Що містить кодекс

Відбувається форматування тексту!
Почекайте кілька секунд, поки завантажиться повністю.
Або перечитайте сторінку заново, якщо довго не відповідає.

Повідомити про помилку

Соціальні сервіси та закладки:

Запам’ятати

Всі документи
Нові надходження
Популярні документи
Первинні законодавчі акти
Групи документів
Розподіл за комітетами ВРУ
Термінологія законодавства
Tезаурус “EUROVOC”
Юридична класифікація
Календар офіційних свят в Україні
Правила користування
Контактна інформація

Програмно-технічна підтримка — Управління комп’ютеризованих систем

Інформаційне наповнення — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Деякі функції знаходяться у режимі тестової експлуатації. Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

Стаття 517. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження

1. Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.
2. Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.
3. До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 Закону України “Про державну таємницю” та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
4. Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарюсудового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
5. Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування – у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження – у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

6. Матеріальні носії секретної інформації” які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
7. Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
1. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить державна таємниця. Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України “Про державну таємницю”, державною таємницею і підлягають охороні державою (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю” від 21.01.1994 р. № 3855-ХП).

До державної таємниці може бути віднесена визначена ст. 8 Закону України “Про державну таємницю” інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку. Віднесення інформації до державної таємниці передбачає прийняття державним експертом з питань таємниць рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включення цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та опублікування цього Зводу або змін до нього (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю”). У Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженому Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 р. № 440 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 р. за № 902/11182, зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів із питань таємниць становлять державну таємницю у сферах, визначених Законом України “Про державну таємницю”. З моменту опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, або змін до нього держава забезпечує захист і правову охорону відомостей, які зареєстровані в ньому.

Реєстрація відомостей у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, є підставою для надання документу, виробу чи іншому матеріальному носію інформації, що містить ці відомості, грифа секретності, який відповідає ступеню секретності, встановленому для них у цьому Зводі. Ступінь секретності (“особливої важливості”, “цілком таємно”, “таємно”)характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою. Ступінь секретності інформації засвідчує гриф секретності, який відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну таємницю” виступає реквізитом матеріального носія секретної інформації.

2. Частина 1 коментованої статті передбачає необхідність дотримання під час досудового розслідування та судового провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, вимог режиму секретності. Режим секретності – це встановлений згідно з вимогами Закону України “Про державну таємницю” та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю”). Необхідність забезпечення охорони державної таємниці під час кримінального провадження зумовлює вжиття слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом комплексу нормативно закріплених заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втраті її матеріальних носіїв. Зокрема, до таких заходів належать: 1) забезпечення спеціального порядку допуску та доступу учасників кримінального провадження до державної таємниці (ч.ч. 3 і 4 ст. 517 КПК України); 2) забезпечення додержання вимог таємного діловодства при складанні процесуальних рішень (ч. 2 ст. 517 КПК України); 3) закріплення обов’язку слідчого, прокурора, суду роз’яснити учасникам кримінального провадження їх обов’язки щодо збереження державної таємниці, закріплені ст. 28 Закону України “Про державну таємницю”, та попередити їх про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю; 4) встановлення обмежень прав учасників кримінального провадження, яке містить державну таємницю, у випадках, що передбачені законом та зумовлені необхідністю забезпечення охорони державної таємниці (зокрема, закріплення заборони виготовлення копій з матеріалів, які містять державну таємницю, та порядку виготовлення та зберігання виписок із таких матеріалів та ознайомлення з їх змістом осіб, які їх зробили, – ч. 5 ст. 517 КПК України); 5) забезпечення додержання вимог щодо збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації, встановлених ч. 6 ст. 517 КПК України та Порядком організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. № 1561; 6) закріплення обов’язку слідчого судді, суду прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом (п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України), у тому числі й державної таємниці.
3. Процесуальні рішення, які складаються слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом у кримінальному провадженні, що містить відомості, які становлять державну таємницю, мають відповідати загальним вимогам щодо їх форми і змісту, встановленим нормами кримінального процесуального законодавства. Водночас, з урахуванням ч. 2 коментованої статті, процесуальні рішення не мають містити відомостей, що становлять державну таємницю.

Із метою охорони державної таємниці кримінальним процесуальним законодавством встановлюються додаткові вимоги щодо ознайомлення учасників кримінального провадження з окремими процесуальними рішеннями і надання їм копій останніх. Так, якщо судовий розгляд відбувався в закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення (ч. 7 ст. 27 КПК України). Видача копії судового рішення (крім судових рішень у справах з грифом “таємно”, “цілком таємно”) здійснюється відповідно до процесуального законодавства (п. 4.5 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 та погодженого рішенням Голови Державної судової адміністрації України від 26.11.2010р.).

4. Умови допуску учасників кримінального провадження до участі в конкретному кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, кримінальним процесуальним законодавством диференціюються залежно від їх процесуального статусу. Так, для суб’єктів, які здійснюють досудове розслідування, судовий контроль за додержанням прав, свобод і законних інтересів осіб, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, судове провадження (слідчого, прокурора, слідчого судді, судді) єдиною обов’язковою умовою допуску до участі в конкретному кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, є наявність допуску до державної таємниці відповідної форми. Наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді, судді допуску до державної таємниці підтверджується засвідченою в установленому порядку копією довідки про надання відповідної форми допуску до державної таємниці, що підлягає долученню до матеріалів кримінального провадження. Відсутність у слідчого, прокурора, судді допуску до державної таємниці унеможливлює здійснення ними провадження, а в слідчого судді та прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування – здійснення наданих їм КПК України повноважень. Наприклад, відповідно до п. 3.1.14 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 та погодженого рішенням Голови Державної судової адміністрації України від 26.11.2010 р., при автоматичному розподілі судових справ використовується та враховується інформація про наявність у судді допуску до державної таємниці.

Для інших учасників кримінального провадження ч. 3 коментованої статті встановлює дві обов’язкові та взаємопов’язані умови допуску до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю: 1) наявність у них допуску до державної таємниці відповідної форми та

2) надання їм доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Із цього загального правила законом установлено два винятки: 1) для підозрюваного, обвинуваченого, який бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог ст. 28 Закону України “Про державну таємницю” та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю (ч. 3 ст. 517 КПК України); 2) для іноземних громадян та осіб без громадянства, щодо яких установлений особливий порядок надання доступу до державної таємниці (ч. 7 ст. 27 Закову України “Про державну таємницю”).
5. Допуск до державної таємниці – це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю”). Порядок надання допуску до державної таємниці встановлюється Законом України “Про державну таємницю” та передбачає виконання комплексу взаємопов’язаних умов: 1) визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; 2) перевірку громадянина у зв’язку з допуском до державної таємниці; 3) взяття громадянином на себе письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена (форма зобов’язання громадянина України у зв’язку з допуском до державної таємниці визначається Наказом Голови Служби безпеки України від 18.07.2001 р. № 190); 4) одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв’язку з його допуском до державної таємниці; 5) ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частина 1 ст. 22 Закону України “Про державну таємницю” залежно від ступеня секретності інформації встановлює такі форми допуску до державної таємниці: 1) форма 1 – для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності “особливої важливості”, “цілком таємно” та “таємно” (термін дії допуску 5 років); 2) форма 2 – для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності “цілком таємно” та “таємно” (термін дії допуску 7 років);

3) форма 3 – для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності “таємно” (термін дії допуску 10 років), Надана особі форма допуску до державної таємниці має відповідати ступеню секретності інформації, яка міститься у конкретному кримінальному провадженні.

Про надання відповідної форми допуску до державної таємниці орган Служби безпеки України видає відповідну довідку, засвідчена копія якої долучається до матеріалів кримінального провадження. Відмова у наданні допуску до державної таємниці допускається з підстав, визначених ст. 23 Закону України “Про державну таємницю”. У випадку відмови в наданні допуску до державної таємниці особа не допускається до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

6. Підозрюваний, обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці. Слідчий, прокурор зобов’язані роз’яснити йому обов’язки, передбачені ст. 28 Закону України “Про державну таємницю”, зокрема: 1) не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка стала йому відомою у зв’язку з участю в кримінальному провадженні; 2) виконувати вимоги режиму секретності; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд, який надав йому доступ до державної таємниці, про виникнення обставин, передбачених ст. 23 Закону України “Про державну таємницю”, або інших обставин, що перешкоджають збереженню відомої йому державної таємниці; 4) додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю. Окрім того, підозрюваний, обвинувачений попереджається про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю за ст. 328 Кримінального кодексу України, про що у нього відбирається письмова розписка.
7. Для участі у слідчих (розшукових) діях, визначених ч. 7 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих. Понятими при провадженні слідчих (розшукових) дій можуть бути винятково особи, які мають допуск до державної таємниці форми, що відповідає ступеню секретності інформації, яка міститься в конкретному кримінальному провадженні. На практиці для участі у провадженні слідчих (розшукових) дій як поняті запрошуються працівники режимно-секретних органів, створених у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, що провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею. При виборі понятих слідчому, прокурору потрібно враховувати вимогу ч. 7 ст. 223 КПК України, відповідно до якої понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
8. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну таємницю”, доступ до державної таємниці – це надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. За загальним правилом, доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової діяльності (ст. 27 Закону України “Про державну таємницю”). Вказане правило конкретизується в ч. 4 коментованої статті, яка передбачає, що захисникам і законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається: 1) за наявності у них допуску до державної таємниці та потреби в допуску під час здійснення своїх прав та обов’язків, передбачених КПК України; 2) виходячи з обставин, установлених під час кримінального провадження.
9. Іноземним громадянам та особам без громадянства доступ до інформації, яка становить державну таємницю та міститься у матеріалах кримінального провадження, надається в порядку, визначеному Законом України “Про державну таємницю” та Положенням про порядок підготовки документів щодо надання доступу до державної таємниці іноземцям та особам без громадянства, затвердженим Указом Президента України від 17.07.2006 р. № 621/2006. Так, ч. 7 ст. 27 вказаного Закону передбачає, що іноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.

Розпорядження Президента України про надання іноземному громадянину або особі без громадянства доступу до інформації, яка міститься в матеріалах кримінального провадження і віднесена до державної таємниці, мають індивідуальний характер. Вони можуть передбачати надання доступу як до всієї інформації, яка міститься в матеріалах кримінального провадження і віднесена до державної таємниці (наприклад, див. Розпорядження Президента України “Про надання громадянці Грузії Ґонґадзе О.Т. доступу до державної таємниці” від 03.05.2006 р. № 64/2006-рп), так і частини такої інформації із вказівкою на ступінь її секретності та томи кримінального провадження, в яких вона міститься (наприклад, див. Розпорядження Президента України “Про надання Є. Шиленку доступу до відомостей, що становлять державну таємницю” від 08.12.2006 р. № 392/2006-рп). Крім того, як випливає з ч. 8 Положення про порядок підготовки документів щодо надання доступу до державної таємниці іноземцям та особам без громадянства, затвердженого Указом Президента України від 17.07.2006 р. № 621/2006, розпорядження Президента України про надання іноземному громадянину або особі без громадянства доступу до інформації, яка міститься в матеріалах кримінального провадження і віднесена до державної таємниці, має містити вказівку на: 1) строки, протягом яких особі надається доступ до такої інформації; 2) обов’язок органу досудового розслідування забезпечити здійснення доступу особи до матеріальних носіїв секретної інформації, доступ до якої надано розпорядженням; 3) обов’язок органу досудового розслідування здійснювати контроль за передачею секретної інформації, доступ до якої надається особі.

10. Про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом приймається рішення, яке оформляється у формі наказу або письмового розпорядження. У наказі або письмовому розпорядженні про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв зазначаються: 1) відомості про особу (громадянина України, іноземного громадянина або особу без громадянства), якій надається доступ (прізвище, ім’я та за наявності по батькові, дата і місце народження, місце роботи, громадянство); 2) відомості про наявність в особи допуску до державної таємниці (форма допуску, термін його дії); 3) підстави для надання допуску до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв; 4) відомості про конкретну таємну інформацію, доступ до якої надається, перелік її матеріальних носіїв, належність до відповідної категорії та ступінь секретності з посиланням на статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 р. № 440 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.08.2005 р. за № 902/11182; 5) строк, на який надається доступ до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв. Виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження, у наказі або письмовому розпорядженні про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв можуть зазначатися також інші відомості, спрямовані на забезпечення охорони державної таємниці.

У випадку закінчення строку, на який надано доступ до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв, він може бути продовжений у порядку, передбаченому для його надання.

11. За наявності відповідних підстав доступ до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв підлягає скасуванню. Підставами для скасування доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв є: 1) закінчення строку, на який надано доступ; 2) відсутність необхідності в допуску до державної таємниці; 3) порушення учасником кримінального провадження режиму секретності, що може призвести до розголошення секретної інформації та/або втрати її матеріальних носіїв; 4) виникнення або виявлення обставин, які внаслідок надання учаснику кримінального провадження доступу можуть завдати шкоди національній безпеці; 5) письмове звернення учасника кримінального провадження про скасування доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв.

Доступ до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв скасовується наказом або письмовим розпорядженням керівника органу досудового розслідування, прокурора, суду. У наказі або письмовому розпорядженні про скасування доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв зазначаються: 1) відомості про учасника кримінального провадження, якому скасовується доступ; 2) підстави для скасування доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв.

12. Частина 5 коментованої статті встановлює заборону виготовлення копій з матеріалів, які містять державну таємницю, та закріплює порядок виготовлення та зберігання виписок з таких матеріалів та ознайомлення з їх змістом осіб, які їх зробили. Відповідно до правил, установлених цією нормою КПК України: 1) захисникам і законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого, потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю; 2) потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки з матеріалів, які містять державну таємницю.

Частина 5 коментованої статті надає підозрюваному, обвинуваченому, його захиснику та законному представнику право робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю, та закріплює правила роботи з ними: 1) зроблені виписки опечатуються підозрюваним, обвинуваченим, його захисником або законним представником, яким вони були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом; 2) такі виписки підлягають зберіганню з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді; 3) зроблені виписки надаються підозрюваному, обвинуваченому, його захиснику або законному представнику, яким вони були зроблені, на його вимогу: під час досудового розслідування – у приміщенні органу досудового розслідування, а під час судового провадження – у приміщенні суду; 4) ознайомлення зі змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

13. Матеріальними носіями секретної інформації визнаються матеріальні об’єкти, у тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю”). Тобто до матеріальних носіїв секретної інформації належать будь-які документи і речі, в яких або на яких міститься чи може бути записана інформація, що становить державну таємницю. В окремих випадках закон конкретизує види матеріальних носіїв секретної інформації. Наприклад, ст. 1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.1993 р. № 3687-ХІІ до матеріальних носіїв секретної інформації відносить секретний винахід (секретну корисну модель), якою визнається винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці.

Документи, які містять відомості, що становлять державну таємницю, підлягають долученню до матеріалів кримінального провадження. Недолучені до матеріалів кримінального провадження матеріальні носії секретної інформації передаються на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування. Зокрема, в органах Служби безпеки України такими підрозділами є режимно-секретні відділи, в яких матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів кримінального провадження, зберігаються до моменту передачі кримінального провадження до суду. Із переданням матеріалів кримінального провадження до суду недолучені до нього матеріальні носії секретної інформації передаються на зберігання до режимно-секретного підрозділу суду, якому підсудне кримінальне провадження за правилами територіальної підсудності, встановленими ст. 32 КПК України.

14. Наявність у кримінальному провадженні відомостей, що становлять державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників за винятком випадків, передбачених законом та зумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці. Коло обмежень прав учасників кримінального провадження встановлюється нормами КПК України і Закону України “Про державну таємницю”. Зокрема, ст. 29 Закону України “Про державну таємницю” встановлює загальні обмеження прав особи, якій було надано допуск і доступ до державної таємниці та яка реально була обізнана з нею: 1) обмеження у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п’ять років з часу припинення діяльності, пов’язаної з державною таємницею (за винятком виїзду особи до держави, з якою Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України); 2) обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають із Закону України “Про державну таємницю” (зокрема, ст. 31 Закону України “Про державну таємницю” встановлюються обмеження на оприлюднення секретної інформації у пресі та інших засобах масової інформації та переміщення матеріалів, які її містять, через державний кордон).

Норми кримінального процесуального законодавства встановлюють спеціальні обмеження прав учасників кримінального провадження, до яких належать: 1) надання доступу до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, учасникам кримінального провадження, виходячи з обставин, установлених під час кримінального провадження (ч. 4 ст. 517 КПК України); 2) заборона виготовлення учасниками кримінального провадження копій з матеріалів, які містять державну таємницю (ч. 5 ст. 517 КПК України); 3) обмеження права учасників кримінального провадження щодо виготовлення та зберігання виписок з матеріалів, які містять державну таємницю, та ознайомлення з їх змістом (ч. 5 ст. 517 КПК України); 4) обмеження права учасників кримінального провадження на інформування про обставини кримінального провадження у зв’язку ненаведенням відомостей, які становлять державну таємницю, у процесуальних рішеннях і висновку державного експерта з питань таємниць (ч. 2 ст. 517, ч. 2 ст. 518 КПК України), проголошенням судового рішення з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення (ч. 7 ст. 27 КПК України).

У кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, можуть установлюватися й інші обмеження прав учасників кримінального провадження, зумовлені необхідністю забезпечення охорони державної таємниці. Такі обмеження підлягають установленню винятково законом і мають забезпечувати нерозголошення відомостей, що становлять державну таємницю. Водночас, способи охорони державної таємниці, які встановлюються законом, повинні виключати можливість необгрунтованого обмеження прав учасників кримінального провадження, наданих їм кримінальним процесуальним законодавством.