Скільки звуків у слові годівниця

2. рідко. Жін. до годівн и к. У народі кажуть: «Земля – годівниця, але й вона їсти просить» (Рад. Укр., 31.1 1963, 1).

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

СРОЧНО!! ОТДАЮ ВСЕ СВОИ БАЛЫ!!
1. На перший склад падає наголос у слові: (0,5 бала)
А) бюлетень; Б) вітчим;
В) визвольний; Г) дано.
2. Скільки звуків у слові ялівець? (0,5 бала)
А) сім; Б) вісім;
В) дев’ять; Г) шість.
3. Правильну вимову відображає звуковий запис слова: (0,5 бала)
А) зв’язок [зв’азо́к]; Б) в’ється [вйе́ц’:а];
В) латаття [лата́т’а]; Г) каньйон [канйо́н].
4. Букву т на місці пропуску потрібно писати в обох словах рядка: (0,5 бала)
А) чес..ний, контрас..ний; Б) запяс..ний, шіс..надцятий;
В) пес..ливий, радіс..ний; Г) кіс..лявий, очис..ний.
5. Укажіть випадок, коли треба обрати прийменник у: (0,5 бала)
А) (у, в) озері; Б) викиди (у, в) атмосферу;
В) (у, в) обличчя; Г) працював (у, в) полі.
6. Укажіть слово, у якому при словозміні відбувається чергування приголосних:
(0,5 бала)
А) голуб; Б) віз;
В) горох; Г) пень.
7. Визначіть рядок, у якому в кожному слові одна літера передає два звуки: (0,5
бала)
А) щука, єнот, ялинка; Б) гаї, синє, щедрий;
В) щиглик, лялька, пташеня; Г) яблуня, якір, зозуля.
8. Літеру с треба писати в усіх словах рядка (0,5 бала)
А) …фотографувати, ..питати; Б) ..казати, ..штовхнути;
В) ..тиснути, ..жалитися; Г) ..підлоба, ..цілювати.

Завдання 9 передбачає установлення відповідності. До кожного рядка,
позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ. (2
бали)
9. Установіть відповідність.
1 дзюрчати А 3 букви, 4 звуки
2 дощ Б 8 букв, 6 звуків
3 ясний В 5 букв, 6 звуків
4 хрущ Г 4 букви, 5 звуків
Д 8 букв, 7 звуків

10. Виконайте звукопис слів (фонетична транскрипція). Підкресліть слова, що
мають однакову кількість букв і звуків. (2 бали)
Верб’я, кошеня, радіють, трудиться.
11. Розподіліть слова у дві колонки згідно позначень літерами я, ю, є, ї одного
чи двох звуків. (2 бали)

Ясний, пташеня, надія, плюс, їхати, уміння, українка, буря, юність, щастя.
12. Запишіть назви міст в алфавітному порядку. (2 бали)
Вінниця, Київ, Боярка, Рівне, Ковель, Житомир, Львів, Харків, Одеса, Чернігів,
Запоріжжя, Івано-Франківськ.

Звуковий аналіз слова бджола

Звуковий аналіз слова бджола в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова бджола.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова бджола – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова бджола (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова бджола:

1. 1. Бджола
2. 2. По складам: бджо-ла ́ (2 склади; наголос на 2-му складі).
3. 3. [ бджола ́ ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.