Найпоширенішою категорією природно-заповідних територій області є заказники загальнодержавного та місцевого значення (97 од.), які створюються з метою збереження і відтворення природних комплексів або їх окремих компонентів.3 жовт. 2014 р.

Заповідники — природоохоронні території, створені для збереження видів живих організмів та виконання наукових досліджень. Мета створення заповідників: збереження в природному стані певних видів організмів і проведення наукових досліджень. У заповідниках вивчають рослини і тварин у звичних для них умовах існування.

У світі існує безліч заповідників, які забезпечують збереження природних багатств та зберігають природні екосистеми. Заповідники створюються для охорони природних ландшафтів, рідкісних рослин, тварин та їх життєвих умов. Одним з головних завдань заповідників є збереження біорізноманіття.

Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України. Крім Червоної книги, для збереження живої природи створюють заповідні території – великі ділянки лісів, полів, луків, степів, озер на яких забороняється будь-яка діяльність людини, що завдає шкоди природі.

Головне завдання українських заповідників — збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених чи мало-порушених природних ділянок (зразків природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для …

для збереження окремих видів рослин і тварин; для збереження місць проживання тварин; для збереження об'єктів неживої природи.

Заказники́, або зака́зники (від заказати — «заборонити» ) — природоохоронні об’єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове взяття під охорону: тварин, рослин та інших природних ресурсів.