Дніпро

Іменник, неістота, середній рід, I відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).

Корінь: -Дніпр-; закінчення: -о.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

1. геогр. найбільша річка України, формант багатьох географічних назв, пов’язаних з ним. ◆ У Слові Дніпро зветься Словутичем, теж в Думі про Самійла Кішку (козаки до Дніпра Славути низько уклоняли). Н.Ф. Сумцов, «Местные названия в украинской народной словесности» Джерело — https://books.google.com.ua/books?id=8Ar6AgAAQBAJ.
2. геогр. місто на ньому, кол. назва Дніпропетровське, Дніпропетровськ

Синоніми ред.

1. (іст.):Нѣпрь, Дънѣпръ, Днѣпровская рѣка; (ґотська згадка)Даніпер, (гуннська згадка)Гунівар (гуннська ріка); (скандинавські саги)Данпар, (у Костянтина Порфірородного)Донар, (на «Частині карти світу Абу-Абд-Мохаммеда їдрісі 1154 року»)Днабр; (тюркські назви):Узу, Озу, Узи, Атель, Барух, Варух

✅Походження назви річки Дніпро

Як і для будь-якого древнього топоніма, існують найрізноманітніші версії щодо походження назви річки Дніпро. У скіфські часи Дніпро називалося Борисфеном, що означає “той, який тече з півночі”, а людей, які жили на його берегах – борисфенітами.

Давньогрецький історик Геродот називав Дніпро в своїх історичних трактатах Борисфеном. Римські історики називали річку ім’ям Данапріс, яке через століття перетворилося в Дніпро.

У давньоруських літописах назва річки Дніпро писалася, як Д’нѣпр’.

Ось одна з версій походження назви Дніпро. Відомо, що звук ь виник на місці ще більш древнього у, а ѣ-на місці ще більш древнього звукосполучення ай. Наприклад, латинське domus і давньослов’янське домь, готське stains “камінь” і давньослов’янське стѣна “стіна”. Якщо підставити в першу частину давньоруської назви Дніпра – “Д’нѣ” замість ь і ѣ їх давніші еквіваленти, отримаємо Дунай.

Давньоруський літописець Нестор у “Повісті временних літ” писав, що наші предки сюди прийшли колись з берегів Дунаю. Ймовірно, звідти вони й принесли назву Дунай.

Значення другої частини прь виводимо, зіставляючи її зі словами, в яких є той самий елемент прь. Коріння ін і стр, по різному видозмінені, але приблизно з однаковим значенням “вода”, “річка” є в українському та інших мовах.

Особливо багато слів з цим коренем означає швидкий рух. Корінь ін є і в назвах річок Прут, Прип’ять і т. д. Наведені слова дають підставу вважати, що елемент прь колись означав “текуча вода, річка”.

Отже, можна зробити висновок: назва Дніпро походить від стародавнього словосполучення із значенням “Дунай-ріка”.

В українських народних піснях слово Дунай збереглося до нашого часу як загальна назва зі значенням “велика вода” (напр. Понад морем, Дунаєм вітер явір хітає). У народних піснях словом Дунай названо також одну з двох річок (Дніпро, Дунай).

В часи Київської Русі Дніпро називали Славутичем або Славутою. У ті часи він був частиною торгового шляху, що з’єднує Прибалтику з Причорномор’ям і відомого в історії, як “Шлях із варяг у греки”.

Таку назву зафіксовано в “Слові о полку Ігоревім”, в народних думах. Згідно з однією з версій, назва Славута походить від давньоіндоєвропейської лексеми-Слова, що означало “текуча”. Також в басейні Дніпра є річки, назва яких походить від основи слав, такі, як:

• Славута (права притока річки Уж);
• Словечна (права притока Прип’яті);
• Славінка (права притока Росі).

Назва річки Дніпро міститься в назвах таких міст, як:

• Дніпропетровськ (друга частина топоніма присвячена комуністичному діячеві Григорію Петровському).
• Дніпродзержинськ (місто недалеко від Дніпропетровська, друга частина топоніма – на честь ще одного комуністичного діяча Ф. Е. Дзержинського, Верхньодніпровськ, Дніпрорудне, Кам’янка-Дніпровська.