Колонізація Північної Америки

У XVI столітті розпочалася колонізація європейцями Північної Америки. В цьому досягла успіху насамперед Англія, яка створила на Атлантичному узбережжі 13 колоній. Перед війною за незалежність в колоніях сформувалося ранньобуржуазне суспільство з пережитками європейського феодалізму і рабства. Проте Англія гальмувала розвиток колоній. Управляла ними англійська влада. Так, в англійському парламенті не було представників колоній, тому закони про колонії мало стосувалися місцевих жителів. Створювалися перешкоди для розвитку фермерського господарства. Кращі землі належали англійцям, підтримувалося дворянське землеволодіння. Англійський уряд прагнув затримати розвиток тих галузей, які створювали конкуренцію для англійської промисловості. Торгівля з іншими країнами дозволялася лише через англійських купців. Колонії були ринками збуту, джерелами сировини і грошових багатств для Англії. Це призвело до війни за незалежність, яка закінчилася перемогою.

США належить до молодих країн, яка утворилась, коли в Європі уже сформувалися капіталістичні відносини. Розвиток капіталізму в США мав низку особливостей, які суттєво відрізняли його від західноєвропейського варіанту. Капіталізм, що формувався в Північній Америці, називають переселенським, колоніальним, зміст якого полягає у перенесенні сюди, на землі, що колонізувались, форм організації господарства метрополії. Перші колонії в Північній Америці створили на початку XVII ст. переселенці з Англії, Голландії і Франції. Проте найбільш інтенсивно колонізацію здійснювала Англія, витіснивши спочатку Голландію, а в 60-ті роки XVIII ст. – Францію. До кінця XVIII ст. в Північній Америці за рівнем і характером економічного розвитку уже виділились три райони: Північний Схід, Південь і Центр [1]

Північний Схід характеризувався ремісництвом, торгівлею та мануфактурним виробництвом. Всім цим заправляла англійська буржуазія. Південь характеризувався величезною площею родючої землі де іммігранти із середовища англійської аристократії започаткували організацію рабовласницького плантаційного господарства.

Центральний район мав великі колонії, де переважало фермерське сільське господарство. Земельні володіння англійської аристократії здавались у спадкову оренду невеликими ділянками за фіксовану ренту (квінт). Створення на вільних землях фермерських господарств послаблювала феодалізацію цього регіону.

Таким чином, в умовах колоніальної економіки розвиток капіталізму мав специфічні риси, найбільш яскравою з яких було широке використання примусової праці (білих рабів -сервентів і чорних рабів – негрів). Але соціально-економічна неоднорідність, асинхронність і неоднотипність історичного розвитку цих регіонів зумовили різні шляхи і часові межі становлення промислового капіталу.

Спостерігався перелив висококваліфікованих робітників з Європи до Нового світу. Там праця в колоніях Нового світу оплачувалась вище, ніж в Англії. З цим процесом у Англії в 1718 р. було введено обмеження на еміграцію, а в 1765 р. парламент заборонив їх виїзд. Було видано низку законодавчих актів, які зачіпали інтереси місцевої новонароджуваної буржуазії:

• – 1650 р. – заборона для американських купців торгувати з європейцями;
• – 1660 р. – введення англійської монополії на такі колоніальні товари, як цукор, тютюн, бавовна, індиго та ін., потім вона була розширена й охопила велику групу суднобудівних товарів, мідну руду, хутро, патоку;
• – 1669 р. – заборона вивозити шерсть і шерстяні вироби з Північної Америки;
• – 1750 р. – заборона у колоніях будувати доменні печі, прокатні стани, залізоробні й ковальські майстерні (“залізний” закон). Американський чавун дозволялось вивозити тільки до Англії. Заборонялось вичиняти хутро та ін.

Суперечності між колоніями і Англією загострювалися і призвели до війни, яка увійшла в історію як Війна за незалежність (1775-1783) її ще називають буржуазною революцією. Вона закінчилась перемогою колоністів. У 1776 р. було проголошено нову незалежну державу – Сполучені Штати Америки. Декларація незалежності (1776) зробила недійсними укази англійського парламенту, які утискували свободу населення західних земель, розвиток промисловості, сфери обігу. У 1778 р. всі форти було відкрито для європейських купців, ліквідовано англійську монополію на торгівлю у Північній Америці. У зовнішній торгівлі проголошувалися принципи фритредерства, на основі яких пізніше було підписано договори з Францією, Пруссією, Швецією. В ході революції було конфісковано 30 тис. маєтків, що належали прихильникам англійців. Знищувалися феодальні форми землеволодіння, дворянські звання, спадкова оренда і т. Відбулося ряд перетворень, а саме:

• – освоєння нових земель;
• – демократизація аграрного законодавства;
• – активна колонізація західних земель;
• – розвиток фермерських господарств на Заході;
• – розширення товарних ринків і формуванню ринку капіталів. Створення фермерських господарств які спеціалізувались на молочному тваринництві, садівництві, сприяло на Заході розширенню товарних ринків і формуванню ринку капіталів. Збільшення розвитку сільського господарства забезпечувало потребу промислових центрів у продовольстві. У середині XIX ст. такі штати, як Індіана, Іллінойс, Вісконсін, стали житницею країни.

• [1] Юхименко П.І. Економічна історія Навчальний посібник / К.: Вікар, 2004.- 341 с

Англійські колонії в Північній Америці – опис, характеристика, історія

Англія до створення колоній за океаном, як і до географічних відкриттів, приступила пізніше, ніж Іспанія і Португалія. До початку XVII століття американський континент південніше Флориди був поділений на сфери впливу, зате на узбережжі Атлантики, від Лабрадора і до річки савани, було багато вільної землі.

Перша спроба створення англійських колоній в Північній Америці відноситься до 1585-1587 років, тобто до правління Єлизавети I, але серйозна колонізація почалася з 1607 року.

Початок колонізації Америки англійцями

У 1607 році був заснований Джеймстаун на території штату Вірджинія.

Перші роки колоністам-першопрохідцям жилося важко, були випадки канібалізму, а населення знизилося з 500 до 60 осіб. Відносини з корінним населенням, індіанцями, стали напруженими. Перші роки колонія не приносила країні-метрополії прибутку, оскільки золота і срібла не знайшли і тому експортували деревину. Ситуація змінилася в 1612 році, коли стали вирощувати тютюн.

У 1619 році в колонію привезли чорношкірих з Анголи, які не були рабами, а працювали за тривалими контрактами без права їх анулювання. У 1620 році з Англії прибув корабель «Мейфлауер», на борту якого перебували 102 пуритани.

Ці люди увійшли в історію як «батьки-пілігрими» і стали засновниками Плімутської колонії. У 1630-1643 роках з Англії прибуло ще 20 тис.осіб. У прийшлого населення виникло розвинене самоврядування.

З 1607 по 1683 рік виникло 13 колоній:

1. Вірджинія.
2. Нью-Гемпшир.
3. Массачусетс.
4. Род-Айленд.
5. Коннектикут.
6. Нью-Йорк.
7. Нью-Джерсі.
8. Пенсільванія.
9. Делавер.
10. Меріленд.
11. Джорджія.
12. Північна Кароліна.
13. Південна Кароліна.

У 1684 році вони перейшли під пряме королівське управління. Населення з 1630 по 1700 рік зросло з 4,5 тис.до 250 тис. осіб.

Тринадцять колоній у XVIII столітті

Населення англійських колоній в Північній Америці з 1700 по 1775 рік збільшилося з 250 тис.до 2,5 млн. 85% поселенців мали британське походження. З решти переважали німці, а на другому і третьому місці йшли голландці і французи. 90% населення було сільським, фермерським.

За релігією велика частина поселенців були протестантами, а меншість — католиками. У великих містах існували громади євреїв.

Метрополія, тобто Великобританія, вивозила з колоній сировину і продавала туди промислові товари. У XVIII столітті в колоніях стала розвиватися промисловість, орієнтована в тому числі на експорт в Карибський регіон, де знаходилися французькі та іспанські колонії.

З 1750 року британський парламент почав видавати закони, які стримували розвиток промисловості в північноамериканських колоніях. З 1763 року возити товари дозволили тільки на Британських судах.

Одночасно з цим в колоніях стали з’являтися прихильники відокремлення. Наприклад, в 1754 році Бенджамін Франклін виступив з проектом створення союзу колоній на чолі з президентом, якого повинен був призначати король Англії.

Економічний фактор став однією з причин боротьби за незалежність колоній. Вона почалася в 1775 році і увійшла в світову історію як американська революція або Війна за незалежність США. У 1775 році другий Континентальний конгрес взяв на себе роль уряду США. Британські чиновники були вигнані з колоній, а війна тривала до 1783 року.

Американську революцію як закінчення періоду колонізації важливо згадати в доповіді з історії для 8 класу.

Таблиця “Основні англійські колонії в Північній Америці”

Що ми дізналися?

Вивчаючи особливості освіти і розвитку британських територій в Північній Америці, важливо запам’ятати список з 13 англійських колоній. Коротко підсумовуючи, період англійської колонізації в Північній Америці тривав від заснування Джеймстауна в 1607 р. до американської революції, яка відбулася в 1775 р.