Як звуть господиню далматинців

Як часто вам трапляється зустрічати в місті далматинців? Собак різноманітних порід можна побачити на вулицях і в парках, але плямистих чотирилапих – аж надто рідко (звісно, якщо вони не живуть десь по сусідству з вами). Однак саме цих граційних й напрочуд кмітливих тварин ми точно не сплутаємо ні з ким. На анімаційному фільмі «101 далматинець», а також його кіноверсії виросло не одне покоління. А відтепер українські читачі можуть насолодитися оригінальною історією про викрадення цуценят-далматинців і в українському перекладі. У цьому матеріалі спробувала зібрати все найцікавіше про «маму» ста й одного далматинця, історію написання культової книжки, а також про те, хто насправді прославив плямистих чотирилапих.

Доді Сміт – літературна мама далматинців

Можливо, хтось так само до анонсу «Видавництва Старого Лева» ніколи не замислювався, що «101 далматинця» вигадав не Волт Дісней та його сценаристи. У 1956 році у видавництві «Heinemann» вийшла книжка «101 далматинець». Її авторка – англійська дитяча письменниця Доді Сміт, у творчому доробку якої 9 романів, 11 п’єс і 2 сценарії до фільмів.

Доді народилася 1896 року в Англії, у графстві Ланкшир. Коли дівчинці було 8 місяців, помер її батько, після чого вони з мамою переїхали до Манчестера. Гарольд, дядько Доді, був актором в аматорському театрі, а 1904 року очолив Манчестерський драматичний гурток. Тож зовсім не дивно, що у віці 4-х років Доді вже грала у театрі, а в 13 – уже була досвідченою акторкою. У 14 років дівчинка з мамою та вітчимом переїхала до Лондона, де 1914 року вступила до Академії драматичних мистецтв. Перша популярність до Доді прийшла після постановки п’єси «Осінній крокус», яку вона написала 1931 року під псевдонімом С. Л. Ентоні. Намагаючись звільнитися від звання «продавчині, яка пише п’єси» (на той час письменниця заробляла, працюючи в магазині), Доді вже не вперше писала сценарії під чоловічим псевдонімом. У 1949 році вона видала свій перший роман – «Я захоплюю замок», який приніс їй міжнародне визнання, був поставлений на сцені і 2003 року екранізований.

У 1956 році Доді звершила книжку «101 далматинець», з якою назавжди увійшла в історію. Цікаво, що далматинці – аж ніяк не випадкові герої книжки. У Доді було дев’ять далматинців, одного з яких дійсно звали Понґо. Саме на честь нього і названий улюбленець головного героя книжки, пана Любенького. Крім того, сцена з народженням 15-ти далматинців теж цілком правдива: після смерті Понґо письменниця взяла ще двох далматинців – Фоллі й База, у яких 1943 року народилося 15 цуценят. Ідею ж дитячої повісті про викрадення цуценят далматинців Доді підкинув її друг, що якось після народження цуценят завітав до неї додому і жартома зауважив: «З цих собак можна було б зробити чудові шуби!»

Після «далматинців» і шаленого успіху анімованої екранізації від студії «Дісней» Доді Сміт продовжила письменницьку діяльність і навіть написала сиквел до «101 далматинця» – «Зоряний гавкіт». Однак перевершити успіх першої «собачої історії» так і не змогла.

Як Волт Дісней прославив далматинців

Не відомо ще, чи викликали б далматинці в нас таку радість і дитячий захват, якби не прославлені екранізації книжки «101 далматинець». І саме завдяки екранним версіям усі діти напевне знають, що цуценята далматинців народжуються без плямок.

На сьогодні книжка «101 далматинець» Доді Сміт була тричі екранізована, а також адаптована як мюзикл. Перша екранізація з’явилася 1961 року. Саме тоді студія «Діснея» випустила однойменний анімаційний фільм. Екранізація повісті Доді Сміт стала 17-м анімаційним фільмом студії, 10-м найкасовішим фільмом 1961 року та одним з найпопулярніших фільмів студії за десятиліття. У 1962 році фільм отримав премію BAFTA в номінації «Найкращий анімований фільм». Ця робота стала знаковою для «Дісней» ще й тому, що під час створення «101 далматинця» вперше було використано метод ксерографії. У всіх попередніх мультфільмах використовували мальовану анімацію, тож ілюстраторам доводилося щоразу вручну перемальовувати зображення на плівку. Навіть страшно уявити, скільки часу знадобилося б, щоб зобразити усі плямки далматинців. До речі, хтось навіть підрахував, скільки плямок можна побачити в мультфільмі: 6 469 952 загалом, 72 плямки – на Понґо, 68 – на Петітті і приблизно по 32 плямки на кожному цуценяткові.

Чи не найкраще аніматорам вдався образ Стервелли (Круелли, Лютелли) де Віль, яку створив художник Марк Девіс. І тут варто віддати йому належне: Стервелла – із сірим відтінком шкіри, скуйовдженим чорно-білим волоссям, у довгій елегантній чорній сукні та величезній шубі, з мундштуком із рожевою сигарою і ядучим зеленим димом – навіть перевершила свій літературний оригінал.

Своєю зовнішністю екранізована Лютелла завдячує Жа Жа Габор – американській акторці угорського походження, яка була дуже популярна на той час і славилася своєю любов’ю до хутряних пальт.

У 1996 році студія «Дісней» випустила художній фільм «101 далматинець», що фактично повторював анімовану екранізацію 1961 року. І тепер важко уявити когось іншого, крім Гленн Клоуз, у ролі Круелли де Віль, за задумом режисерів – власниці «Дому мод де Віль».

А ще хто б міг подумати, що викрадачі цуценят – Джаспер і Хорас – за кілька років стануть найвідомішим лікарем сучасності, доктором Хаусом, і батьком найкращого друга Гаррі Поттера – містером Візлі. Адже саме Г’ю Лорі і Марк Вільямс втілили на екрані дует братів-викрадачів.

Г’ю Лорі (Джаспер) і Марк Вільямс (Хорас) у фільмі «101 далматинець» (1996)

У 1997–1998 на телеекрани вийшло три сезони мультсеріалу «101 далматинець» за мотивами однойменного повнометражного мультфільму 1961 року. У 2000 році вийшов сиквел диснеївського фільму 1996 року – повнометражний фільм «102 далматинці», а 2003 року – його анімаційна версія «101 далматинець 2: Пригоди Патча в Лондоні».

Книжка «101 далматинець» – історія родом з дитинства – дуже особлива й тепла. Студії «Дісней» направду добре вдалося передати атмосферу книжки. Тож велика радість, що відтепер можемо насолодитися повістю Доді Сміт в українському перекладі Наталії Ясіновської, ще й у такому чудовому оформленні. Ілюстрації Тетяни Цюпки додають книжці потрібні акценти, точніше – потрібні плямки.

Українське видання вийшло дуже «бешкетницьким» і водночас милим. Любеньким. Адже саме таке прізвище у головних героїв книжки – пан і пані Любенькі. Вони – улюбленці молодої пари далматинців, Понґо й Леді. Так, ви правильно прочитали. Адже, як стверджує Понґо, Любенькі, як і більшість людей, «вірили, що це вони – власники собак, і навіть не усвідомлювали, що насправді – усе навпаки. Понґо та Леді вважали це зворушливим і кумедним, тож дозволяли своїм улюбленцям думати, що так і є». Уже з цих слів можна закохатися в історію, яка розповідається радше від імені чотирилапого оповідача, ніж двоногого. Читач стає свідком того, як всі собаки довкола Лондона об’єднуються з єдиною метою – порятувати цуценят далматинців. Хочеться, щоб біда так само єднала і людей. Адже лише спільними зусиллями можна подолати найбільшу кривду.

Для своєї чудової історії Доді Сміт вигадала термін «сутінковий телегав» (Twilight Barking). Він називає типову для багатьох домашніх тварин поведінку, і саме завдяки телегаву Понґо і Леді вдалося знайти і порятувати цуценят: «Багато людей мали б зауважити, що собаки люблять гавкати раннього вечора. Сутінки навіть іноді називають “часом гавкоту”. Міські собаки гавкають рідше, ніж сільські, але всі знають Сутінковий Телегав. Це спосіб зв’язку з далекими друзями, передача новин і пліток». Крім того, Доді Сміт чимало увагу приділила історії походження породи далматинців та розкриттю характеру цих тварин, про що читачі дізнаються у ході оповіді. Це робить книжку не лише захопливою казкою, а й пізнавальною історією.

Такі історії, як «101 далматинець», посідають на книжкових полицях особливе місце, зігрівають холодними днями, дарують віру в хороше й залишають по собі щось щемке й радісне. А ще ті, хто прочитає книжку, знатимуть, що:

– у Лютелли де Явол був чоловік! Пан де Явол, що дуже зручно для Лютелли, був хутровиком;

– няня в родині головних героїв була не одна. До одруження про пана Любенького й Понґо турбувалася Няня Дворецька, а про пані Любеньку й Леді – Няня Кухарська, які залишилися жити разом з Любенькими після їхнього одруження;

– пан Любенький не був ані музикантом, як Роджер в анімаційному фільмі 1961 року, ані розробником відеоігор, як у стрічці 1996 року. Він був фінансистом і якось дуже допоміг урядові, за що його винагородили, скасувавши на все життя податок на прибутки (казка, не менше). Саме тому родині Любеньких не треба було турбуватися про гроші;

– у далматинців подружжя Любеньких народилося 15 цуценят. Загалом з Пекельного Палацу Лютелли було врятовано 97 цуценят, разом з Понґо й Леді – 99. Хто ж ті двоє, завдяки яким книжка отримала свою назву? Так, в екранізаціях опущено чимало героїв-тварин: біла кішка Лютелли, хлопчик Томмі, який позичив візочок для цуценят далматинців, тер’єр Стафордшир, який допоміг далматинцям дістатися Лондона. Серед них і далматинка Знайда, яку пані Любенька кволу знайшла на дорозі. Знайда стала мамою-годувальницею для цуценят Леді і зрештою залишилася в родині Любеньких. Хто ж був сто першим – читайте і все дізнаєтеся!

Далматин

Наскільки лагідною порода може бути з членами сім’ї чи іншими людьми, яких вона добре знає. Деякі породи можуть бути осторонь усіх, крім свого власника, в той час як інші породи ставляться до всіх, кого вони знають, як до своїх кращих друзів.

Рівень терпимості та терпіння породи стосовно поведінки дітей, а також загальний сімейний характер. Собаки завжди повинні знаходитися під наглядом поряд з маленькими дітьми чи дітьми будь-якого віку, які мало контактують із собаками.

Наскільки загалом доброзичлива порода по відношенню до інших собак. Собаки завжди повинні перебувати під наглядом для взаємодії та знайомства з іншими собаками, але деякі породи від природи схильні ладнати з іншими собаками як вдома, так і в громадських місцях.

Властивість породи попереджатиме вас про присутність незнайомців. Ці породи схильні реагувати на будь-яку потенційну загрозу, будь то листоноша або білка за вікном. Ці породи, ймовірно, будуть тепло ставитись до незнайомців, які входять до будинку та приймаються їхньою родиною.

Як легко порода справляється із змінами. Це може включати зміни умов життя, шуму, погоди, порядку денного та інші зміни у повсякденному житті.

Скільки шерсті та волосся ви можете очікувати, що порода залишить після себе. Породи з високим линянням потребують частішого розчісування, вони з більшою ймовірністю викликають певні види алергії і з більшою ймовірністю вимагають більш послідовного прибирання пилососом і скручування ворсу.

Як часто породі потрібно купання, розчісування, тримінг або інші види догляду за шерстю. Подумайте, скільки часу, терпіння та бюджету у вас є на цей вид догляду.Також всім породам потрібна регулярна стрижка пазурів.

Наскільки схильна до слинотечі порода. Якщо ви схиблені на чистоті, собаки, які можуть залишати на вашій руці павутинки слини або великі мокрі плями на одязі, можуть виявитися для вас неправильним вибором.

Породи бувають двух та трьох кольорів, можливе поєднання основних кольорів. У нас вказано лише основні кольора.

Шерсть собак буває різних типів залежно від призначення породи. Кожен тип шерсті має різні потреби у догляді, потенціал алергенів та рівень линяння. Ви також можете просто віддати перевагу зовнішньому вигляду певних типів шерсті іншим при виборі домашнього вихованця.

Очікується, що шерсть породи буде довгою. Деякі довгошерсті породи можуть бути коротко підстрижені, але для цього буде потрібно додатковий догляд.

Наскільки гостинною може бути порода до незнайомців. Деякі породи будуть стримані чи обережні з усіма незнайомцями, незалежно від їхнього розташування, тоді як інші породи будуть раді зустріти нову людину, коли вона поряд!

Наскільки захопленою грою може бути порода навіть після щенячого віку. Деякі породи будуть продовжувати хотіти грати в перетягування каната або добре тягнутися у дорослому віці, в той час як інші будуть щасливі просто відпочивати з вами на дивані більшу частину часу.

Наскільки легко дресируватимете вашого собаку, і наскільки охоче він буде вчитися новому. Деякі породи просто хочуть, щоб їхній власник пишався ними, в той час як інші воліють робити те, що хочуть, коли хочуть і де хочуть!

Кількість вправ та розумової стимуляції, яких потребує порода. Породи з високою енергією готові до нових пригод. Вони будуть проводити час, бігаючи, стрибаючи та граючи протягом дня. Породи з низьким рівнем енергії схожі на домосидів – вони щасливі просто полежати і подрімати.

Як часто ця порода вокалізує, чи то гавкіт чи виття. У той час як деякі породи гавкатимуть на кожного перехожого або птаха у вікні, інші гавкатимуть тільки у певних ситуаціях. Деякі породи, не гавкаючі, можуть використовувати інші звуки для самовираження.

Скільки розумової стимуляції потрібно породі, щоб залишатися щасливою та здоровою. У спеціально виведених собак може бути робота, що вимагає прийняття рішень, вирішення проблем, концентрації чи інших якостей, і без необхідних їм мозкових вправ вони будуть створювати свої власні проекти, щоб зайняти свій розум – і вони, ймовірно, виграють. Це будуть ті проекти, які вам не сподобаються.

Про породу Далматин

Поважний далматинець, громадянин собачого світу, славиться своєю плямистою шерстю та унікальним службовим призначенням. За свою довгу історію ці “каретні собаки” супроводжували кінні екіпажі вельмож, циган, пожежників. Чудові, привабливі плями чорного або печінкового кольору прикрашають одну з найхарактерніших шерстей далматинців у тваринному світі. Під плямами – граціозний, елегантно пропорційний рисистий собака висотою в холці від 48 до 58 см. Дали м’язисті, створені для того, щоб долати великі відстані; потужні задні кінцівки забезпечують рушійну силу плавної, легкої ходи. Спочатку Дал був виведений для охорони коней та тренерів, і частина старого захисного інстинкту залишилася. Стримані та гідні, дали можуть бути відстороненими від незнайомців і є надійними сторожовими собаками. Надаючи перевагу людині, дали є яскравими, відданими та люблячими домашніми собаками. Це сильні, активні спортсмени з великою витривалістю, чудові партнери для бігунів і туристів.

Чого очікувати при догляді за Далматином

Володіння собакою – це не просто привілей; це відповідальність. Вони залежать від нас як мінімум у їжі, житлі та заслуговують ще багато чого. Коли ви берете собаку у своє життя, ви повинні розуміти які зобов’язання несуть за собою володіння собакою.

Здоров’я

Якщо ваш далматинець походить від авторитетного селекціонера, у вас буде запис про генетичне тестування здоров’я батьків. Глухота присутня в породі, і відповідальні заводчики перевірять батьків і перевірять весь послід, щоб бути впевненими, що всі можуть чути. Глухий на одне вухо собака зазвичай може вести досить нормальне життя; двосторонньо (на обидва вуха) глухий собака часто не може і потребує особливих умов. У далсів також присутні камені в нирках. Ваш селекціонер або ветеринар може підказати вам, чим слід годувати собаку, щоб уникнути цієї проблеми. Зазвичай цілком здорові, далматинці не вибагливі в їжі та не потребують великої кількості добавок, щоб підтримувати себе у формі.

Рекомендовані тести здоров’я:

• Оцінка тазостегнових суглобів
• Тестування BAER

Догляд

Шерсть далматинця – витвір мистецтва з кольоровими плямами на блискучому білому тлі, і не потрібно багато зусиль, щоб підтримувати її в хорошому стані. Періодичні купання і щотижневе розчісування рукавичкою з кінського волосу або гумовим гребінцем каррі для видалення відмерлих шерстинок допоможуть далматинцю виглядати якнайкраще. Його кігті слід підстригати щонайменше щомісяця. Через те, що його вуха звисають, їх слід регулярно перевіряти. Ваш селекціонер і ветеринар можуть запропонувати хороший режим і матеріали для чищення, а також покажуть вам, як за ними доглядати.

Вправи

Усі далматинці потребують регулярних фізичних навантажень, щоб залишатися здоровими та щасливими. Ці вправи можуть полягати в гонитві за м’ячем, кинутим через задній двір, бігу поруч з господарем на велосипеді або бігу підтюпцем, або в приємній довгій прогулянці по лісу. Оскільки кістки та суглоби цуценяти не досягають своєї зрілої міцності до дворічного віку, будьте обережні з інтенсивними фізичними навантаженнями до цього часу. Далматинці можуть бути дуже енергійними собаками та можуть легко потрапити в халепу, якщо не матимуть достатньої можливості для фізичних і розумових вправ.

Підготовка

Дуже важливо, щоб в процесі навчання цуценя потрапляло в якомога більше нових і незвичних, але приємних ситуацій. Якщо він зрозуміє, що нових місць і людей не варто боятися, це не тільки зробить його життя щасливішим, але і значно полегшить вам життя з ним. З самого початку слід привчати його до правильної поведінки, але далматинці можуть бути дуже чутливими, тому позитивне виховання, засноване на заохоченні, є обов’язковим. Рання соціалізація та заняття з дресирування цуценят допоможуть виростити з вашого Дала добре адаптованого, вихованого компаньйона.

Харчування

Високоякісний корм, що відповідає віку собаки (цуценя, дорослий або літній), буде містити всі поживні речовини, яких потребує далматинець. Щоб уникнути перехилення терезів, слідкуйте за споживанням калорій та рівнем ваги собаки. Ласощі можуть бути важливою підмогою у навчанні, але їх надмірна кількість може призвести до ожиріння. Давайте недоїдки зі столу помірно, якщо взагалі даєте, особливо уникайте варених кісток і продуктів з високим вмістом жиру. Дізнайтеся про те, яка людська їжа безпечна для собак, а яка ні. Проконсультуйтеся з ветеринаром, якщо у вас є занепокоєння щодо ваги або раціону вашої собаки.

Історія

Багато порід AKC мають незрозуміле та спірне походження, не більше, ніж далматинець. Дослідники використовували стародавні артефакти та письмові пам’ятки, щоб підтримати теорії, згідно з якими далматинець народився на Британських островах, в Європі, Північній Африці та Азії. Однак немає сумнівів, що до початку 1800-х років ця порода була тісно пов’язана зі смугою Центральної Європи вздовж Адріатичного моря, регіоном, колись відомим як Далмація.

Далматинці мають унікальне серед порід AKC призначення: собака-візник. Їх традиційним заняттям було бігти риссю поруч з кінними екіпажами та охороняти коней і спорядження, коли вони залишалися без нагляду. Дали супроводжували каравани ромів під час їхніх безперервних мандрів Європою. Ця асоціація з периферійними ромами допомагає пояснити, чому походження далів так важко визначити – як і для самих мандрівників, світ був їхнім домом.

Британські дворяни також використовували далів як красиві акценти до своєї лівреї. Англійці дуже любили цю породу і дали їй такі прізвиська, як “англійський візник”, “плямистий член” та “сливовий пудинг” (плями на шерсті далів нагадують цукати та горіхи, якими посипають традиційний святковий десерт у Британії). Ще у 1800-х роках, коли коні тягнули пожежні машини, дали почали свою довгу асоціацію з пожежниками. В наші дні дали супроводжують на параді знаменитих будвайзер клайдсдейлів.

Далс був внесений до племінної книги AKC в 1888 році. Американський клуб далматинців проводить дорожні випробування для перевірки здібностей своїх собак як “собак-тренерів”.