Перепис населення України у 2023 році: як організовуватимуть та скільки коштуватиме

Олександр Гладун – заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України.

2001 року він обіймав посаду заступника директора Науково-дослідного інституту статистичних досліджень. Гладун брав активну участь в останньому переписі населення та аналізі відповідних даних.

Він розповів Фактам ICTV про те, як і що робили тоді, які є плани на наступний перепис, скільки грошей на нього потрібно витратити та як навчатимуть переписувачів.

Практично в усіх країнах світу перепис населення проводить статистична служба. В Україні цим займається Державна служба статистики. Останній перепис був 2001 року.

– Загалом перепис населення – це велика та відповідальна робота, найскладніша в органах статистики. Можливо, навіть у масштабах країни. Можна навіть прирівняти до виборів чи референдумів. Чому? Тому що залучено майже все населення України.

За словами Гладуна, фактично організаційна робота триває близько року, проте на це може знадобитися й більше часу.

– Що стосується організаційної роботи – вона триває близько року. Беруть територію України, визначають населені пункти. Сама робота відбувається всередині території. Населені пункти розділяють на переписні відділи. Щоб це зробити, потрібно визначитися з чисельністю населення, яке проживає у кожному домі. Другий момент – це навантаження. Скільки осіб за певний проміжок часу має допитати один переписувач (раніше це був обліковець).

Гладун пригадав, як у 2001 році відбувався процес перепису населення. Тоді обліковці заповнювали дані зі слів українців у переписні листи та передавали їх на подальше зчитування.

– Тоді набирали людей, зокрема, через Центр зайнятості. Їм виплачували певну заробітну плату, яка визначалася постановою Кабінету міністрів. За певний проміжок часу вони мали обійти свою дільницю та всіх опитати.

Згідно з інструкціями, якщо двері зачинені, ти маєш тричі приходити до людей та збирати певну інформацію, яку він вносив у переписний лист. Переписувач позначками або стилізованим шрифтом заповнював поля у цьому бланку. Після цього бланк надходив на оптичне зчитування, тобто формувався його електронний образ, далі запускалася програма розпізнавання.

Він розповів про відмінності роботи переписувачів у містах та селах, а також, скільки людей залучили до процесу та як їх готували до роботи.

– У 2001 році у сільській місцевості навантаження було 250 осіб, а у міській – 350 людей на одного переписувача. Це пов’язано з тим, що у сільській місцевості більші відстані між будівлями. Всього задіяли трохи менше, ніж 250 тис. переписувачів. Ви уявляєте, скільки це людей? Їх треба було навчити, як працювати. Їх набирали за місяць чи два, можливо, три. Але їх потрібно підготувати до відповідної роботи.

За словами Гладуна, переписувачі не вимагали жодних підтверджувальних документів у жителів України. Всі переписні листи заповнювали зі слів українців.

– Загалом, якщо говорити про організацію та збір інформації, то жодних документів, які підтверджують дані, не вимагають під час перепису. Наприклад, паспорт, документи про освіту, не треба підтверджувати джерела засобів існування. Ти можеш назвати два, три чи скільки завгодно джерел, зокрема, стипендію, пенсію, заробітну плату. Про суми взагалі не йдеться. Це просто джерело – звідки та яким коштом ти живеш.

Гладун припустив, скільки може коштувати перепис населення України, запланований на 2023 рік. Ці заходи обійдуться державі щонайменше у 6 млрд грн.

– Це недешева історія. Можу сказати, що цей перепис, який планується на 2023 рік, обійдеться орієнтовно у 6 млрд грн. Це залежить від того, якими будуть обладнання, технологічна схема та рівень заробітної плати через півтора-два роки.

За його словами, наразі планують розширити можливості для перепису українського населення. Найімовірніше українці зможуть самостійно заповнити необхідні дані онлайн.

– Зараз планується надання нових інформаційних технологій. Наприклад, людина сама зможе заповнити через інтернет відповідні дані. Замість паперових аркушів потрібно буде закупити планшети. Декілька місяців тому президент був у США, з ним був Федоров (міністр цифрової трансформації. – Ред.).

Нібито вони хочуть орендувати техніку фірми Apple, яка здавала свої планшети в оренду Бюро перепису населення США. Я не знаю, наскільки це програмне забезпечення можна використати у нас, але проробляють такі варіанти. Від цього залежатиме остаточна сума, – наголосив Олександр Гладун.

Нас 37 мільйонів? А може, 42, якщо «з усіма»?

Темою №1 в Україні стало обговорення озвучених урядом підрахунків кількості населення в державі. Усі дані збиралися упродовж трьох місяців у цифровий спосіб (трохи детальніше про це далі). Міністр Кабінету Міністрів України Дмитро Дубілет озвучив дещо шокуючі цифри: станом на 1 грудня 2019 року населення України становило 37,29 мільйонів громадян, зокрема 20,01 млн жінок та 17,28 млн чоловіків. За словами міністра, максимальна різниця між результатами трьох методів підрахунку становить 2,86% і може бути альтернативою перепису населення. Наведені дані одразу ж стали предметом дискусій, мовляв, до алгоритму перепису є багато претензій, зібраних даних недостатньо і класичний метод перепису не можна замінити.

Втім, класичний перепис населення, коли дані збираються в процесі особистої бесіди з людиною у неї вдома, паралельно з цифровим теж проводили, щоправда у «тестовому режимі». Дані збирав Держстат у другій половині грудня в Оболонському районі столиці та Пісківській ОТГ Бородянського району Київської області. Виявилося: “переписувачі” не змогли зібрати усі дані – чимало народу їх просто проігнорували. “Близько 25% людей не відкривали двері, навіть якщо до них завітали п’ять разів. Коли кожен четвертий двері не відкриває – важко говорити про точність перепису”, – розповів пан Дубілет.

Шкода, звісно, що люди не хочуть допомогти дізнатися реальні дані про свою країну, але, схоже, більшість людей не усвідомлює, як ця формальна на перший погляд “процедура” впливає на наш майбутній добробут. Чи буде здійснено реальний перепис – покаже час, а поки Укрінформ дізнався, наскільки відповідають отримані дані реальним показникам і чи таке ігнорування «традиційного» перепису населенням не свідчить про те, що цей метод безнадійно застарів?

Якою була методика Дубілета?

Для кожної держави перепис населення важливий тим, що дозволяє скласти так би мовити, “портрет країни” – не тільки підрахувати чисельність і співвідношення жінок і чоловіків, а й дізнатися, як швидко старіє населення, рівень добробуту і соціальний статус тощо. Тобто саме такі підрахунки куди важливіші для прогнозування економічного розвитку держави, тому що знаючи точну кількість населення вираховуються такі важливі показники як ВВП на душу населення, паритет купівельної спроможності, рівень безробіття тощо.

Як пояснив Дмитро Дубілет, у процесі збору інформації про кількість населення використовувалося такі методи:

1. збір анонімної інформації у мобільних операторів про кількість користувачів і їхнє місцеперебування;
2. збір даних із реєстрів про дітей (ЗАГС) і пенсіонерів (Пенсійний фонд);
3. “калібруючі” соціологічні опитування, тобто уточнення, скільки sim-карт припадає в середньому на українця в різних групах.

Ну і врешті отримані дані «підставлялися» у математичній моделі.

“На щастя, всі три методи дали приблизно однаковий результат. Якби так сталося, що методики дали б різний результат, звісно, довелося б щось змінювати. Різниця між результатами вийшли 2, 8%. На моє переконання, для того, щоб ухвалювати управлінські рішення, цієї інформації достатньо. Більша точність не потрібна”, – підсумував міністр Кабінету міністрів України і додав, що державі це нічого не коштувало, у той час, як класичний перепис населення обійшовся б у 3,4 млрд грн.

Щоправда, ще в процесі підготовки до збору інформації урядовець визнавав, що запропонований метод не дає відповіді на більш спеціалізовані питання, але наголошував, що близько 90% запитів – це загальна інформація про те, в яких населених пунктах мешкає скільки людей, а також їхні стать та вік.

37 мільйонів, весною і влітку 35? З окупованими територіями і заробітчанами – більше 42-х буде!

Зрозуміло, що така незвична методика підрахунку кількості населення викликала багато питань щодо точності даних. Природно, що небайдужі . одразу стали порівнювати оприлюднені дані уряду із даними Держстату. А згідно з ними, станом на 1 грудня населення становило 41,9 млн людей. Але голова Держстату Ігор Вернер одразу пояснив, що дані Держстату все ж таки враховують населення України, яке знаходиться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської області та в окупованому Криму.

“Так, якщо ми здійснимо просту математичну операцію та просто віднімемо це населення. За даним на 1 січня 2019 року по Донецькій області 2 млн 298 тис. чоловік і по Луганській області 1 млн 495 тис. чоловік, то ми вийдемо на цифру близько 38 мільйонів”, – заявив Вернер.

Своєю чергою експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич зазначив, що озвучені урядом цифри у 37 мільйонів населення співпадають з оцінкою, яку дав Інститут майбутнього в доповіді “Міграційні виклики для України” у жовтні 2019 року.

“Ми підрахували кількість учасників трудової міграції, кількість українців, які отримали право на постійне проживання за кордоном (зокрема громадянство) і дійшли висновку, що в будь-який довільно взятий момент часу за межами країни перебувають не менше 2,5 мільйонів громадян України, які працюють за контрактами тривалістю менше року. І ще не менше 2,56 мільйонів українців, які постійно проживають (включаючи громадянство) в інших державах. Таким чином, взявши за основу оцінку Укрстату в 42,2 мільйона людей (населення країни) і вирахувавши з цієї цифри 5,06 мільйона людей, що знаходяться за кордоном, виходимо на ту ж цифру 37,2-37,3 мільйона”, – пояснює Тишкевич.

Щоправда він додає, що ця оцінка не є остаточною, бо в трудовій міграції беруть участь близько 8,3 мільйони людей, а грудень-лютий – це період, коли трудові мігранти приїздять додому, тому в період з весни до літа на території України знаходиться близько 35 млн. громадян. Але все ж експерт зазначає, що проведена оцінка кількості жителів все ж не може замінити перепис населення, більш глобальне дослідження, яке може вивчити доходи домогосподарств, споживчі переваги населення, плани на майбутнє.

“Природно, перепис як інструмент має бути підготовлений, оскільки його проведення вимагає наведення порядку в реєстрах, в кадастрових картах, підготовку переписувачів і потужну інформаційну кампанію. Усе це коштує грошей. Можливо тих же 3-4 мільярдів гривень – суми, в яку оцінили такий захід в Кабміні. Сума велика, але спроба будувати плани розвитку, не маючи базової інформації несе ризик зробити помилки, ціна яких в рази перевищує вартість проведення перепису. Тому я дуже сподіваюся, що, сказавши “А”, уряд країни почне хоча б думати над тим коли і як сказати “Б””, – підсумував Ігар Тишкевич.

25% не відкрили двері? А ви рекламу перепису давали?

Про те, що перепис населення в його класичному розумінні провести таки потрібно, в коментарі Укрінформу наголосив заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень Олександр Гладун. Але що ж робити, якщо чверть населення цьому противиться, і чи не свідчить це, що класичний метод уже застарів – запитав Укрінформ у фахівця.

“Навіть у великих містах відмови соціологам під час перепису можуть становити до 50%. Щодо нещодавнього пробного перепису можу сказати, що рекламна кампанія була слабкою, тому такий і результат. Потрібно декілька раундів рекламної і просвітницької роботи. У рекламі мають взяти участь не лише ЗМІ, науковці, а й найвищі посадові особи держави, які мають закликати людей взяти у ньому участь, відомі люди, зірки, як це роблять в інших країнах. А взагалі, дисципліна в наших людей трохи розхитана, то, на мою думку, варто ставити питання так: якщо ви не берете участь у переписі населення – державному заході, на яких раз на 20 років не можете виділити півгодини, то не претендуйте, приміром, на субсидії (у США, наприклад, штраф за відмову брати участь у переписі в 2010 році був 100 доларів. – Ред.). А до того ж, згідно з законом про перепис населення в Україні, це є обов’язком людини”, – зазначає пан Гладун.

Що стосується інших методів проведення перепису населення, то він говорить, що практично всі країни мають певні проблеми щодо збору даних, але не відмовляються від традиційного методу. “Єдина країна, яка спромоглася провести перепис населення на базі реєстрів – це Данія. А інші країни проводять перепис за класичною схемою. Вони теж використовують дані реєстрів, але лише як допоміжний матеріал. Оскільки дані, що презентували зараз, дають інформацію лише про кількість населення і мають чималу похибку. У світі ще ніхто кращої за перепис методики збору інформації не вигадав. Крім того, такий перепис дає якісні характеристики, які ніяким реєстром не заміниш. Це сімейна структура, мовні ознаки, етнічний склад, освіта, міграційна активність населення. Усі ці ознаки можливо отримати в комбінації між собою і в будь-якому населеному пункті”, – підсумовує Олександр Гладун.

До слова, під час перепису 2010 року у США, де громадянська відповідальність перед державою завжди ставиться у приклад, зіткнулися з подібною проблемою. Там існує Бюро перепису населення, яке розсилало паперові анкети для підрахунку кількості громадян. Проте виявилося, що 30% населення не відправили анкети назад із відповідями, через що працівники вирушали на особисті бесіди. Цього року перепис населення США буде двадцять четвертим за рахунком і стане першим переписом в США, у якому можна відповідати у режимі онлайн або за телефоном. Щоправда збережеться можливість, як і у минулі роки, відповідати у паперовій формі.

Що ж, Україні точно цікаво буде дізнатися результати такого методу, аби для себе вже зробити певні висновки на майбутнє.

Юлія Горбань, Київ

Скільки насправді в Угорщині українців? Результати перепису-2022 наразі невідомі

В Угорщині ніколи не було надто чисельної української діаспори. А серед тих, хто народився в Україні і постійно мешкав в сусідній країні, більшість складали саме етнічні угорці. Очевидно, що це колишні закарпатці, адже саме у Закарпатській області етнічних угорців мешкає найбільше.

Як зазначає сайт Посольства України в Угорщині, українська меншина в Угорщині – це переважно вихідці із Західної України, які переселилися до Угорщини протягом другої половини ХХ ст. Це здебільшого українці-мігранти першого і другого поколінь, які створили сім’ї або разом з українськими родинами переїхали на постійне проживання до Угорщини.

У 2022 році в Угорщині вперше за 11 років провели перепис населення, який мав показати в тому числі й національний та етнічний склад населення країни. Однак детальних результатів минулорічного перепису немає, а з часів останнього підрахунку чисельність, наприклад, української спільноти в Угорщині могла суттєво змінитись. Infopost спробував звести докупи показники попереднього перепису, дані щодо міграції українців через війну та дати відповідь на питання: чому українці не поспішають залишатись в Угорщині.

Українці – не найчисельніша нацменшина в Угорщині

Згідно з попереднім переписом населення Угорщини (жовтень – листопад 2011 року), на території Угорщини визнає себе українцями 7396 осіб. Тоді українська етнічна група за чисельністю посіла сьоме місце серед 13-ти історичних національних меншин Угорщини (після ромів, німців, словаків, румунів та хорватів).

За офіційними даними перепису населення від 2011 року, найбільшою етнічною групою в Угорщині є роми (308 957), німці (131 951), словаки (29 647), румуни (26 345), хорвати (23 561), серби (7210), поляки (5730), українці (7396).

Найбільша група українців, згідно перепису, складала вікову категорію від 30 до 39 років (1550 осіб). При цьому жінок було набагато більше, ніж чоловіків – 4664 жінки, 2 732 чоловіка.

Відповідно до перепису населення 2011 року, 3384 особи в Угорщині визнають українську мову в якості рідної і активно дотримуються національних та культурних традицій. З-поміж осіб, які належать до української меншини, 4638 є громадянами Угорщини (62,7 %).

Але все змінилося після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Саме тоді розпочався масовий потік біженців з України в пошуках порятунку від війни переважно в країни Європи. Чимало з них перетнуло й кордон з Угорщиною.

Але, як з’ясувалося пізніше, цю країну переважна більшість українців використала лише як «транзитну», без отримання тут статусу біженця. Утім угорський уряд часто свідомо маніпулює цифрами кількості українських біженців. Для чого саме це робиться – будемо розбиратися далі.

Наразі встановити скільки саме українців на даний час знайшли притулок в Угорщині досить важко. Адже точних даних у вільному доступі наразі немає. Справа у тому, що в жовтні 2022 року в Угорщині відбувся черговий перепис населення. Зокрема у ньому мали прийняти участь й українці, які перебувають на території країни понад 3 місяці (станом на 1 жовтня 2022 року). Однак офіційні дані перепису в Угорщині будуть відомі лише восени 2023 року. Наразі відомі та оприлюднені лише попередні дані, які не стосуються національних меншин та іноземців. Утім, є офіційні дані ООН, зібрані від урядів різних країн, які прийняли українських біженців. Вони не точні, як попереджає сам сайт, але більш-менш відображають відповідні тенденції.

Отже, спробуємо знайти відповіді на наступні питання: а скільки насправді українців наразі перебуває в Угорщині, чи планують вони залишатися там на постійній основі і чому уряд Віктора Орбана маніпулює цифрами біженців з України?

Кількість біженців з України до країн Європи перевищила 5 млн осіб, однак в Угорщині залишилося менше 1%

Кількість біженців з України, зареєстрованих для отримання статусу тимчасового прихистку або в аналогічних національних схемах захисту в Європі, станом на 9 травня 2023 року досягла 5 093 606 осіб. Про це повідомило Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

Утім на офіційному сайті зазначають, що ця цифра може включати кілька реєстрацій однієї особи у двох або більше країнах ЄС та інших країнах Європи. Це реєстрації, які залишаються незавершеними з різних причин. Або реєстрація біженців, які пізніше переїхали далі, у тому числі за межі Європи.

«Самі статистичні дані складаються переважно з даних, наданих органами влади. Хоча було докладено всіх зусиль, щоб забезпечити перевірку всієї статистичної інформації, ці цифри є приблизними», – зазначають на сайті.

Українські біженці в Європі

Отже, за даними УВКБ ООН, зібраними від урядів різних європейських країн, найбільше українських біженців зі статусом тимчасового захисту нині у Польщі – 1 млн 593 тисяч осіб. Загалом у країну з України, за даними польської прикордонної служби, від початку війни прибуло 11 467 000 осіб, а у зворотному напрямку відбуло в Україну 9 227 000 осіб.

На другому місці – Німеччина, де нині офіційно знаходиться понад 934 000 українців. На третьому – Чехія, де кількість зареєстрованих для тимчасового захисту українців зросла з кінця березня на 14 тис. – до 502 тис до 516 тис осіб.

Серед інших країн, які прийняли українських біженців – Велика Британія (близько 200 тис.), Італія та Іспанія (близько 175 тис.), Франція (118 тис.), Словаччина (114 тис.), Молдова (107 тис.), Румунія (97 тис.), Австрія (96 тис.), Нідерланди (89 тис.), Швейцарія (83 тис.), Ірландія (81 тис.), Литва (76 тис.), Бельгія (71 тис.) та інші країни.

Наприклад, у Словаччині офіційно зареєстровано приріст українських біженців за місяць трохи більше тисячі осіб. Приблизно така ж кількість у Австрії. У Ірландії зростання більше – близько 3000 осіб.

Щодо Угорщини – то у цій країні, за даними ООН, станом на 28 березня 2023 року зареєструвалося і отримали статус біженця 34 тисячі 250 українців. Станом на 9 травня 2023 року – 35 030. Хоча в’їхало (тобто перетнули українсько-угорський кордон) з початку війни 2 636 985 громадян України.

Можна порівняти ці дані, які надав уряд Словацької Республіки. Зокрема перетнуло українсько-словацький кордон 1 364 322 українців, а статус біженця отримало в країні 114 628 громадян України.

Також, згідно з даними УВКБ ООН на 9 травня, загалом з України від початку війни виїхало понад 20 мільйонів українців, переважно в країни Європи. Водночас повернулося в Україну майже 13 млн осіб.

Організація нагадала, що у 2021 року у країнах світу було зареєстровано 53 тисяч українських біженців, які просили відповідного статусу, з яких у Європі – 36 тисяч. Натомість українську діаспору у світі на середину 2020 року УВКБ ООН оцінювало в 6 млн, зокрема в Європі – 5 млн.

Переселенці з України в угорському переписі населення

Повернемося до Угорщини. За даними уряду Угорщини, кількість біженців, які прибули до Угорщини з України – в тому числі через Румунію – перевищила 1,3 мільйона станом ще на липень 2022 року.

На підставі офіційних повідомлень від 9 червня 2022 року 24 615 громадян України звернулися з проханням про притулок (або тимчасовий прихисток) до національних органів влади, з яких 17 076 було розглянуто та прийнято.

Однак за даними Угорського Гельсінського комітету, уряд Угорщини не повідомляє справжню кількість українських біженців, які вирішили залишитися в країні і цим вводить в оману.

Угорський Гельсінський комітет повідомив, що на той час понад 3,2 мільйона українців зареєструвалися для отримання тимчасового прихистку в країнах ЄС, тож участь Угорщини в зусиллях ЄС щодо біженців не досягає навіть 1% від загальної кількості біженців. За їхніми оцінками, в країні може бути не більше 100 тисяч українських біженців (включаючи тих, що мають подвійне українсько-угорське громадянство).

Видання 24.hu зазначає, що «якою є реальною кількість українських біженців, які залишилися в Угорщині, можна буде зробити висновок після даних осіннього перепису населення». Зазначається, що анкету мають заповнити й іноземці, які проживають в Угорщині.

Головне статистичне управління Угорщини (KSH) повідомило 24.hu, що зобов’язання брати участь у переписі поширюється на всіх іноземних громадян, які перебувають в Угорщині щонайменше три місяці, незалежно від їх можливого статусу біженця. Відповідно анкета перепису в режимі онлайн може бути заповнена англійською та угорською мовами, а запитання мали бути доступними 18 іншими мовами, включно з українською, як допоміжний засіб для заповнення на офіційному сайті перепису населення в Угорщині.

Видання сподівається, що більш точну кількість українських біженців, які вирішили залишитися в Угорщині, можна буде дізнатися після оприлюднення результатів перепису населення 2022 року. І зазначає, що під час перепису 2011 року в Угорщині «було зареєстровано 35 тисяч громадян, народжених в Україні, з них понад 21 тисяч зазначили себе угорцями за національністю».

«За останні десять років кількість українських громадян, які проживають в Угорщині, можливо, змінилася незалежно від війни, але, ймовірно, мова не йде про сотні тисяч», – пише угорське видання.

У 24.hu зазначили, що також звернулися до уряду зі своїми запитаннями, але вони не відповіли на них до публікації статті.

У свою чергу стало відомо, що KSH повідомить попередні результати навесні 2023 року, а остаточні результати почне публікувати лише наступної осені.

Отже, результати: наразі офіційно в Угорщині отримали статус біженців близько 35 000 українців

Це досить суттєве «поповнення» до кількості української діаспори. Так, деякі з них мабуть планують залишатися в країні й надалі, навіть після війни. Але чи зацікавлений в цьому нинішній уряд Угорщини?

Мабуть мав би мати зацікавлення. Адже згідно з попередніми даними перепису 2022 року за період між переписами 2011-2022 років населення країни зменшилося на 464 000 осіб. Ситуація була трохи стабілізована збільшенням імміграції (131 000 осіб), переважно з сусідніх країн, таким чином населення Угорщини загалом скоротилося на 333 000 осіб за 11 років.

Такі дані оприлюднив Марсел Ковач, керівник проекту перепису населення в Угорщині.

Для Угорщини така втрата населення є досить суттєвою. І уряд мав би бути зацікавлений у притоку «свіжої робочої сили». Однак цього процесу в якості національної стратегії особливо не спостерігається.

Всього перепис населення-2022 в Угорщини нарахував 9 604 000 осіб (4 613 000 чоловіків, 4 491 000 жінок і 1 407 000 дітей). При цьому економічно активне населення у віці від 15 до 64 років становить трохи більше 6 млн осіб, а населення похилого віку, старше 65 років – майже 2 млн. Отже, люди похилого віку в Угорщині складають 21% населення, а діти – 15%. Таким чином між останніми двома переписами кількість людей похилого віку зросла на 19%, у той час як інші категорії значно скоротилися.

У 2015 році Центральне статистичне управління Угорщини (KSH) оприлюднило дані, які підтверджують досить високий рівень смертності в країні – п’ятий найгірший в ЄС. Близько трьох мільйонів угорців мають високий кров’яний тиск; 1,3 мільйона – мають проблеми з холестерином.

За статистичними даними перепису 2022 року смертність в Угорщині значно перевищує народжуваність. Угорщина — одна з країн Європи, де середня тривалість життя людей скоротилася найбільше за останні два роки. Виявлено, що однією з найсерйозніших проблем є нездоровий спосіб життя, який веде значна частина населення, а саме надмірне вживання алкоголю та куріння.

Полювання на мігрантів

Отже, робочих рук Угорщині конче не вистачає. Утім уряд Орбана останніми роками щосили бореться проти засилля мігрантів. І це «полювання на мігрантів» навіть стало частиною внутрішньої політики. Полювання – у прямому сенсі слова, адже в Угорщині навіть запровадили спеціальну термінологію та відповідну професію.

Так угорська поліція ще у 2016 році оголосила про набір «прикордонних мисливців» (határvadász), яким дозволили носити вогнепальну зброю, балончик з перцевим газом, наручники та дубинку. Офіційний сайт поліції Угорщини досі закликає стати «мисливцем за нелегалами» угорців віком від 18 до 55 років, які перебувають у відповідній фізичній та психологічній формі, не мають у минулому судимості та мають сертифікат про принаймні завершення базової освіти (8 класів школи).

Втім відомо, що підприємства в Угорщині потерпають від нестачі робочої сили. І не лише підприємства. Загалом не вистачає навіть лікарів та вчителів. Причина проста – самі угорці обирають за краще перебиратися у більш розвинуті країни, де заробітки є суттєво вищими.

Саме на цьому фоні українські біженці могли б врятувати чи принаймні допомогти стабілізувати економіку країни. Або хоча б суттєво вплинути на дефіцит кадрів. Однак цього наразі теж не відбувається.

Чому українці не планують залишатися в Угорщині?

Причиною є досить багато різних нюансів.

Перший – це мовний бар’єр, це зрозуміло, оскільки угорська мова вважається досить складною для вивчення «з нуля» і практично не схожа на інші європейські мови.

Друге – не завжди добре організована логістика для біженців з України. Українці часто скаржаться у соцмережах на відсутність будь-якої інформації про переміщення по країні або отримання допомоги.

Третє – не дуже висока заробітна плата для країни ЄС, навіть для кваліфікованих працівників.

Ще один нюанс – загальне ставлення з боку уряду Угорщини до України та російської агресії. Уряд Віктора Орбана надалі продовжує свою стратегію: «мирний договір» з Росією на будь-яких умовах, відмова від підтримки України зброєю, бойкотування санкцій і таке інше.

Звісно, деяким чином на економічну стабільність Угорщини міг вплинути той факт, що чимало етнічних закарпатських угорців також покинули Україну – утім одні перебралися до Угорщини, інші – в різні країни Західної Європи. Професор Ласло Зубанич, який очолює Демократичну спілку угорців Закарпаття (UMDSZ) ще у 2022 році повідомив, що кількість закарпатської угорської меншини може зменшитися до 100 000 і навіть менше – адже через війну, близько 30 000 угорців виїхало за межі країни.

Утім схоже в Угорщині і цьому фактору не дуже зраділи. Адже в уряді Орбана завжди намагалися зберегти угорську громаду, яка проживає за кордоном.

Однак залишається очевидним фактом: більшість українських біженців їдуть далі з Угорщини – в основному до Західної Європи. Здебільшого вони проводять у країні 1-2 дні, щоб трохи відпочити і зрозуміти, куди їхати далі.

Однак угорський уряд постійно наполягає на значній кількості українців, яких прихистила Угорщина.

Натомість урядовці не охоче розголошують, скільки ж українських біженців може наразі перебувати в Угорщині. Голова адміністрації прем’єр-міністра Угорщини Гергей Гуляш зазначив, що приблизно 80% біженців з України справді вирушили до іншої країни.

Очевидним залишається факт, що в уряді Орбана не вважають доцільним використати можливість «зберегти» українських біженців для покращення економічної ситуації в країні.

На відміну від, наприклад, Польщі. Згідно з опитуванням міжнародної компанії Gremi Personal, 38% українських біженців залишаться в Польщі, і лише 7% – планують переїхати з Польщі в іншу країну.

При цьому повернутися в Україну хочуть 55% опитаних. З них 82% планують повертатися після перемоги.

«Кількість українців, які не планують повертатися додому зросла вдвічі за півроку. Це може свідчити про низку факторів. Деяким людям вже нема куди повертатися, здебільшого, це люди зі Сходу та Півдня України, чиї будинки знищені російськими окупантами. Багато людей вже адаптувалися у Польщі, влаштувалися на роботу та віддали дітей у польські школи. Деякі жінки побудували стосунки з поляками і вже не хочуть розлучатися», – каже Анна Джоболда, директорка департаменту рекрутації Gremi Personal.

В агенції також зазначають, що важливий фактор, який вплинув на плани українців залишитися – це відкриття українських бізнесів у Польщі. Починаючи з другої половини минулого року, понад 10 тис. українських компаній, які прагнуть винаймати на роботу українців, відкрилися у Польщі. Відтак у висококваліфікованих спеціалістів, які через війну були вимушені працювати на простих роботах, з’являється можливість обіймати гарні посади й отримувати польські зарплати.