яичные и мясные качества.

Главным недостатком этой породы считают склонность к ожирению. В питании кур следует придерживаться строгих норм в 120 – 130 г пищи на голову в сутки.

Иза Браун

Яичный кросс, созданный всего 30 лет назад, но уже завоевавший популярность во всём мире.

Курочки имеют коричневую окраску оперения, среднего размера гребешок. Петушки отличаются от кур уже в суточном возрасте светло-жёлтым пухом. Взрослая курочка весит 2 кг, имеет компактную форму туловища, крепкие ножки.

Молодка начинает нестись уже в возрасте 18 – 19 недель. Яйца кремового цвета весом 65 г. За год от несушки можно получить до 330 яиц.

Плюсы кросса:

• спокойный нрав;
• устойчивость к стрессам;
• неприхотливость.

Главный минус породы — куриц нельзя заставить выводить цыплят. Кросс предназначен исключительно для получения большого количества яйца.

Леггорн

Итальянская порода кур, признанная самой яйценосной в мире. Одна курочка породы леггорн снесла за год более 360 яиц! Гены породы леггорн присутствуют в каждой современной породе кур яичного направления.

Это небольшая птица с белым оперением, весом около 1,5 кг. Курочки имеют ярко-красный гребешок с крупными зубцами, свисающий набок.

В половую зрелость особь вступает в 4,5 месяца. Несмотря на небольшие размеры, леггорны несут крупные яйца белого цвета, массой до 70 г.

Получить цыплят от леггорнов несложно, процент оплода достигает 99%. Для вывода молодняка используют инкубатор. Сохранность цыплят не ниже 95%.

Главные плюсы этой породы:

• высокая яичная продуктивность;
• ранее начало яйцекладки.

К недостаткам породы можно отнести:

• излишнюю пугливость птицы, эмоциональность;
• отсутствие ценности мяса данной птицы — оно жёсткое и волокнистое.

Тетра

Мясо-яичный гибрид кур, который создали селекционеры из Венгрии. Для домашнего хозяйства особенно значима универсальность птицы. Куры тетра обеспечат семью крупными яйцами и диетическим мясом.

Особи имеют крепко сбитое компактное туловище и небольшую голову с алым гребешком. Окрас оперения тёмно-коричневый. Вес птицы 2,5 кг, петушки на 1,5 кг тяжелее.

Яйцекладку курица начинает в 18 недель. За сезон сносит 290 – 320 светло-коричневых яиц, массой более 60 г.

Мясо молодых петушков считается диетическим. Старые несушки могут быть использованы для приготовления куриного фарша, мясо не становится излишне жёстким.

Плюсы породы:

• отличная яйценоскость;
• вкусное мясо;
• неприхотливость.

К минусам гибрида относят невозможность воспроизводства в домашних условиях.

Минорка

Старинная испанская порода кур, отличающаяся крупным яйцом и ярким внешним видом. Спутать минорку с другой породой сложно.

Это лёгкая птица весом не более 2,2 кг. Корпус курицы вытянут по вертикали. У минорки высокие ноги, длинная шея, высоко поставленный хвост. Гребень у птицы большой, с крупными зубцами, у курочек свисает набок. Примечательны длинные ушные мочки минорок, они заметно крупнее, чем у других пород. Особи могут быть раскрашены в белый цвет, но особенно красивы чёрные минорки.

Яйценоскость минорки составляет 180 – 200 белоснежных яиц, до 70 г весом. Это главное достоинство птицы вкупе с эффектной внешностью.

Минусы породы:

• курам требуются особые условия содержания (например, тёплый сарай);
• птица легко возбудима.

Род-Айленд

Американская мясо-яичная разновидность кур. Курица красно-коричневого окраса, весом около 2,5 кг. Молодые петушки уже к 5 месяцам при интенсивном откорме достигают 3 кг.

Нестись молодка род-айленда начинает в 7 месяцев и сразу радует крупными яйцами кремового цвета. Яйценоскость на уровне 220 – 230 яиц в год.

Начинающему птицеводу стоит обратить внимание на достоинства род-айленда:

• неприхотливость;
• миролюбивый нрав;
• хорошая яйценоскость;
• быстрый рост.

Недостатком род-айлендов является склонность к ожирению.

Нью-Гемпшир

Американская порода, выведенная на основе род-айлендов. Это крупная массивная птица, достигающая 3 кг. Оперение красно-рыжее, иногда с тёмным крапом. Гребень среднего размера, листовой формы.

Курочка начинает откладывать яйца в 6 месяцев. В год она сносит до 220 крупных яиц.

Плюсы породы:

• Куры сохраняют стабильную продуктивность до 4 лет.
• Несушки способны высиживать цыплят.
• Представители породы отличаются высокими вкусовыми качествами мяса.

Главный недостаток разновидности — желающим получать максимальное количество яиц нью-гемпшир не подойдет.

Лучшие породы несушек для содержания дома

Кроме представленных выше, существует огромное количество российских (Адлерская, Ленинградская, Пушкинская) и зарубежных (Плимутрок, Суссекс, Доминант) пород птиц. Выбор породы зависит от предпочтений птицевода, его финансовых возможностей, доступной кормовой базы.

Птицеводу необходимо знать, что гибриды кур с высокой яйценоскостью требуют условий содержания, приближенных к промышленным. Только на сбалансированном корме и при стабильной температуре несушка сможет показать заложенную в ней продуктивность.

Наиболее подходящими породами для дома, принято считать современные мясо-яичные разновидности кур.

Для небольшого бизнеса подойдут кроссы:

1. Ломан браун (до 300 яиц).
2. Хайсекс (около 300 яиц).
3. Тетра (около 290 яиц).

Указанные гибриды также обладают неплохими мясными качествами.

Лучшие породы для начинающих птицеводов

Начинающим фермерам можно порекомендовать следующие породы:

1. Кучинская юбилейная.
2. Адлерская серебристая.
3. Род-айленд.
4. Нью-гемпшир.
5. Ломан браун.
6. Хайсекс.

Указанные породы обладают крепким здоровьем, не требуют строгого соблюдения температурного режима зимой и не нуждаются в специальном корме. Куры этих разновидностей миролюбивы и покладисты, петухи не агрессивны.

Совет: начинающему птицеводу не стоит заводить сразу много пород, достаточно остановиться на 1 – 2 наиболее продуктивных и нетребовательных в уходе.

Самые выгодные куры в птичьем хозяйстве

Выбор самой выгодной породы зависит от направления домашней фермы.

Если требуется получить много крупного яйца для семьи и на продажу, затратив минимум средств и усилий, покупают современные яичные кроссы: ломан браун, доминант. Это настоящие фабрики по производству яйца.

Для обеспечения семьи яйцом и мясом подойдут универсальные породы, которые можно разводить в домашних условиях, – кучинская, род-айленд, нью-гемпшир. Эти куры не утратили инстинкт насиживания, цыплят можно получать без особых хлопот. Лишние петушки идут на мясо, как и старые несушки. А яиц достаточно для удовлетворения потребностей семьи.

Совет: выгоднее приобретать молодку в возрасте 120 дней весной, ежегодно обновляя стадо.

Заключение

Перечисленные в статье породы кур-несушек обеспечат владельца фермы яйцом и вкусным мясом. Однако перед покупкой птицы следует выяснить, какие породы можно приобрести в конкретной местности. Выбор лучше остановить на распространённой разновидности несушек, чтобы не возникало проблем с ежегодным пополнением и обновлением стада.

Породы белых кур несушек и мясных птиц с фотографиями, названиями и описанием

Как содержать кур несушек в домашних условиях и зимой, чем кормить и выгодно ли заводить

ТОП-7 лучших пород кур мясояичного направления: характеристики и фото

Выбор и содержание лучших мясных пород кроликов для домашней фермы

Как кормить кур, чтобы несли много яиц, как повысить яйценоскость, чего нельзя давать

Витамины для цыплят-бройлеров и для кур-несушек, чтобы неслись зимой и летом

Советуем почитать: Порода кур тетра: описание, продуктивность, как содержать, кормить и выращивать

Ветеринарный врач и эксперт нашего сайта Донской государственный аграрный институт, (выпускник ДСХИ, 1978) в данный момент это уже университет. Не нашли ответ на свой вопрос? Не стесняйтесь, спрашивайте по теме статьи ЗДЕСЬ в комментариях отвечаю всем, ну а предложения и пожелания можно написать тут: наши авторы, контакты

Курки-несучки: породи, їх опису з фото. Кращі породи курей-несучок

Завдання сучасного птахівництва яєчного напряму – задовольнити потребу населення в продуктах харчування, а конкретно – в яйцях. Вирішальну роль у цьому питанні відіграють породи курей-несучок. Висока продуктивність птиці дозволяє вийти на нові обсяги у виробництві яєць. Селекціонери працюють над тим, щоб нові породи курей-несучок володіли не тільки високою несучістю, але і давали яйце кращої якості.

Трохи історії

Першими здогадалися розводити курей з метою отримання від них яєць індуси ще три тисячі років тому. Пізніше птахівництво поширилося до Єгипту і Персії. Потім переваги птахівництва оцінили жителі та інших країн і континентів. Але на початковому етапі ніхто не займався виведенням спеціалізованої породи курей-несучок.

Багато пізніше, з розвитком галузі та спеціалізацією птиці на увазі продуктивності, стали з’являтися нові породи. Селекціонери працювали над закріпленням таких якостей як:

• несучість;
• невибагливість до кормів;
• вага яйця;
• твердість шкаралупи;
• життєздатність потомства;
• стійкість до захворювань;
• спокійний норов.

Їхні зусилля не пропали даром. Кращі породи курей-несучок використовуються у промисловому птахівництві. Чудові виробничі показники привернули увагу і приватних власників. На подвір’ях дрібних фермерів і «літніх» дачників гуляють кури-несучки. Породи їх – найрізноманітніші, все залежить від переваги птахівників.

Для деяких має значення колір яйця, для кого-то найважливіше – його вага і кількість. А деякі вважають за краще мати красиву карликову птицю, здатну, тим не менш, забезпечити свого господаря достатньою кількістю свіжих яєць. Породи домашніх курей-несучок можуть задовольнити практично будь-які побажання.

Загальна характеристика яєчних порід

Високопродуктивний птах, незважаючи на величезну різноманітність порід, має деякі загальні риси. Вони притаманні курям саме яєчного напрямку:

• птахи з легким кістяком, дрібні (максимальна вага півня – в межах 3 кг);
• мають подовжене хвостове пір’я і великий розмах крила;
• відрізняються великим гребенем на 7 зубців і мочками великого розміру;
• кури рухливі, мало схильні до насижування, деякі породи без інкубаторів відтворювати практично неможливо;
• птах потребує постійного підживлення мінеральними кальцієвими добавками;
• раннє статеве дозрівання забезпечує початок кладки яєць у віці 4,5 місяці.

Птах адаптований до вмісту в клітинах, добре “оплачує” корми. З-за швидкого метаболізму і невеликих розмірів тіла кури яєчних порід дуже рухливі і відрізняються хорошим апетитом. Вкрай важливо забезпечити організм курей-несучок достатньою кількістю кальцію. Для цього застосовують спеціальні мінеральні підгодівлі.

Яєчні кури при правильному змісті будуть відмінним вкладенням капіталу. Швидка окупність і забезпечення дієтичними продуктами харчування – основні плюси розведення курей-несучок.

Породи курей-несучок

На кожному континенті виводилися породи курей, пристосовані під конкретні умови утримання, наявність місцевих кормів і попиту населення. Кожній породі властиві свої особливості.

Виведено їх дуже багато, ось кращі породи курей-несучок:

• хайсек;
• леггорн;
• мінорка;
• анкона;
• брекель;
• кучинська ювілейна;
• андалузька голуба;
• гамбурзька;
• ломан браун;
• шейвер;
• чеська золотиста.

Кожна з перелічених груп чудово підходить як для промислового птахівництва, так і для утримання на приватному подвір’ї. Опис порід курей-несучок варто почати з самої відомої і популярної в світі – леггорна.

Леггорн

Класична порода курей, почала свою історію в далекому дев’ятнадцятому столітті. Вона отримана шляхом цілеспрямованого схрещування місцевої птиці з іспанськими бійцівськими курми і минорками. Порода курей-несучок леггорн відрізняється витривалістю і прекрасною акліматизацією. Ці якості зіграли не останню роль в її широкому розповсюдженні по всьому світу, особливо білих леггорнів.

Характеристика:

• несучість – до 300 яєць на рік (окремі особини примудряються знести до 400 штук);
• вага яйця – 60-62 грама;
• виводимість курчат – до 92 %;
• колір яйця – білий;
• особливості – не виносять сторонній шум, схильні до «шумовий істерії»;
• вага курки – до 1,7 кг;
• півень може важити до 2,5 кг;
• насиджування – інстинкт слабо виражений;
• темперамент – активний;
• продуктивність – яєчна.

Найкраща порода курей-несучок виділяється гордою поставою. У неї трикутний корпус, шия з гарним вигином, середніх розмірів голова з яскраво-червоним листовидним гребенем. У курочок він звисає набік, а у півників стоїть прямо. За кольором веселкової оболонки очей можна визначити вік несучок: у дорослих курей він блідо-жовтий, у молодих – темно-оранжевий. Дзьоб жовтого кольору, міцний.

У птиці подовжена спина з невеликою увігнутістю посередині. Груди виступають вперед, мають округлу форму. Пір’я середньої довжини ноги. Півні можуть похвалитися розкішним хвостом з довгими пір’ям серповидної форми.

Леггорни сьогодні часто служать основою для виведення нових кросів і ліній з метою виробництва яєць на промисловій основі. В домашніх господарствах теж використовуються не чистопородні кури, а кроси з найбільшою продуктивністю. Від них можна отримувати яйце як з білим, так і коричневим кольором.

Живий темперамент змушує птицю бути в постійному русі, в пошуку корму, камінчиків або комах. Скоростиглість, швидка акліматизація, витривалість – ці якості роблять леггорнів привабливими для розведення в приватному господарстві. Найвища несучість спостерігається в перший рік, потім вона падає.

Є й коричневі леггорни, що дають яйця темного забарвлення. Останнім часом споживачі воліють яйця з такою шкаралупою. Порівняно з білими леггорнами коричневі значно гірше акліматизуються. Птах вимогливий до умов утримання та годівлі.

Кури леггорн використовуються в промисловому виробництві яєць, і для домашнього утримання. В приватних господарствах славляться своїми поліпшують якостями для місцевих курей.

Хайсек

Кури-несучки породи хайсек теж не обділені увагою птахівників. Відмінна пристосованість до нових умов і стійкість до багатьох захворювань поряд з прекрасним співвідношенням витрат корму на кількість одержаної продукції сприяє широкому розповсюдженню цієї птиці.

Порода була виведена в Голландії в 1970 році. Якщо брати до уваги параметри офіційної тваринницької селекції, то хайсек – це гібрид леггорна.

Зусиллями селекціонерів були створені два різновиди: кури-несучки породи хайсек білий і хайсек браун. Перший гібрид має опірення білого окрасу, у другого – коричневого. Це «подарунок» від курей нью-гемпшир, які використовувалися селекціонерами. Більш високою продуктивністю володіють курки-несучки породи хайсек браун.

Хайсек білий

Кури невеликого розміру, з легким кістяком. Зовні дуже схожі на курей породи леггорн. Відмінною особливістю всіх птахів є наявність шикарного гребеня. Його величина не дозволяє йому зберігати вертикальне положення, і він кокетливо звисає набік.

Ще одна характерна риса – шовковисте, дуже приємне на дотик пір’я. Незважаючи на активний спосіб життя, характер у птиці досить врівноважений.

Кури-несучки породи хайсек білий мають наступні показники:

• несучість – до 280 яєць в рік;
• маса яйця – до 65 грам (іноді величина досягає 90 грам);
• виводимість курчат – до 95 %;
• колір яйця – білий;
• особливості – стійко переносять інфекційні, гельминтозні і грибкові захворювання;
• вага курки – до 1,8 кг;
• вага півня – 2,0 кг;
• насиджування – інстинкт слабо виражений;
• темперамент спокійний;
• продуктивність – яєчна.

Кури вимагають хороших умов утримання, їм необхідні мінеральні підгодівлі. Будь-яке порушення зоотехнічних норм утримання негайно позначається на їх продуктивності. Особливо гостро вони реагують на погіршення годівлі.

Хайсек браун

Для будь-якого селекціонера, що займається виведенням нового кросу, на першому місці стоїть продуктивність. Хайсек браун має більш вузьку спеціалізацію, ніж білий гібрид, відповідно, кращу несучість. У них така ж стійкість до захворювань, як і у хайсека білого. Забарвлення пір’я у птиці коричневе, іноді кінчики пір’я пофарбовані в білий колір.

Кури несучки породи хайсек браун мають такі показники:

• несучість – до 315 яєць в рік;
• маса яйця – до 70 грам;
• виводимість курчат – до 99 %;
• колір яйця – рудий;
• особливості – витривалі, чуйно реагують на зміну температури (при підвищенні – знижується споживання корму, на продуктивності це не відбивається);
• вага курей – до 2,0 кг;
• вага півня – 2,6 кг;
• насиджування – інстинкт слабо виражений;
• темперамент флегматичний;
• продуктивність – яєчно-м’ясна.

Для поліпшення якості м’яса рекомендується курям хайсек браун вводити зернові корми: кукурудзу, овес, пшеницю. В якості підгодівлі відмінно підійдуть помідори, огірки, коренеплоди, гарбуз, кабачки.

Ломан браун

Селекціонери Німеччині поставили для себе завдання вивести крос, не залежить від умов утримання. Вихідними породами послужили плімутрок і род-айленд. Особини першого покоління схрещувалися між собою.

Гібриди по батьківській лінії були носіями кольорового гена. Потомство мало коричневе забарвлення з вкрапленнями чорних пір’їн на кінчиках крил і хвості. По лінії матері кури мали білий колір пера.

Кури-несучки породи ломан браун характеризуються наступними показниками:

• несучість – до 320 яєць в рік;
• маса яйця – до 65 грам;
• виводимість курчат – до 98 %;
• колір яйця – коричневий;
• особливості – невибагливість змісту;
• вага курки – до 2,0 кг;
• вага півня – 3,5 кг;
• насиджування – інстинкт слабо виражений;
• темперамент спокійний;
• продуктивність – яєчно-м’ясна.

Нести яйця кури починають на 21 тижні свого життя. Пік несучості проходиться на 26-30 тижня. Від однієї кури несучки породи ломан браун отримують до 320 яєць прекрасної якості. На самому початку кладки яйця дрібніше, потім досягають своєї середньої величини в 63-65 грам.

Після 80 тижня несучість різко падає, тому подальше утримання птиці для отримання яєць нерентабельне. Доцільно забити її на м’ясо. Від кожної особини можна отримати тушку вагою до 2 кг, м’ясо відмінної якості.

Невибагливість в змісті робить цю породу дуже затребуваною. Різні кліматичні умови ніяк не позначаються на продуктивності птиці. Але будь-яке порушення в харчуванні (нормі, кратності годівлі, обсязі, збалансованості корму) тягне за собою різке зниження продуктивності. Харчування курчат і дорослих курей-несучок відрізняється за складом і нормі.

Отримати високопродуктивне потомство від таких курей в приватному господарстві не вийде. Кращі якості породи відтворюють лише при селекційному розведенні. Рекомендується набувати курочок цієї породи на птахофабриках. На стихійному ринку покупка може обернутися розчаруванням. Дуже важко відрізнити на око курку породи ломан браун від звичайної несучки, схожою на неї по забарвленню оперення.

Породи для домашнього розведення

Яка порода курей несучок краще, кожен господар двору вирішує сам. Безумовно, вигідніше тримати курей, здатних давати багато яєць. Другий вид продукції – м’ясо. Бажано, щоб тушка курки відрізнялася пристойним вагою і мала хорошими смаковими якостями.

Залежно від мети вибирають породу для розведення та утримання. Критеріями вибору можуть бути:

• доступність породи;
• спеціалізація (м’ясо, яйця);
• продуктивність;
• стійкість до захворювань;
• здатність до акліматизації;
• можливість використання місцевих кормів;
• наявність ринку збуту.

Для комерційного виробництва яйця найкращою породою буде леггорн. У перший рік вони дають максимальну несучість, в подальшому вона починає знижуватися. В однорічному віці птицю забивають і оновлюють поголів’я стада. Це дозволяє підтримувати виробництво яєць на стабільно високому рівні, а м’ясо дає додатковий прибуток.

Кури-несучки породи леггорн добре переносять кліткове утримання, що є додатковим плюсом при виборі породи.

Крім того, півнів породи леггорн можна використовувати для поліпшення місцевих курей. Продуктивність першого покоління, завдяки явища гетерозису, буде суттєво відрізнятися від материнської породи підвищеними показниками несучості.

Породи домашніх курей-несучок комбінованої спеціалізації користуються особливо високим попитом. З вищеописаних більш всього для утримання в приватному господарстві придатна порода ломан браун. При високих показниках несучості птиця здатна давати пристойну по вазі тушку м’яса з відмінними смаковими якостями.

Вони чудово адаптуються до кліткового утримання, але вимагають чітко дотримуватися норм і раціону годівлі. Ще один нюанс – в приватному господарстві неможливо отримати якісне потомство природним чином. Для відновлення поголів’я доведеться звертатися на птахофабрики.

Багато птахівники-аматори відбирають породи ще за одним критерієм – кольором оперення. Вони знаходять дуже естетичним видовище, коли по двору гуляють білосніжні кури-несучки. Білі породи численні і різноманітні. Крім вже перерахованих представників, можна відзначити породи:

• російська біла: продуктивність – 255 яєць вагою до 62 грам;
• альштейр (білий): несучість – до 200 штук, вага яйця – до 64 грам.

Кроси:

• тетра (білий): несучість – 310 яєць, вага 67 грам;
• шейвер білий: дивовижна продуктивность – 405 яєць вагою у 62 грами (це середні показники);
• хай-лайн, несучість досягає 350 яєць, вага до 65 грам;
• изобраун, несучість – до 320 яєць, вага до 63 грам

Помічено, що породи курей-несучок з білим пір’ям відрізняються від своїх товаришок по продуктивності, вона у них вище і яйця крупніше. Ця одна з основних причин, по якій до генофонду цих птахів так дбайливо ставляться генетики всього світу.

В приватних господарствах такі кури будуть безцінним матеріалом для отримання високопродуктивної птиці, причому незалежно від того, будуть вони розлучатися в «чистоті» або використовуватися як поліпшуюча порода.

Перспективи птахівництва

Зростаюча потреба населення планети в продуктах харчування залишається найпотужнішим стимулом для продовження селекційної роботи. Сучасні породи яєчного напрямку здатні в перший рік життя дати більше 200 яєць. Такі успіхи досягнуті з двадцятих років минулого століття, коли, власне, і почалося цілеспрямоване виведення курей по продуктивної спеціалізації.

За цей час було виведено більше ста порід курей яєчного, м’ясного, декоративного або універсального призначення. Сьогодні перед генетиками стоїть завдання не тільки зберегти високу несучість курей, але й забезпечити якість самого продукту. Звертають увагу на:

• міцність шкаралупи;
• склад яйця;
• вага яйця.

Розробляються нові технології по утриманню птиці. Проводяться роботи по оптимізації складу корму для курей. Це дозволить отримати яйця з заданими параметрами з якісного і кількісного змісту тих чи інших поживних речовин.

Незважаючи на різноманіття порід, селекціонери всього світу продовжують роботи над виведенням нових ліній і кросів. Особливий наголос робиться на кроси. Давно відомо, що якщо порівнювати чистопородную птицю і кроссовую, то краще друга.

Кроси більш життєздатні, витривалі, легше адаптуються до нових умов, стійкі до захворювань і володіють більш високою продуктивністю. Саме вони використовуються в промисловому птахівництві, незалежно від виду одержуваної продукції – яєць або м’яса.