Звук [у], буква у, у. Позначення твердості приголосного звука в прямому складі.

Ознайомлення дітей з буквами У, у і звуком [у]; закріплення вмінь робити звуковий аналіз слів, запис схем речення.

Тема. Звук [у]. Позначення його буквами У, у

Мета: продовжувати формувати поняття про букву У, як знак для позначення відповідного звука; ознайомити дітей з буквами У, у і звуком [у]; вчити знаходити і чути звук [у] в мовленні, виділяти і знаходити букву в звукових моделях слів; моделювати букву; продовжити роботу над формуванням умінь визначати наголос, називати послідовно звуки у слові, будувати його звукову модель; вчити зливати звуки; розвивати фоне ­ тичний слух, аналітико-синтетичні вміння роботи зі звуком, збагачувати словниковий запас, удосконалювати мовлення учнів; виховувати любов та бережливе ставлення до природи, вміння поводитись у скрутній ситуації.

Обладнання: звукові схеми, фішки для звукового аналізу, магнітофон, аудіозапис, набори малюнків, набори лічильних паличок, товста нитка, індивідуальні картки, олівці (фломастери), Буквар.

Тип укору: засвоєння нових знань

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1 Повторення про звукове значення букв А , Я,О.

2 Гра «Полювання»

3 Гра «Букет»

Звуковий аналіз слів ромашка, мальва , конвалія . Визначення місця вивчених бук ­ в в слов ах .

Учитель вводить дітей в ігровий сюжет, читаючи слова:

Чом не бачимо твого личенька?

Учні заплющують очі і слухають окремі приголосні звуки, які називає вчитель, вимовляючи вголос злиття цих звуків зі звуком [а]:

[н] — [на], [п] — [па], [м] — [ма], [з] — [за], [к] — [ка], [ж] — [жа] і т. ін.

5 Гра «Будь уважним»

Учитель читає ряд слів, дітям потрібно знайти «зайве» та пояснити свій вибір.

Акація, аґрус, ананас, абрикос. (Акація. Плоди акації не вжи ­ вають люди).

Корова, бик, кавун, ромашка. (Бик. Немає А.)

Шафа, акробат, диван, стілець. (Атлет. Не меблі, людина.)

6. Розширення словникового запасу учнів

Акробат — гімнаст, який виконує складні фізичні вправи, но ­ мери, наприклад у цирку.

Розглядування малюнка Букваря (с. 20).

— Нескладні акробатичні вправи ви будете робити на уроках фізкультури. Але для цього потрібно готуватися вже зараз удома. Наприклад, кожного ранку робити зарядку, бігати на свіжому по ­ вітрі, стрибати через скакалку.

7 Гра «Букви-акробатки»

— Букви А також займалися акробатикою. Знайди ті, що ліну ­ валися.

8 Гра «Виправ помилки Незнайка»

— Чи правильно складені речення?

• Тополя висока, а берізка зелена. (–) Тополя висока, а берізка ни ­ зенька.

• Яблуко солодке, а перець гіркий. (+)

• Земля чорна, а сніг холодний. (–) Земля чорна, а сніг білий.

• Олівець дерев’яний, а гвіздок залізний. (+)

9 Розігрування ситуацій, зображених на малюнках Букваря (с. 21)

Промовляння речення: «А-а-а-а!» з різною інтонацією.

Фізкультхвилинка

ВЕСЕЛІ МАЛЯТА

(Нахилити голову ліворуч, праворуч.)

(Руки на пояс, зробити поворот.)

Всім навколо посміхнулись,

(Останні два рядки всі вимовляють хором.)

III. Повідомлення теми і мети уроку

— Сьогодні ми ознайомимося ще з однією буквою алфавіту. Вгадайте, з якою. Скажіть, що промовляє корова? (Му-у-у!) Який голосний звук ви почули в кінці? (Звук [у]) Отже, на уроці ми буде ­ мо вивчати букву, що позначає цей звук. Це буква Уу.

IV. Вивчення нового матеріалу

1 Ігрова ситуація

— Роздивіться, діти, малюнки та визначте, куди ми сьогодні помандруємо. (Треба скласти перші звуки кожного слова.)

Листок (лінійка), індик, сонце (сніг) — ЛІС.

— А вирушимо ми у подорож на казковому потязі, який їде і свистить: «У-у-у-у!» (Імітування звуку.)

2 Характеристика звука [у]

Звук [у] — голосний, оскільки повітря в роті не зустрічає пере ­ шкод, звук співається, тягнеться.

3 Звуковий аналіз слів (Буквар, с. 22–23)

— Вийшли ми з вагону і побачили, що назустріч нам біжить ма ­ ленький, сіренький, вухатий звір. Хто ж це? (Заєць)

— Яке слово допомогло вам визначити, що це саме він? (Вухатий)

— Чому ж кажуть «вухатий заєць»? (Бо в нього довгі вуха.)

— Зробіть звукову схему слова вуха.

1) Аналіз слова вуха

— Скільки голосних? Назвіть їх.

— Скільки приголосних? Назвіть.

— Дайте характеристику приголосним.

— Скільки в слові складів? Доведіть.

— Який склад наголошений? Промовте його.

— На якому місці розташований звук [у]? (У середині слова)

— Увага! Прислухайтесь! Хто це голос подає? (Звучить запис кування зозулі.) Це кує зозуля. У народі кажуть, що зозуля роки людини, що її почує, рахує. Тож нам зозуля нарахувала багато ро ­ ків щасливого життя.

2) Аналіз слова зозуля за звуковою схемою підручника (с. 22), використовуючи поданий вище план

— А зозуля сиділа на величезному дубі. (Чи є звук [у] в цьому слові? Де він знаходиться?) А під дубом, подивіться, багато його маленьких синочків — жолудів.

3) Аналіз слова жолуді за звуковою схемою підручника (с. 22), використовуючи поданий вище план

4 Робота над виразністю вимови (за малюнками)

— Наслідуємо тварин і явища природи.

Учні. Довгий, протяжний звук.

Учитель. Як завиває завірюха (вітер)?

Учитель. Хто зображений на третьому малюнку?

Учитель. Так. Його легко відрізнити від сови за великими надбрів’ями. Якщо вовк виє, то пугач.

Учитель. Як він ухає? Хто може показати?

Учитель. Порівнюємо, як ухає пугач і виє вовк. (У! У! У! — У-у-у-у!)

— Ці звуки можна почути в лісі. Розіграємо ситуацію.

5 Ознайомлення з буквою У. Асоціативні образи букви

— Придивіться, діти, до дерева, на якому сидить пугач. Його гілка схожа на букву У.

Розгляд букви в Букварі чи на демонстраційних зразках. Викладання букви з лічильних паличок, товстої нитки

Ця буква схожа на рогатку.

— А чим рогатка страшна для горобчика? Чи потрібно їх роби ­ ти для розваги?

— Придумайте свої образи букви У, щоб горобчикові не було страшно.

1) У — В. п.: стійка на лівій нозі, праву — в сторону на п’яту. Ліва рука внизу, праву зігнуто в ліктьовому суглобі і відведено в сто ­ рону, передпліччя догори.

2) А — В. п.: широка стійка, ноги нарізно, руки перед грудьми. 1 — руки в сторо ­ ни. 2 — В. п. 3 — руки вперед. 4 — В. п.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1 Читання вивчених букв у Букварі (с. 22)

— Прочитайте букви на жовтих квадратах.

— Знайдіть речення, складене з букв У. Прочитайте його вираз ­ но, передаючи окличну інтонацію.

2 Читання речень, складених з вивчених букв

— Довго ми ходили лісом. Багато цікавого побачили, та щось я не бачу серед вас Марійки? Де ж вона?

1) Розгляд ілюстрації Букваря (с. 23).

— Що з нею трапилося? (Вона заблукала.)

— Що вона нам кричить? Хто зможе прочитати?

— Як треба поводитись у лісі, щоб не заблукати? (Триматися групою, далеко не відходити від дорослих та знайомої стежки.)

3) Читання з дошки речення «У-а! У-а!»

— Хто, на вашу думку, міг би промовляти ці слова? (Мале дитя агукає.)

А-а-а-а! У-у-у-у! Ау-у-у! У-а-а-а! Ау-ау-ау! Уа-уа-уа!

3 Вивчення вірша напам’ять

Кричить мій менший братик:

4 Гра «Пошуковець»

— Знайдіть на сторінці Букваря якнайбільше букв у.

— Молодці, діти! Та поїзд знову свистить: «У-у-у!» Час вируша ­ ти додому.

А щоб не було нам нудно в дорозі, пограємо ще в одну гру.

5 Гра «Нове слово»

Учитель називає слово і пропонує дітям змінити звук [а] на звук [у].

Сам — сум, так — тук, бак — бук, раки — руки, балка — бул ­ ка, лапа — лупа, дати — дути.

6. Розмальовка з вивченою буквою.

VI. Підсумок уроку

— Що цікавого побачили, почули?

— Як треба поводитись, щоб не заблукати у лісі?

Звуковий аналіз слова кущ

Звуковий аналіз слова кущ в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова кущ.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова кущ – дошкільнятам, 1 – 4 клас

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова кущ:

1. 1. Кущ
2. 2. По складам: кущ (1 склад; наголос на 1-му складі).
3. 3. [ ку ́ шч ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.