Водозбір це

Басейн річки

Басе́йн рі́чки, басейн річковий — частина земної поверхні, яка включає річкову систему (головну річку з її притоками) та відділена від інших річкових систем вододілами.

Зміст

Водозбір

Водозбір або водозбірна площа басейну річки (далі — басейну) — поверхня суші, з якої річкова система збирає воду з поверхні землі та верхніх шарів літосфери (підземне живлення). Відповідно розрізняють поверхневі та підземні водозбори, які у більшості річок не збігаються. Оскільки визначити межі підземного водозбору практично дуже складно, то за величину басейну беруть лише поверхневий водозбір. Розбіжність результатів умовного ототожнення розмірів басейну і поверхневого водозбору істотна лише для малих річок і зменшується зі збільшенням площі водозбору. Басейн може знаходитись на стічній або безстічній території (області внутрішньоматерикового стоку, позбавленого зв’язку зі Світовим океаном). У безстічних областях формується гідрографічна мережа водотоків, які несуть свої води у замкнуті безстічні озера (наприклад, басейни Волги, Уралу — у Каспійське море; басейни Амудар’ї і Сирдар’ї — в Аральське море).

Параметри та характеристики

Основні морфометричні характеристики:

1) Площа (F, км 2 ); обмежується вододільною лінією.

2) Довжина (D, км) — відстань по прямій від гирла річки до найвіддаленішої точки басейну. За складної форми басейну пряму лінію замінюють ламаною, яка повторює контури русла.

3) Середня та максимальна ширина (B, км):

  • середня ширина (Bсер) — відношення площі басейну до його довжини Bсер = F/D;
  • максимальна ширина (Bмакс) — довжина прямої, перпендикулярної до довжини басейну в його найширшому місці.

5) Похил басейну (I, ‰). Обчислюється за формулою:

І = (Н12)/D, де H1 і H2 — абсолютна відмітка поверхні басейну відповідно у верхній і нижній його частинах.

Фізико-географічні характеристики:

1) Географічне положення, яке подається у вигляді географічних координат його крайніх точок.

2) Кліматичні особливості (кількість атмосферних опадів, сніговий покрив, інтенсивність дощів, температура і вологість повітря).

5) Водно-фізичні властивості підстильних порід.

6) Рельєф, який характеризується похилом.

7) Озерність, лісистість, заболоченість.

Частку лісів, озер і боліт визначають за допомогою коефіцієнтів лісистості, озерності й заболоченості (k). Кожен із цих коефіцієнтів є відношенням площі, зайнятої лісами, озерами або болотами (f), до загальної площі басейну: k = f/F.

Найбільші річкові басейни

У світі найбільші за площею басейни мають річки (млн км 2 ): Амазонка — 7,180; Конго (з Луалубою) — 3,691; Міссісіпі (з Міссурі) — 3,328; Парана (з Ла-Платою) — 3,140. Ще низка річок у світі мають площу басейну понад 1 млн км 2 ; серед них: Ніл, Об, Єнісей, Лена, Нігер, Амур, Янцзи, Маккензі, Волга, Замбезі, Лаврентія Святого річка, Ганг, Нельсон, Муррей, Оранжева.

В Україні найбільші басейни у Дніпра — 504 300 км 2 , з яких на українській території — 291 400 км 2 ; у Сіверського Донця — 98 900 км 2 (в межах України — 54 540 км 2 ); у Дністра — 72 100 км 2 ; у Південного Бугу — 63 700 км 2 . Згідно з гідрографічним районуванням території України (2016), здійсненого для цілей управління водними ресурсами за басейновим принципом, виділено дев’ять районів басейнів річок: Дніпра; Дністра; Дунаю; Південного Бугу; Дону; Вісли; річок Криму; річок Причорномор’я; річок Приазов’я.

Література

  1. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 399 с.
  2. Хільчевський В. К., Гребінь В. В. Гідрографічне та водогосподарське районування території України, затверджене у 2016 р. — реалізація положень ВРД ЄС // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2017. № 1 (44 ). С. 8–20.
  3. Ющенко Ю. С. Загальна гідрологія. Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2017. 591 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Басейн річки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Басейн річки (дата звернення: 23.02.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.07.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Водозбір (географія)

Водозбі́р — частина земної поверхні та товщі ґрунтів і гірських порід, звідки вода надходить у річку, озеро чи інший водний об’єкт. Розрізняють поверхневі та підземні водозбори, які між собою можуть не співпадати. Якщо площі поверхневих і підземних водозборів співпадають, то поняття водозбору стає тотожним поняттю басейну річки, озера, моря. Поверхневі водозбори розмежовані лініями вододілів. У річок іноді площа поверхневого водозбору буває менша за площу басейну. Це трапляється тоді, коли в басейні річки є території внутрішнього стоку або території, з яких стоку не буває. Для характеристики водозбору використовують ті ж параметри, що й для басейну.

Джерела

  1. Водозбір // ДСТУ 3517-97. Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять. Видання офіційне. Київ : Держстандарт України, 1997. С. 8.

Література

  1. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 399 с.
  2. Зуб Л. М., Томільцева А. І., Томченко О. В. Сучасна трансформація водозбірних басейнів лісостепових річок // Екологічна безпека та природокористування. 2015. № 3. С. 65–72.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Водозбір (географія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Водозбір (географія) (дата звернення: 23.02.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.05.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Related Post

У чому можна зберігати курагуУ чому можна зберігати курагу

Приготування кураги за допомогою електросушарки Встановити температуру 80-92°С. Просушити впродовж 2,5-3 годин. Потім зменшити температуру до 40-55°С та сушити решту часу. Курага корисна при таких захворюваннях як анемія і недокрів'я.

Що таке ЕКЗ і як його роблятьЩо таке ЕКЗ і як його роблять

Зміст:1 Екстракорпоральне запліднення і все, що потрібно знати про ЕКЗ1.1 Причини безпліддя1.2 Протипоказання1.3 Методи ЕКЗ1.4 Етапи2 Що таке ЕКЗ?2.1 Як проводиться процедура ЕКЗ?2.2 Ефективність ЕКЗ3 Історія ЕКЗ, показання до екстракорпорального