При цьому для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП не обов'язково, щоб він був відсутнім на роботі більше трьох годин підряд – важливо лише мати докази, які з достовірністю підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин упродовж робочого дня (не має значення безперервно чи сумарно).

Прогул — це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Оскільки прогул є порушенням трудової дисципліни, за його вчинення працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності та підданий стягненню у вигляді догани або звільнення (ст. 147 КЗпП).

Як і раніше, працівник після написання заяви має працювати ще два тижні, після закінчення яких він вважається офіційно звільненим незалежно від бажання роботодавця.

Загалом, 2 тижні – це строк на звільнення, якщо немає поважної причини. Двотижневий строк не застосовують, якщо працівник має поважну причину для звільнення. Такі працівники можуть указувати будь-яку дату звільнення.

Термін на звільнення працівника за власним бажанням за відсутності поважної причини становить два тижні. Якщо ж особа назвала причину, через яку їй потрібно раніше звільнитися, тоді цей термін відпрацювання не застосовується.

Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП прогул – це відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Скільки часу працівник може бути відсутнім на робочому місці; Тип відсутності Час відсутності; Відпустка: До 28 календарних днів на рік: Лікарняний: Для хворих – необмежену кількість днів.